Ти зберігаєш від падіння
Ти зберігаєш від падіння,
Тримаєш нас в Своїй руці,
Великим є Твоє терпіння,
Отреш сльозу, що на щоці.
І нас не кинеш, на поталу,
В Тобі підтримка лише є,
До неба йдемо ми помалу,
Цінуєм Слово ми Твоє.
Усе в руці тримаєш, Боже,
В усьому ,Отче, є твій план,
Лише Ісус нам допоможе,
Він любить нас і є нам Пан.
© Євген Орлов
---
У цьому вірші автор висловлює вдячність і віру у Бога як в Зберігача і підтримувача. Він пише, що Бог тримає нас в Своїй руці, захищає від падіння і рятує від сльоз. Автор наголошує, що лише в Бозі є підтримка і вся мудрість.
Вірш також відзначає велике терпіння Бога і нагадує, що віра в Ісуса допоможе подолати труднощі та знайти справжню підтримку та розуміння.
12.10.2023
|
|
|
|
|
Нечутно, непомітно, крок за кроком
Нечутно, непомітно, крок за кроком
Ми до межі, до Вічності ідем.
І пролітає птахом рік за роком,
Немов сніжинка тане день за днем.
І знов приходить Новорічний вечір
Із радістю і смутком на поріг.
Пригадуєм сумні й приємні речі...
Палають свічі, сріблом сипле сніг...
Життя іде, мов свічка догоряє,
Скінчиться все: трив...
Твоя любов - це подарунок неба
Твоя любов -це подарунок неба,
Це той потік джерельних чистих вод,
Що спрагнені так мають в нім потребу,
Так я спішу до Тебе в час незгод.
Твоя любов ніколи не згасає,
Хай навіть, як спіткнуся і впаду,
Ти ніжно свою руку простягаєш-
І я з новими силами іду.
Коли мій каганець ледь-ледь жевріє,
А вітер сумнівів сильніш...
Людина має право на утому, На те, щоб не утриматись від сліз
Людина має право на утому,
На те, щоб не утриматись від сліз,
Сховатися від світу в себе вдома
Або втікти у тихий темний ліс...
Людина не залізна... Вона може
Стомитися від всього в якусь мить,
До інших стати трішечки ворожа
І виказати все, що їй болить.
Із осудом не треба поспішати,
У душу заглядати їй не слід,
Людин...
Не раз ти думаєш - усе в житті чудово
Не раз ти думаєш - усе в житті чудово.
А Бог...приходить тільки лиш у свято.
Коли, на церкві, б'ють церковні дзвони
І так, до церкви, йде людей багато.
У будні ж Він - далеко там, на небі.
Йому, до тебе, геть немає діла.
Не бачить і не чує, мабуть, з неба...
І так живеш собі, людино - як схотіла.
Але коли приходить рапт...
Ти Боже, знаєш..
Ти Боже, знаєш, знаєш все..
Що коїться в містах, в родинах..
Ти бачиш, чуєш, контролюєш все..
Що чинять тії люди в Україні..
Ти бачиш, бачиш кров, гоніння..
Ти бачиш сльози болю кожної людини..
Ти бачиш сльози втрати, бачиш сина..
Який лежить без диху, впав безсилий..
Ти бачиш мати, що втратила сина..
Цей біль у очах...
Як дивно Бог створив усе довкола
1. Як дивно Бог створив усе довкола
Як все продумав Він, до всіх дрібниць
Радіє серце як я озирнусь навколо
І як творіння Боже повне таємниць
2. О, скільки є пракрасного усього
Що Бог створив на нашій цій землі
Але так часто ми не пам'ятаєм того
Як постраждав за нас Він на хресті
3. Він заплатив за нас Своєю кров&...
Слова,слова... О як же їх багато
Слова,слова...О як же їх багато
Злітає з вуст у нашому житті...
Від них ми часто зазнаємо втрату,
Бо на вустах не раз слова пусті.
Ми можем словом, як ножем, вколоти,
Й чиясь душа від болю защемить,
А як багато в язика роботи,
Коли когось бажаєм осудить.
Словами можем ображати ближніх,
Нести прокляття,ворожнечу,горе й біль.
Ціль життя
Спогади минулих літ,мов приємний сон,
Як художник пензлем,створює картини,
А час вілізи поскладав до себе на вагон
І в мене на полиці виклав пам'ятні світлини.
Важко так думкам моїм розгорнути крила,
Пташкою майнути в голубу блакить...
Щоб вітрами свободи наповнивши вітрила,
Тримати курс на вогник,що в далені горить.
Пробач...
Схиляюсь Господь перед Тобою
Схиляюсь Господь перед Тобою
Так хочеться,щоб Ти мене почув
Події в світі не дають спокою
Немов звершаєш Ти уже свій суд.
Ти сам торкнувся нашої країни
Свідомість українців сколихнув
Хтось затремтів,упавши на коліна
А хтось збирає ненависть й злобу.
Ти нас навідав...Так,ми
провинились
Давно Вкраїна тоне у гріхах
І Твої...
Він тут, Він з нами, в кожнім серці
Він тут, Він з нами, в кожнім серці –
Хто був, Хто є, і знов прийде…
Відкрито в вічність, долі дверцю –
У яслах спить Дитя Святе.
Все, що було, все, що минуло,
Лишилося в пилу епох.
Аж небо золотом сипнуло,
Зашелестіло: «З нами Бог».
Віддай-но, земле, все, що маєш,
В дарунок! Дар несіть, поля!









