П'ятниця 17 Січень 2025   Українська  /   Русский       Пошук    

А НЕБО БЕЗТУРБОТНЕ...

А небо безтурботне...
Так хочеться піднятися над всім,
Тримати руку Господа
І взнати що є справжній сміх.
Плачуть батьки та діти.
Ще болем кривдиться земля.
Як би ж вони всі стигли
Пізнати Спасаюче Ім'я!
У кожного в свій час
В житті проломить греблю...
А що ж спасе тебе, коли
Надіявсь лиш на себе?
А небо безтурботне...
У час лихий для всього люду
Пробиті руки простягає Син Божий
І кличе, та чи Його почують?
Бідою хтось осліп.
Комусь відкрились очі.
А Бог над всім лише Один!
Довіри нашої Він хоче!
ІСУС ГОСПОДЬ! ТАК ТА АМІНЬ!

---

Цей вірш "А небо безтурботне" видається христианським віршем, який виражає релігійну тему та духовну спрямованість. Він висловлює бажання піднятися над повсякденними турботами і знайти спокій у віри. Строки висловлюють бажання бути ближчим до Бога і мати надію на спасіння через Його Ім'я, звертаючи увагу на важливість віри і довіри Богові в житті.

Автор закликає людей вірити в Сина Божого, який віддає свої руки для спасіння і кличе до себе. Текст нагадує, що самостійне надіяння на себе може не бути вирішальним у важкі моменти, і що віра в Бога може надати спокій і надію.

У кінці вірша автор закликає до віри в Ісуса Господа і промовляє "Амінь" як свою вдячність і підтвердження віри.

11.10.2023

ЛИСТ ІСУСА ДО ЛЮДИНИ

«Мир тобі! Як ти поживаєш? 
Я бачу твоє серце і бажання всі твої, 
Та жаль, в молитві ти цього не промовляєш
І через те пишу тобі в листі. 
 
Я вчора теж був біля тебе на світанку, 
Чекав, коли прокинешся від сну, 
Щоби благословити день твій спозаранку, 
Аби сповна раділа ти життю! 
&nb...

НІКОЛИ З ВПЕНЕНІСТЮ НЕ ПЛАНУЙ ЖИТТЯ...

Ніколи з впевненістю не плануй життя,
Проектувати наперед не варто,
Бо ти не знаєш, що породить завтра,
Чи не зупинить смерть серцебиття.

Ніколи днем майбутнім не хвались
І не кажи, що зробиш те чи інше,
"Як Бог мені дозволить", - скажи ліпше
І щиро, як дитина, помолись.

Ніколи не кажи: "Я зможу все,
Я...

Христовій невісті

Невісто, доле, наречена,
Чи пам'ятаєш Жениха?
Чи спрагла ти, чи є нужденна? 
Мені посвячена сповна?

Чи омиваєш ти сльозами
Дороги мертвії свої?
Чи пам' ятаєш Мої рани
Та кров пролиту на хресті?

Чи знаєш ти, Моя невісто,
Як серце стогне і болить? 
Коли вісон лишила чистий, 
А вбрана в струпи...

1. Чому так часто на очах у тебе сльози?

1. Чому так часто на очах у тебе сльози?
Чому в ці дні твоя душа така сумна?
Невже в житті ти зустрічаєш тільки грози?
Невже твоїм тривогам довго так нема кінця?

2. Чому так часто плачеш ти ночами?
І заливаєшся слізьми в тиші...
Чому на серці в тебе такі болючі рани?
І здається що немає виходу в житті..

3. Ти плачеш і сумує...

ТРАГЕДІЯ ПТАХА

Синя безодня вирує сильніше,
Море тривожить страшний буревій,
Небо закрилось, стає все темніше,
Немає життя тут, немає надій.

Птах пролітав тут над цими водами,
Прагнув до цілі й щосили махав.
Він ще й раніше боровся з вітрами,
Але оцéй його віру зламав.

Він ще й раніше у бурях змагався:
Прямо дивився — ...

Якщо чуєш Ти мене, Боже, а я знаю, Ти точно чуєш

Якщо чуєш Ти мене, Боже, а я знаю, Ти точно чуєш
І я вірю, що Ти все бачиш і я вірю, що Ти лікуєш.
Лиш одно в Тебе я попрошу: збережи нашу чистую душу.
Боже, рідний, лише єдине: збережи наші й море і сушу.

Збережи і дітей і старців, і всю молодь, що квітне нині,
Я молю, я благаю, Боже, дай нам сили по всій Україні.
Дай наснаги, дай Віри, Боже, б...

Навчи мене молитися, Христос

Навчи мене молитися, Христос.
Молитися, щоб серце відкривалось.
Щоб зайвого нічого не зосталось.
Щоб, з Твоїм духом лиш воно злилось.

Щоб біль ніяка не могла здолать,
Від вдячності Тобі, щоб відлучити.
Щоби від Тебе якось відділити,
Аби молитва не могла лунать.

Навчи мене молитися, як Ти
Колись молився до Отця ночами.
Б...

Білий вісон

Так важко учням мить цю осягнути, 
Чому Ісус Їх знову залишає? 
Невже не міг Він з ними далі бути? 
Бо хто ще в світі серце потішає?! 
 
Христос здобув над пеклом перемогу, 
Народу дав надію,серед бід та лих! 
Чому ж Він далі у складну дорогу 
Лишає рідних учнів на шляху самих? 
 

Бог спустився у Вифлеєм

Час чекання минав віки серед лиха, жалю́, руйнації. 
Геть остання з людськи́х надій потонула в засиллі зла,
Як до змучених та слабких, поневолених в окупації,
Раптом в те́міні віковій промінь радості запалав.

У хвилину, коли ніхто не чекав уже на Спасителя.
Коли ширилась світом ніч і зростав лабіринт проблем,
Розірвався небес хіто...

Яка це радість!

Яка це радість- встати на світанні,
З молитвою зустріти день новий,
Позаду всі залишити страждання,
З надією долати шлях земний.

Яка це радість - в щастя зодягнутись,
Всім побажати миру на Землі.
І вперше після болю посміхнутись,
Добро і ласку сіяти у злі.

Яка це радість - чути голос рідних,
Вслухатися у співи солов'я.