Що в імені моєму

- А ти знаєш, що ім'я Світлана вперше зустрічається у Востокова,
потім у Жуковського? Ім'я придумане! А чи взагалі ти Фотинія?

- Да ти що! Ну добре, що не Даздраперма. Дякую Востокову-Жуковському.

Взагалі, я знаю на честь кого названа.

Мама мала складні пологи. Я дев'ята у сім'ї. Дуже велика була, переношена,
та ще й неправильно лежала в утробі. З великою крововтратою народилася.
Та й народилася мертвою. Жити мені чи ні, було підготовлено Богом. Він дав і мудрість,
і знання, і любов до дітей старому лікареві, який приймав усіх дітей у мами.

На запитання: Кого рятувати? Породіллю чи дитину?, - Медперсонал почув, я думаю,
багато невтішних слів. Але головне:

-Обох!

Мама вже мала 8 дітей – сиротами ніяк не можна залишати. Я народилася великою,
здоровою, з нігтями, з волоссям, з віями – переношена на два тижні. І він
зробив усе, що міг. То приводив до тями мене, то маму. Мамуля втрачала свідомість,
але в перервах між безпам'ятством і дійсністю знаходила сили, щоб просити:

- Ви її не сильно бийте.

Медсестра-акушерка молоденька, славна дівчина, мабуть, здалася мамі ангелом.
Мама потім згадувала її добре обличчя і родимку на щоці. Знесилена, могла тільки
спитати, як її звуть.
- Світлано, - була відповідь.
- Ось і вона буде Світланою, показавши очима на кручений пакунок у медсестри на
руках.
А те, що ім'я «світла», «чиста» - ну так це ж не тільки від імені залежить, а й
від людини. Скільки у світі Світлан – стільки й характерів. Назвали б мене
Валей – хіба б у мене був інший характер? Все це людське. У Господа було
Ім'я Христос. Спаситель. І немає іншого імені на землі, чиїм ім'ям рятуються наші душі.

Радісно жити і усвідомлювати, що Бог дав життя, мама виносила, лікарі врятували від
фізичної смерті, а Господь – від смерті вічної. Тож я – Світлана. Христова Світлана.
Боже дитя.