Світло для світу

Якщо в самому Єрусалимі Його оточували чужі і ворожі і обставини, то на Єлеоні Він почувався, як у кращі галилейські дні. Тут, серед оливкових садів, у невеликих селищах, жили Його друзі і послідовники. Вифанія уже давно, з часу Його перших відвідин, стала своєрідним християнським центром. Сюди сходилися вірні Ісусові люди. У домі Лазаря і у Симона Прокаженого Він міг перепочити серед близьких і люблячих.

Час від часу Вчитель приходив до Єрусалиму, що розташований ледве у трьох кілометрах. Там Він намагався триматися в тіні, ніби загублений серед інших наставників і рабинів. Поруч з Ним були тільки учні та кілька галилеян, іноді до них приставали випадкові слухачі. Влада поки що відмовлялася від наміру взяти Ісуса під охорону. Або вони не мали відповідної нагоди, або сподівалися, що нова секта сама по собі розпадеться.

Ісус ходив по храму в галереї Соломона, Джеймс Тіссо

Тільки одного разу проповідь Ісуса призвела до відкритого конфлікту. Свято Кущів закінчувалося 22 числа осіннього місяця тішрі. Цього дня левіти востаннє запалювали величезні світильники, вогні яких під час свят осяювали місто. Сидячи в одному з притворів, Христос говорив про символи свята – світло й воду. Обряд проливання води нагадував про мандри в пустелі, коли Мойсей відкрив джерело для спраглих. Вода – знак життя, яке дарує Премудрість Господня. Але відтепер сам Месія даватиме воду вічного життя. Він закликає до Себе людей, як колись кликала Премудрість: «Хто спраглий, нехай іде до Мене і п’є» (Ін. 7:37).

Світильники означають світло Закону. Але світло, що Йде від Месії, горить ще яскравіше. «Я – Світло для світу; хто піде вслід за Мною, той не ходитиме в темряві, а матиме світло життя» (Ін. 8:12).

Після таких слів набожні люди, не бажаючи брати участь у розмові, пішли собі, обурені. Залишилися лише готові вислухати Учителя. Але й вони не витримали довго.

– Якщо будете перебувати в слові Моєму, – сказав Ісус, – то ви істинно будете Моїми учениками; і пізнаєте істину, і істина визволить вас.

Такий вислів видався їм дивним і образливим.

– Ми рід Авраамів, і ніколи не були рабами нікому, як же Ти кажеш: станете вільними?

– Істинно, істинно кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, є раб гріха. Але раб не перебуває в домі вічно, а Син перебуває вічно. Отже, якщо Син визволить вас, то справді будете вільними.

Істина визволить вас, Джеймс Тіссо

– Отець наш є Авраам, – вперто повторювали вони горде гасло патріотів, не розуміючи, про що йдеться. Постійно зростало їхнє роздратування.

– Якби ви були дітьми Авраама, то чинили б діла Авраамові. Нині ж шукаєте, як вбити Мене, Чоловіка, Який сповістив вам правду, почуту від Бога; Авраам цього не робив. Ви робите діла отця вашого.

Вони знову не зрозуміли. Одним видалося, що Він перебільшує небезпеку, що нависла над Ним. Інші були глибоко ображені.

– Ми не від любодійства народжені; маємо одного Отця – Бога.

– Якби Бог був Отець ваш, – заперечив Ісус, – то ви любили б Мене, тому що Я вийшов і прийшов від Бога; бо Я не Сам від Себе прийшов, а Він послав Мене. Чому ви не розумієте Моїх слів? Тому що не можете чути слова Мого. Ваш батько є диявол; і ви хочете виконувати похоті батька вашого. Він людиновбивцею був споконвіку…

– Чи не правду ми говоримо, що Ти самарянин і що біс у Тобі? (Їх уже охопила справжня злість.)

– У Мені біса нема, але Я шаную Отця Мого, а ви зневажаєте Мене. А втім, Я не шукаю слави Моєї; є Той, Хто шукає і судить. Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє збереже, той не побачить смерти повік.

– Тепер ми зрозуміли, що біс у Тобі. Авраам і пророки померли, а Ти кажеш, що хто слово Моє збереже, той не зазнає смерти повік. Невже Ти більший від отця нашого Авраама, який помер?

– Якщо Я Сам Себе славлю, то слава Моя ніщо. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви говорите, що Він Бог ваш… Авраам, отець ваш, був би радий побачити день Мій; і побачив, і зрадів.

– Тобі немає ще й п’ятдесяти років, і Ти бачив Авраама?

– Істинно, істинно кажу вам: раніш, ніж був Авраам, Я є. (Ін. 8:31-58)

«Я Є»… Так міг сказати лише Предвічний. Це Його потаємне ім’я, яке вимовляв первосвященик у дні Кущів, коли святі слова заглушували спів сурм і вигуки людей[*].

І ось тепер вони на устах Назарянина. Як древні пророки, сповнений неземної сили, стоїть Він перед людьми. Сумнівів не може бути. Або Він брехун, що зневажає Бога, або сам Бог промовляє Його устами. І вибір було зроблено. Ті, що повірили, тісніше згуртувалися навколо Ісуса, а інші з погрозами узялися за каміння.

[*] Вислів «Я є» зустрічається у Старому Завіті як еквівалент слова «сущий» (напр.: Іс. 48:12; 43:10). Про те, що ім’я Ані-ху вимовлялося на богослуженні свята Кучок, говорить рабі Єгуда Гієн Елай (II ст.). В Євангелії від Івана Ісус багато разів говорить це слово щодо Себе (6:35; 8:12; 10:7, 9, 11, 14,; 11, 25; 14:6; 15:1,5).