НЕ ОБРАЖАЙСЬ!
Образили... навмисне, випадково...
Як ніби камінь кинули тобі.
І поселилась в серці печаль знову
Чи ти простив образу у собі?
Легко образитись. Простити – тяжче,
На перший погляд так здається нам.
Та прощати легше, а найтяжче –
Тримать сліди образ, неначе хлам.
Образившись лишаєшся спокою
І в серці біль, немов гаряча піч.
Образи тяжкість серед дня з тобою
Й полегшення вже не приносить ніч.
Образник є гість незва́ний,
Не можеш в очі ти дивитися йому.
І згадуєш нанесені ним рани
Й від цього важко є тобі тому.
Ні радості, ні миру, ні молитви,
Пустує серце і мовчать вуста.
Дияволу ти програє́ш цю битву,
Коли ображеним рішаєш стать.
Ісуса люди ображали часто,
Але на них не ображався Він.
Якщо в Любові ти Його причасник,
Прости, як вчить нас Божий Син.
Невже образа ляже тяжки́м грузом
На серце, що співає для Христа?
Ти віриш, що належиш до Ісуса?
Чому ж в тобі живе образа та?
Поглянь – там на хресті Христос Розп'ятий,
Який усі гріхи твої простив.
Чи в праві ти образитись на брата,
Яку би біль тобі він не вчинив?
Коли є сповнений ти Божої Любові,
В душі твоїй є глибина води.
Над кинутим камінням хвилі знову
Зімкнуться. Образи зникнуть всі сліди.
Нас ображатися вчить сила вража,
Прощать образу вчать нас Небеса...
Тебе образив хто-не́будь? Не страшно,
Страшніше, якщо ти образив сам...
Не ображай ні ділом, ні словами,
Яка би поруч не була душа.
Не кине хай рука в когось-то камінь,
Ні брата, ворога не ображай!
Образив чи Христос когось? – Ні разу,
Він всіх любив, Він всіх хотів простить.
Вручи Ісусу волю, відчуття, розум,
Тоді Його Любов'ю будеш жить.
І хай ніхто від слів твоїх не плаче,
І не страждає від жорстоких ран.
Христос в тобі, а це вже щось-то значить –
Він Бог любові є і Бог добра!
Хай голос Божий досягає слуху,
Щоб ти умів любить, умів прощать.
Навчайся від Ісуса жить по Духу:
Не ображатись і не ображать!
---
В цьому вірші висвітлюється тема образи та прощення в контексті християнських цінностей. Автор закликає читача не ображатися навіть тоді, коли йому дуже важко цього уникнути, і звертає увагу на те, як образа може впливати на внутрішній стан людини.
У вірші описується внутрішній конфлікт ображеного, який стикається з вибором між утриманням образи і здатністю простити. Автор розглядає образу не тільки як внутрішній конфлікт, але й як заваду для духовного росту та зближення з Богом.
Особливу увагу приділено прикладу Ісуса, який, навіть ображений, не ображався і не відплачував зла. Автор закликає читача навчитися прощати, спираючись на приклад Христа, який вказує шляхи любові та добра.
Вірш акцентує на внутрішньому стані, який може виникнути внаслідок образи, та на способах подолання цього стану через прощення та прийняття Божої Любові.
20.11.2023
|
|
|
|
Поламані долі, розбиті серця Зруйновані села, міста і будинки... Війна в Україні
Поламані долі, розбиті серця
Зруйновані села, міста і будинки
Для кого прийшла квітуча весна
Для когось, закінчилось все із словом - Війна.
Сльози болю й розлуки, тортури і муки
Крик душі, підійняті до неба руки
Сухий шматочок хліба у руках солдата
Гірка сльоза дитини, яка ніколи, вже не побачить мами й тата.
Війна. Таке ко...
Господь - моя сила, Він -- моя скеля
Господь - моя сила, Він -- моя скеля
Хвалюся я тільки лиш Ним.
