Арешт Івана Хрестителя

Коли Ісус покинув Єрусалим, учні збагнули, що Він не тільки не наблизився до царського трону, але озброїв проти Себе впливові партії міста. Прості селяни, вони були привчені з пієтетом ставитися до духовенства і книжників. Побачивши тривогу друзів, Учитель сказав: «Усяка рослина, яку не насадив Отець Мій Небесний, викоріниться. Облиште їх: вони – сліпі вожді сліпців, а коли сліпець веде сліпця, то обидва впадуть в яму» (Мф. 15:13-14).

Відтоді Ісус ще не раз відвідував Єрусалим, але не був там визнаний. До Його общини ввійшли переважно галилеяни, а для мешканців півдня Він залишився чужим. Характерно, що для євангеліста Івана слово «юдей» є майже синонімом людини, ворожої Христові.

Повертаючись до Капернауму, Ісус звернув до берегів Йордану. Там Він продовжив свою проповідь, а учні хрестили людей. Зцілення спонукали до зацікавлення Назарянином більше, ніж Іваном, який не чинив чудес. Мимоволі учні Хрестителя почали відчувати суперництво. Вони пішли на західний берег ріки, у село Енон, де жив тоді пророк і, розшукавши його, стали скаржитися: «Учителю! Той, Який був з тобою по той бік Йордану, про Якого ти свідчив, ось Він хрестить, і всі йдуть до Нього».

Але Івана ця звістка не могла засмутити. Адже він не називав себе ні пророком, ні Месією. Якщо Галилеянин посланий зверху, якщо Він і є Той, хто Гряде, то не заздрити треба, а радіти. Сам пророк вважає себе лише гостем на святі Іншого. «Хто має наречену, той жених, а друг жениха, стоячи і слухаючи його, радістю радіє, чуючи голос жениха. Отже, ця радість моя сповнилася. Йому належить рости, а мені умалятися» (Ін. 3:22-30).

Іоан Хреститель у темниці, Хуан Фернандес де Наварете

Предтеча Христовий ніби передбачав свою долю. Дуже швидко влада припинила його діяльність. Те, що відбувалося на Йордані, почало непокоїти правителя Галилеї. Тетрарх боявся, що невдовзі буде пізно. Іродові могли донести про випади Івана проти нього особисто і про слова пророка, який обіцяв народові «вказати шлях визволення від усіх земних володарів» (Й. Флавій).

Одне слово, причин для арешту було цілком достатньо. Ісус був ще біля Йордану, коли до Енону прибули солдати. Хрестителя закули в ланцюги і відвезли до тетрарха. Антипа наказав ув’язнити його у фортеці Махерон, що над морем на краю пустелі.

Ми не знаємо, чому правитель відразу не наказав заарештувати Ісуса. Від фарисеїв він міг вже чути, що Назарянин збирає та хрестить більше учнів, ніж Іван. Але, мабуть, Антипа не вважав нового Проповідника небезпечним і вирішив завчасу Його не чіпати.

Коли ж Ісус дізнався про те, що Хрестителя схопили, то покинув Йорданську область.

Час Його страждань ще не настав.