|
Меню
Листівки
Дитяча сторінка
Біблія
Білий вісон
Так важко учням мить цю осягнути,
Чому Ісус Їх знову залишає?
Невже не міг Він з ними далі бути?
Бо хто ще в світі серце потішає?!
Христос здобув над пеклом перемогу,
Народу дав надію,серед бід та лих!
Чому ж Він далі у складну дорогу
Лишає рідних учнів на шляху самих?
Немає сил ще в них,тремтять від страху ноги,
Бракує мужності відправитись в краї-
До тих людей в яких лиш мертві боги,
Щей вбити можуть за Христа й свої
І ось слова останні та прощання,
Ісус став підійматись до Отця,
Пообіцявши,попри всі страждання,
Що буде поряд,завжди до кінця
Повіривши в святі слова Месії
В Єрусалим всі учні повернулись,
Чекали,в роздумах про ті усі події,
Які в Ізраїлі в останній час відбулись
Та ось зійшов Святий Дух Утішитель!
І учні з силою Небесного Царя,
Звіщали світу що Ісус Спаситель!
З тих днів і Церква,світить мов зоря!
Вона із радістю свого Царя чекає
І на банкет готуючи вісон,
Від бруду одяг білосніжний очищає,
Бо непомітно так втрачається кордон...
Кордон,що розділяє,темряву від світла,
Народ святий від слуг бридкого зла!
Невже,душа,ти зовсім геть осліпла!
Навіщо ти кордон цей перейшла?
Хіба приємно тобі порпатись в багнюці?
Навіщо так ти занехаїла вбрання?
З гріхом в єднанні,а з Христом в розлуці,
Шукаєш в темряві стежинку навмання
А я так хочу назад повернутись до дому
Та де ця дорога хто б мені показав?
Як в очі дивитимусь Богу святому
І щоб я при зустрічі Ісусу сказав?
Я б рани Христа омивав би сльозами,
Обнявши,як батька,на грудях приліг...
Та знаю не вартий я навіть губами
Торкатись слідів від Ісусових ніг
А Бог все чекає на мене з любов'ю!
Не раз чув я стукіт і голос Той ніжний-
"Синочку Я вмер там стікаючи кров'ю,
Щоб ти зодягнувся в вісон білосніжний!"
Олександр Богун
---
У цьому вірші автор розмірковує про духовний шлях і відносини з Богом. Він починає з питань та недоумку щодо того, чому Ісус залишив учнів і вирушив до Отця на небо, коли вони так потребували Його близькості та захисту. Він висловлює роздуми щодо ролі Святого Духа та подій, які відбулися після відходу Ісуса. Також вірш наголошує на необхідності повертатись до Бога та шукати прощення та відновлення духовного зв'язку. У кінці вірша автор виражає своє бажання повернутися до Бога, змити свої гріхи та прийняти Його благодать та милосердя.
11.10.2023
|
|
|
|
|
Не раз ти думаєш - усе в житті чудово
Не раз ти думаєш - усе в житті чудово.
А Бог...приходить тільки лиш у свято.
Коли, на церкві, б'ють церковні дзвони
І так, до церкви, йде людей багато.
У будні ж Він - далеко там, на небі.
Йому, до тебе, геть немає діла.
Не бачить і не чує, мабуть, з неба...
І так живеш собі, людино - як схотіла.
Але коли приходить рапт...
ТЕМНА ХМАРА
Темна хмара нависла в житті,
І думки метушаться у серці.
Як довіритись Боже, Тобі
Відкрий, Господи, виходу дверці.
Незтерпима з Тобою розлука
Розумію, що тільки в Тобі:
Сила, молитва і віри - сполука
Перешкоди здолає міцні.
Лиш до Тебе всім серцем я лину,
Хоч не раз ворог б'є на шляху.
І проходячи смерті долину,
Велика любов Ісуса
О,мила людино,чи бачила очі Ісуса?
Найкраще створіння,чи бачив ти очі Христа?
Чи бачили ви Його погляд суворий та добрий?
Він ласкою повний і ніжний,як ці небеса.
О,душе прекрасна,чи бачила руки Господні,
Якими торкався і вмить від недуг врачував?
Ламав ними хліб,а ним годував Він голодних,
І сповнений жалю до грішних Він їх обіймав.
Ти поруч!
Ти – поруч! Ти такий реальний,
Неначе опустились Небеса
В мої долоні.
Ти – поруч! Ти такий реальний!
І Твого подиху жива роса –
На моїх скронях.
Ти – близько! Ти такий жаданий!
Тебе не тільки серцем прагну я –
Шукають очі.
Ти – близько! Ти такий жаданий!
І стали вмить безцінним надбанням...
Не будуть мертві Господа хвалити, Не полине слава з німих вуст
1. Не будуть мертві Господа хвалити,
Не полине слава з німих вуст.
Не полетить подяки пісня в небеса,
Слова гарячої молитви не потривожать більше небо.
2. І серце не заб'ється в радості чи смутку час,
Не переповниться щастям в Бозі.
Навіки зупинилося воно - холодне стало наче камінь.
3. І руки, що могли зробити стільки ще добр...
Нехай твій світильник ніколи не згасне
Нехай твій світильник ніколи не згасне,
Щоб стежка життєва до неба вела,
Нехай твоя доля, як сонце прекрасне,
Не зайде за обрій миттєвих невдач.
І хоч через терни ти часом крокуєш,
Свій зір направляй до осяйних зірок,
В молитві схилися й відразу відчуєш,
Який всемогутній твій люблячий Бог.
Так хочеться, люба, щоб горя не знали
Твої ...
Як є в кожного з нас питань
Як є багато в кожного із нас питань
Тих нескінчених як і коли це буде
Скільки потрібно ще чекать
Коли закінчиться і чи Бог нас не забуде?
І притаманним це є нам
І в якійсь мірі і нормальним і не дивним
Та чи Господь, так,дивлячись на нас
Може сказати що ми дійсно
Є Його творивом , вірним та терпеливим?
Чому так часто каж...
Ликуй народ , святая Церковь Бога
Ликуй народ , святая Церковь Бога
Ещё одна уставшая душа
Оставив навсегда греха дорогу
Себя отвергнув к Господу пришла
Отринув грех , как ветхие одежды
Не пожелав в лохмотьях дальше жить
Пошла на свет сияющей надежды
Порвав с греховной жизнью нить
Поправши стыд и преклонив колени
Христу себя всецело отдала
И п...
Сходить сонце над обрієм
Сходить сонце над обрієм,
Вже звучать святі слова:
Наверніть до Бога, люди, –
Зникне хай темрява вся!
Як кохає мати сина,
Так кохає Спас тебе.
Прокидайсь, моя вкраїно,
Доки будеш спати ще?
Гей, слухай, люд!
Навернись до свого Бога.
Гей, слухай, люд!
Бо то є свята дорога.
Він залічить твої ...
ВИПРОБУВАННЯ ЙОВА
1.Холодний ранок,скроплений росою
З-за обрію виводив новий день,
А праведник,вмиваючись сльозою
Благав у Бога за своїх дітей.
2.Може, згрішили,може, провинились
Чи прогнівили,Господи,Тебе.
А,може, вони надмір веселились,
Почуй благання батьківське моє.
3.Старечі руки підняті до неба,
Від хвилювання тіло все тремтить.
У ...