Преображення Господнє

Вони ішли з Христом на гору:
Петро і Яків та Іван.
Вони не думали про втому,
Про біль від подорожніх ран.

Іти на гору - це нелегко.
Нема східців, нема перил.
Лежить каміння одиноко,
Будяччя взира з-під брил.

Іти на гору - вітер в очі
Шпурляє пил тривог,спокус.
Але вони ідуть охоче,
Бо з ними вірний їх Ісус.

Чого ідуть - того не знають.
Вони за Господом ідуть.
Ось в здивуванні завмирають,
Як перед ними постають

Ілля й Мойсей. А їх Учитель
Переобразившись, сяє весь.
"Нам добре тут. Наш Повелитель,
Дозволь явити Тобі честь.

Давай поставимо для Тебе,
Іллі й Мойсея по шатру.
Ми зробимо усе, що треба..."
Та в мить хвилюючу таку

Їх хмара раптом заслонила
І голос з хмари пролунав...
Коли тремтіння проминуло,
Вже Сам один Ісус стояв.

Дивись на учнів. І з любов'ю
Вертатися він їм велів
Шляхом, покритим потом, кров'ю
В долину до людських домів.

Вертатися до бідних, хворих,
Нести їм світло в тьмі ночей.
І серед буднів злих, суворих,
Мовчать про випадок оцей.

І нас також не раз Спаситель
Веде на гору у житті,
Де хоче люблячий Учитель
Дати утомленій душі

Переображення від злого,
Суєтного того життя.
Щоб були схожими на Нього,
Щоб були учнями Христа.

Іти не хочеться на гору,
Спинатись, падати, брести,
Переживати біль і втому
І тягарі свої нести.

Але коли Ісус торкнеться
До серця, розуму, душі,
То радістю усе озветься,
То ллється пісня у тиші.

То мить тоді благословенна,
Коли в єднанні Ти і Бог,
Коли радієш, що спасенна,
Коли стихає біль тривог.

Та коли Бог шліфує душу,
Преображає від гріха,
Наповнить миром серця тишу,
І радість у душі сповна,

Тоді велить з гори в долину
Спускатись до людських проблем,
Щоби комусь в важку хвилину
Ти облегшив душевний щем.

Щоб сироті вділив любові,
Голодних хлібом накормив,
Перев'язав десь рани в крові,
За когось щоб сльозу пролив.

Тому коли без сил на гору,
Не розуміючи, ідеш,
Молитва по одному слову,
І тягарі ледве несеш,

І думаєш: уже нізащо
В долину я не повернусь.
То пам'ятай - багато більше
Про тебе знає Твій Ісус.

Він знає час твого підйому
І  час сердечних перемін.
Він знає і про біль,й про втому,
І про потребу твоїх змін.

Тому будемо довірятись
Тому, Хто нам дає життя.
Із Ним будем преображатись,
Щоби ввійти у небеса!

Оксана Гудз