Список із 10 речей, які ваша мама вам ніколи не говорила

1) Вона плакала через вас... багато.

Вона плакала, коли дізналася, що вагітна. Вона плакала, коли вас народжувала. Вона плакала, коли вперше взяла вас на руки. Вона плакала від щастя. Вона плакала від страху. Вона плакала від хвилювань. Вона плакала, бо вона дуже вас любить. Вона відчувала ваш біль і вашу радість і ділила їх з вами, розуміли ви це чи ні.

2) Вона так хотіла з'їсти той останній шматок пирога.

Але коли вона побачила, як ви дивитесь на нього своїми величезними очима і облизуєте губки крихітним язичком, вона не змогла його з'їсти. Вона розуміла, що буде набагато щасливішим, коли ваш маленький животик буде ситий, а не її.

3) Це боляче.

Коли ви смикали її за волосся, це було боляче; коли ви хапали її ручками з гострими нігтиками, які неможливо було підстригти, це було боляче; коли ви кусали її, поки вона годувала вас грудьми, це теж було боляче. Ви штовхали її в живіт, поки не народилися; ви розтягували її шлунок протягом дев'яти місяців; її тіло здригалося від болю, що агонізує, коли вона допомагала вам з'явитися на світ.

4) Вона завжди боялася.

З моменту зачаття вона робила все, щоб захистити вас. Вона стала вашою матусею. Вона була тією самою жінкою, яка не давала сусідській дівчинці потримати вас на ручках, бо, на її думку, ніхто, крім неї, не міг забезпечити вашу безпеку. Її серце пішло в п'яти, коли ви зробили перші кроки. Вона довго не лягала спати, щоб переконатися, що ви гаразд і прийшли додому, і вона рано прокидалася, щоб проводити вас до школи. За найменшої невдачі вона була поруч; вона була готова підхоплювати вас на руки щоразу, коли вам наснився поганий сон або коли у вас пізно вночі була температура. Вона була поруч, щоб знати, що ви гаразд.

5) Вона знає, що вона не ідеальна.

Вона — найсуворіший критик самої себе. Вона знає всі свої недоліки та іноді ненавидить себе за них. Коли справа стосується вас, вона нещадна до себе. Вона хотіла б бути ідеальною мамою, все робити правильно, але оскільки вона також людина, вона робила помилки. Можливо, вона все ще намагається вибачити себе за них. Вона всім серцем хотіла б повернути час назад і все зробити інакше, але вона не може. Тому будьте ласкаві до неї і знайте, що вона робила все, що могла.

6) Вона дивилася на вас, коли спали.

Були ночі, коли вона не спала до трьох і молилася, щоб ви нарешті заснули. Її очі заплющувалися, поки вона співала вам колискові, і вона просила вас: «Будь ласка, будь ласка, засинай». А потім, коли ви, нарешті, засинали, вона вкладала вас у ліжечко, і вся її втома кудись зникала в той момент, коли вона сідала поряд з вами, дивилася на ваше ангельське личко і відчувала таке кохання, про існування якого вона раніше навіть не підозрювала. Незважаючи на те, що в неї відвалювалися руки та хворіли очі.

7) Вона носила вас набагато довше, ніж дев'ять місяців.

Вона була вам потрібна. І вона була поряд. Вона навчилася тримати вас на ручках, одночасно забираючись у квартирі; вона навчилася тримати вас на ручках, доки вона їла; вона тримала вас на руках навіть уві сні, тому що часом це була практично єдина можливість поспати, яка була доступна їй. Руки втомлювалися, спина хворіла, але вона все одно тримала вас на руках, бо ви хотіли бути поруч із нею. Вона вас обіймала, цілувала, кохала. Грала із вами. Вам було спокійно у її руках; ви були щасливі у її руках; ви знали, що вас люблять, коли вона тримала вас на руках. І вона тримала стільки, скільки ви хотіли.

8) Щоразу, коли ви плакали, її серце розривалася.

Найсумнішим звуком для неї був ваш плач, а найжахливішим видовищем — сльози на вашому маленькому личку. Вона робила все, що було в її силах, щоб ви перестали плакати, а коли вона не мала, її серце розбивалося на мільйон маленьких шматочків.

9) Ви для неї на першому місці.

Вона обходилася без їжі, без душа та без сну. Вона завжди ставила ваші потреби вище за свої.
Цілий день вона робила те, що вам потрібно, а до кінця дня в неї не залишалося сил на себе. Але наступного дня вона прокидалася, і робила все те саме знову і знову, тому що ви так багато значите для неї.

10) Все це вона б повторила знову.

Бути мамою — це одна з найскладніших робіт, і часом вона доводить людину до краю терпіння. Ви плачете, вам боляче, ви намагаєтесь, у вас не виходить, ви працюєте і ви вчитеся. Але ви відчуваєте більше радості, ніж здавалося можливим, і відчуваєте більше любові, ніж ваше серце може втримати. Незважаючи на весь біль, гіркоту, безсонні ночі, ранні підйоми, які проходила з вами ваша мама, вона зробила б все це для вас знову і знову, тому що, на її думку, ви цього заслуговуєте. Тому коли ви наступного разу її побачите, скажіть їй спасибі, дайте їй зрозуміти, що її любите. Цих слів їй ніколи не буде багато.