Про любов та дружбу

Було два брати за духом: диякон Євагрій і священик Тіт. І мали вони одне до одного любов велику і нелицемірну, так що всі дивувалися їхній одностайності та безмірній любові. А диявол, що ненавидить добро, що завжди ходить, як рикаючий лев, шукаючи, кого поглинути (1 Пет. 5, 8), порушив між ними ворожнечу. І таку ненависть вклав він у них, що вони ухилялися один від одного, не хотів бачити один одного в обличчя. Багато разів брати молили їх примиритися між собою, але вони й чути не хотіли. Коли Тіт йшов із кадилом, Євагрій відбігав від фіміама; коли ж Євагрій не відбігав, Тіт проходив повз нього, не покадив. І так пробули вони багато часу в гріховній темряві, приступали до Святих Тайн: Тіт, не просячи прощення, а Євагрій, гніваючись, до того озброїв їх ворог.

Одного разу Тіт сильно розболівся і, будучи вже при смерті, почав журитися про свій гріх і послав до диякона з благанням: «Пробач мені, заради Бога, брате мій, що я даремно гнівався на тебе». Євагрій же відповідав жорстокими словами та прокльонами. Старці, бачачи, що Тіт вмирає, насильно привели Євагрія, щоб помирити його з братом. Побачивши його, хворий трохи підвівся, упав ниць до його ніг і сказав: «Пробач і благослови мене, отче мій!» Він же, немилостивий і лютий, відмовився пробачити у присутності всіх, кажучи: «Ніколи не примирюся з ним, ні в цьому віці, ні в майбутньому». І раптом Євагрій вирвався з рук старців і впав. Його хотіли підняти, але побачили, що він уже мертвий. І не могли йому ні руки витягнути, ні рота закрити, як у давно померлого. Хворий одразу ж встав, як би ніколи й не був хворий. І жахнулися всі раптової смерті одного і швидкого одужання іншого. З багатьма плачами поховали Євагрія. Рот і очі йому так і залишалися відкритими, а руки розтягнутими. Тоді старці запитали Тита: Що все це означає? І він розповів: «Бачив я ангелів, що відступали від мене і плакали за мою душу, і бісів, що радіють моєму гніву. І тоді почав я благати брата, щоб він пробачив мені. Коли ж ви привели його до мене, я побачив ангела немилостивого, що тримає полум'яний спис, і коли Євагрій не вибачив мене, він ударив його і той упав мертвий. Мені ж ангел подав руку і підняв мене. Почувши це, злякалися браття Бога, що сказав: «Прощайте, і будете прощені» (Лк. 6, 37). «Бачив я ангелів, що відступали від мене і плакали за мою душу, і бісів, що радіють моєму гніву. І тоді почав я благати брата, щоб він пробачив мені. Коли ж ви привели його до мене, я побачив ангела немилостивого, що тримає полум'яний спис, і коли Євагрій не вибачив мене, він ударив його і той упав мертвий. Мені ж ангел подав руку і підняв мене. Почувши це, злякалися браття Бога, що сказав: «Прощайте, і будете прощені» (Лк. 6, 37). «Бачив я ангелів, що відступали від мене і плакали за мою душу, і бісів, що радіють моєму гніву. І тоді почав я благати брата, щоб він пробачив мені. Коли ж ви привели його до мене, я побачив ангела немилостивого, що тримає полум'яний спис, і коли Євагрій не вибачив мене, він ударив його і той упав мертвий. Мені ж ангел подав руку і підняв мене. Почувши це, злякалися браття Бога, що сказав: «Прощайте, і будете прощені» (Лк. 6, 37).