Притча Два струмки

Хлопчик років п'яти-шості, гуляючи з батьками лісом, побачив чистий струмок. Він напився чистої води, а потім, заради забави, взяв у руки гілочку і почав каламутити воду в струмку. Дно струмка було мулистим, і тому на поверхню відразу піднявся пісок, опале листя і, колись прозора вода стала непридатною для пиття.

А десь високо в горах інший хлопчик також бавився з гірським струмком, але дно струмка було кам'янистим, і вода залишилася чистою.

Подібно до цього деякі люди зовні здаються добрими і чуйними, як чистий струмок. Але спробуй хоч ненароком образити таку людину і побачиш, як з дна душі спливуть зарозумілість, дріб'язок, гординя та образи, подібно до тину і сміття в лісовому струмку.

Той же, хто постійно навчається в Слові Божому і про горне мислення, перебуває у Христі, той починає виявляти в собі Бога. І завдяки Божій Силі в такій людині, як тростини об камінь, ламаються всяка людська злість і ворожість.

Бог виливає Свою Благодать на смиренну, слухняну, чесну душу, подібно до Сонця праведності, роблячи тих, хто прагне служити Господу, сильними. І такі душі приносять багато плоду на Божу славу!