Середа 24 Червень 2026   Пошук    

Ти зберігаєш від падіння

Ти зберігаєш від падіння,
Тримаєш нас в Своїй руці,
Великим є Твоє терпіння,
Отреш сльозу, що на щоці.

І нас не кинеш, на поталу,
В Тобі підтримка лише є,
До неба йдемо ми помалу,
Цінуєм Слово ми Твоє.

Усе в руці тримаєш, Боже,
В усьому ,Отче, є твій план,
Лише Ісус нам допоможе,
Він любить нас і є нам Пан.

© Євген Орлов

---

У цьому вірші автор висловлює вдячність і віру у Бога як в Зберігача і підтримувача. Він пише, що Бог тримає нас в Своїй руці, захищає від падіння і рятує від сльоз. Автор наголошує, що лише в Бозі є підтримка і вся мудрість.

Вірш також відзначає велике терпіння Бога і нагадує, що віра в Ісуса допоможе подолати труднощі та знайти справжню підтримку та розуміння.

12.10.2023

Нечутно, непомітно, крок за кроком

Нечутно, непомітно, крок за кроком
Ми до межі, до Вічності ідем.
І пролітає птахом рік за роком,
Немов сніжинка тане день за днем.

І знов приходить Новорічний вечір
Із радістю і смутком на поріг.
Пригадуєм сумні й приємні речі...
Палають свічі, сріблом сипле сніг...

Життя іде, мов свічка догоряє,
Скінчиться все: трив...

Твоя любов - це подарунок неба

Твоя любов -це подарунок неба,
Це той потік джерельних чистих вод,
Що спрагнені так мають в нім потребу,
Так я спішу до Тебе в час незгод.

Твоя любов ніколи не згасає,
Хай навіть, як спіткнуся і впаду,
Ти ніжно свою руку простягаєш-
І я з новими силами іду.

Коли мій каганець ледь-ледь жевріє,
А вітер сумнівів сильніш...

Людина має право на утому, На те, щоб не утриматись від сліз

Людина має право на утому,
На те, щоб не утриматись від сліз,
Сховатися від світу в себе вдома
Або втікти у тихий темний ліс...
Людина не залізна... Вона може
Стомитися від всього в якусь мить,
До інших стати трішечки ворожа
І виказати все, що їй болить.

Із осудом не треба поспішати,
У душу заглядати їй не слід,
Людин...

Не раз ти думаєш - усе в житті чудово

Не раз ти думаєш - усе в житті чудово.
А Бог...приходить тільки лиш у свято.
Коли, на церкві, б'ють церковні дзвони
І так, до церкви, йде людей багато.

У будні ж Він - далеко там, на небі.
Йому, до тебе, геть немає діла.
Не бачить і не чує, мабуть, з неба...
І так живеш собі, людино - як схотіла.

Але коли приходить рапт...

Ти Боже, знаєш..

Ти Боже, знаєш, знаєш все..
Що коїться в містах, в родинах..
Ти бачиш, чуєш, контролюєш все..
Що чинять тії люди в Україні..

Ти бачиш, бачиш кров, гоніння..
Ти бачиш сльози болю кожної людини..
Ти бачиш сльози втрати, бачиш сина..
Який лежить без диху, впав безсилий..

Ти бачиш мати, що втратила сина..
Цей біль у очах...

Як дивно Бог створив усе довкола

1. Як дивно Бог створив усе довкола
Як все продумав Він, до всіх дрібниць
Радіє серце як я озирнусь навколо
І як творіння Боже повне таємниць

2.  О, скільки є пракрасного усього
Що Бог створив на нашій цій землі
Але так часто ми не пам'ятаєм того
Як постраждав за нас Він на хресті

3. Він заплатив за нас Своєю кров&...

Слова,слова... О як же їх багато

Слова,слова...О як же їх багато
Злітає з вуст у нашому житті...
Від них ми часто зазнаємо втрату,
Бо на вустах не раз слова пусті.

Ми можем словом, як ножем, вколоти,
Й чиясь душа від болю защемить,
А як багато в язика роботи,
Коли когось бажаєм осудить.

Словами можем ображати ближніх,
Нести прокляття,ворожнечу,горе й біль.

Ціль життя

Спогади минулих літ,мов приємний сон,
Як художник пензлем,створює картини,
А час вілізи поскладав до себе на вагон
І в мене на полиці виклав пам'ятні  світлини.

Важко так думкам моїм розгорнути крила,
Пташкою майнути в голубу блакить...
Щоб вітрами свободи наповнивши вітрила,
Тримати курс на вогник,що в далені горить.

Пробач...

Схиляюсь Господь перед Тобою

Схиляюсь Господь перед Тобою
Так хочеться,щоб Ти мене почув
Події в світі не дають спокою
Немов звершаєш Ти уже свій суд.
Ти сам торкнувся нашої країни
Свідомість українців сколихнув
Хтось затремтів,упавши на коліна
А хтось збирає ненависть й злобу.
Ти нас навідав...Так,ми
провинились
Давно Вкраїна тоне у гріхах
І Твої...

Він тут, Він з нами, в кожнім серці

Він тут, Він з нами, в кожнім серці –
Хто був, Хто є, і знов прийде…
Відкрито в вічність, долі дверцю –
У яслах спить Дитя Святе.

Все, що було, все, що минуло,
Лишилося в пилу епох.
Аж небо золотом сипнуло,
Зашелестіло: «З нами Бог».

Віддай-но, земле, все, що маєш,
В дарунок! Дар несіть, поля!