Бо знаю: від Нього залежить уся моя доля,
Щаслива я тільки з Ісусом моїм!
Це Він у дорозі життєвій мене потішає
Коли стає важко на серці моїм
То Він Святим Духом мене підкріпляє
І знову хвалюся Ісусом своїм.
Коли ж серце радість свята наповняє,
То в небо до Господа...
Він мусив із небесного чертога
Він мусив із небесного чертога
Прийти у цей пропащий грішний світ,
Де тільки хлів убогий ждав на Нього
І плин поневіряння хмурих літ.
Він мусив доброхіть обрати долю
Наруги, глуму, злигоднів, страждань...
Творець землі мав тут зазнати болю
І замість поклоніння - бичувань...
Він мусив безустанно крокувати...
Я грішна, Боже. Ти мене пробач
Я грішна, Боже. Ти мене пробач.
Пробач за те, що я грішу щоденно.
А ти говориш лагідно: "Не плач.
У тебе буде все благословенно".
Я грішна, Боже. Ти мене прости.
Дозволь тебе любить, любить і славить.
Я мрію кожну мить в Тобі рости.
Це хочу за мету собі поставить.
Я грішна, Боже. Ти мене прости.
Та я іду до неба, я стараюс...
Розмова з Богом
Я запитав у Бога: "Мудрий Боже,
Скажи, чому війна розводить ватру?
За крок від прірви хто нам допоможе
В ту мить, коли нема куди тікати?
Чому фарбує землю кров невинна?
Чом сад Едемів огортає пекло?
Чому батьки проводять свого сина
В останню путь, бо знищив бій запеклий?"
Промовив Бог на це премудрий: "Ваню...
НЕ БІЙСЯ! БОГ ПІДЕ ПЕРЕД ТОБОЮ
Не бійся! Бог піде перед тобою
Дорогу серед пасток прокладе,
За камінь не зачепишся ногою,
Лиш твердо знай: твій Бог тебе веде!
Веде в долині смерті і падіння,
Веде в часи тривог, невороття!
Коли все навкруги так безнадійно,
Вручай Творцеві все своє життя!
Вручай Йому всю неміч і печалі,
І сльози, що течуть, течуть...
ДУМИ ПРО ВІЧНІСТЬ
Проходить час... Відходять в вічність люди,
Знайомих, рідних рідшають ряди...
Настане день - і мене теж не буде,
І я покину землю назавжди.
Як і раніш, тут сонце буде гріти,
Ростимуть та шумітимуть ліси,
Прийде весна, розквітнуть знову квіти,
Зазеленіє сад після грози...
Стелитимуться килимом тумани,
Пісня птахів звучатиме дзв...
Тримайся моя рідна, Україно!
Тримайся моя рідна, Україно!
Ти сильна! Ти незламна повсякчас.
Вони лиш хочуть щоб залишились руїни.
Та ти могутня, бо з тобою Спас.
Він поруч. Знає біль Він твого серця.
Повір, Ісусу теж болить!
Бог бачить немовля, яке померло,
І матір, що так гірко сльози ллє.
Він не залишить! Чуєш? Не залишить!
Звернись до Бога, с...
Живу і думаю про те Як світ сьогодні помирає
Живу і думаю про те
Як світ сьогодні помирає
І люди ті ідуть туди
Де темінь та яка вбиває
Назад уже не має вороття
Вони там плачуть і ридають
Благають Бога і Христа
Щоб Ті забрали їх з-за краю
Той край кохає всіх таких
Які гріховно пропадають
Які гріхи свої оті
Вони в ненависть повертають
...
У кожного свій власний біль
У кожного свій власний біль,
Якого іншим не відчути...
Для всіх незримий вічний бій...
Своя невидима отрута...
Нам всім по різному болить
Ось те "гірке" своє у грудях...
Та хтось тримає і мовчить,
А хтось зривається на людях...
Нам не збагнути глибину
Чужого сорому чи страху...
Ось ту незриму таїну,
Яка об гр...