Смерть пророка

Іван Хреститель викриває царя Ірода, Джованні Фатторі

Коли Дванадцятеро, розділившись по двоє, рушили до навколишніх міст, Ісус залишився сам. А невдовзі Його сповістили про трагедію, що сталася в Махероні.

Це відбувалося в домі тетрарха Антипи та його дружини Іродіади. Перший раз вона була заміжня за його брата, якого Ірод Великий позбавив спадщини. Честолюбна жінка страждала від свого принизливого становища і мріяла про владу. Коли в 26 році Антипа гостював у домі брата, вона спромоглася причарувати тетрарха. Антипі було вже за п’ятдесят, але він закохався в родичку і вирішив одружитися з нею. Перешкод цьому було чимало. Він мав розлучитися з першою дружиною – дочкою союзника, набатійського царя Арети ІV. Дізнавшись про план Антипи, його дружина з допомогою вірних бедуїнів втекла до батька в Набатію. Це стало причиною дипломатичного розриву з Аретою. У самій Юдеї вчинок Антипи викликав одностайний осуд: Іродіада була його небогою і дружиною брата. Таким чином, тетрарх двічі переступив Закон. Але правителя ніщо не могло зупинити.

Іван Хреститель, ще будучи на волі, відверто висловився проти цього шлюбу. Він не переставав докоряти Іродові і після того, як той ув’язнив його у фортеці. Тому в’язень і далі був загрозливим для Іродіади. Вона шукала нагоди для розправи з ним, але побачила, що слабохарактерний чоловік навряд чи наважиться засудити і стратити Івана. Давноочікувана нагода все ж сталася…..

Усікновення голови Івана Предтечі, Худяков

Ірод святкував свій день народження, і в махеронському палаці зібралося багато почесних гостей – воєначальників і старійшин Галилеї. У розпалі свята, на середину зали вибігла Саломія, донька Іродіади, і при невимовному захопленні всіх виконала запальний сирійський танець. «Проси в мене, що хочеш!» – волав п’яний тетрарх. Він закликав у свідки присутніх, що присягається виконати будь-яке бажання дівчини. Саломія, порадившись з матір’ю, повторила слова, які їй підказала Іродіада: «Дай мені тут на блюді голову Іоана Хрестителя» (Мф. 14:8)..

Обличчя Антипи спохмурніло. Пророк завжди вселяв йому повагу, до того ж він боявся народного гніву…. Та й римляни не любили позасудових розправ. Але Ірод, щоб не порушити слова, даного при шляхетних гостях, звелів стражникові піти до в’язниці. Згодом той повернувся із закривавленою головою Івана в руках. Її поклали на блюдо, а Саломея віднесла страшний дар матері… Так загинув «найбільший з народжених жінками». Йому було трохи більше за тридцять. Чи встиг він отримати відповідь Ісуса? Ми не знаємо. Але він вмер, як жив – нездоланним свідком правди Божої.

Тіло пророка віддали учням. Вони поховали його і вирушили до Галилеї, щоб розповісти Ісусові про те, що сталося. Учні Івана знали, що останнім часом думки їхнього наставника часто зверталися до Людини з Назарету.

Відтоді Антипу переслідував страх. Почувши про Ісуса, він запевняв оточення, що це воскрес страчений ним праведник. Коли Арета ІV напав на Ірода і захопив Махерон, люди говорили, що Бог покарав тетрарха за вбивство Івана.

Тим часом до Капернауму повернулися Дванадцятеро. Успіх надихнув їх, і вони захоплено описували Ісусові «усе, що зробили й чого навчили». Але радість їх була затьмарена сумною звісткою. Тетрарх міг перейти до ворожих дій і проти нових проповідників. Учитель мав зберегти Свою Церкву, що народжувалася. «Підіть, – сказав він апостолам, – підіть ви одні у безлюдне місце і трохи відпочиньте» (Мк. 6:31). А сам сів у човен і переплив на східний берег, до кордонів володінь Ірода Филипа.

Невдовзі за Ним рушили й учні.