|
Меню
Листівки
Дитяча сторінка
Біблія
Я хочу здатись… Хочу зупинитись… Я хочу зараз руки опустить…
Я хочу здатись… Хочу зупинитись…
Я хочу зараз руки опустить…
Я так стомилась вірити й молитись…
Я так стомилась у чеканні жить…
Я так стомилась у житті боротись,
Й усе своє постійно віддавать.
Я так стомилась…Господи мій… Досить.
Я вже не можу… Сили геть нема…
Я знаю Боже, що Ти завжди чуєш,
Й тоді, коли Ти нібито мовчиш.
Ти завжди поруч, коли я сумую,
Та я стомилась. Відпочити б лиш…
Стомилась руки підняті тримати…
І Ор і Аарон давно пішли…
О, скільки Боже, буду знемагати
В своїй від болю змученій душі?
Я так стремилась всім допомагати,
Всім дарувати крихітку тепла,
Я так спішила скрізь всіх потішати,
Щоб в кожного душа знов ожила.
І зараз я стою на роздоріжжі,
З питанням в серці: «Що ж мені робить?»
А тихий голос, каже дуже ніжно:
Тобі потрібно трохи відпочить.
Ось глек води. А ось буханець хліба.
Присядь дитино й трішки відпочинь.
Й повернуться до тебе твої сили,
Які втрачала у житті своїм.
Я зараз поруч. Рани Я лікую,
Яких зазнала у тяжкім бою,
І стомлену тебе Я нагодую,
І спраглу душу також напою.
Моє дитя. Всі можуть утомлятись,
Бо ця дорога зовсім нелегка,
Тут кожен може впасти й захитатись
Під натиском життєвого хреста.
Тут кожен може плакати від болю,
І знемагати на земнім шляху.
Ти пам’ятай, що Я завжди з тобою,
Й якщо впадеш – Я завжди підніму.
Коли не стане сили посміхатись,
Й забракне сили, щоб вперед іти,
Коли не стане сили, щоб піднятись,
Для себе місце сховку ти знайди.
Піди туди, так, щоб не знали люди,
Щоб навіть видно не було сліди,
А Я на тебе там чекати буду
З буханцем хліба й глечиком води.
Я твої рани ніжно залікую
І сльози всі з очей твоїх зітру.
Приходь дитя. Приходь, коли сумуєш,
Й усе, що втратиш знову поверну.
На тебе завжди, дочко, Я чекаю.
Й тобі на поміч завжди Я спішу.
Коли щоб йти, ти сили вже не маєш,
Я на руках батьківських понесу.
Стомитись на землі тут може кожен.
Не кожен може встати й знову йти.
Прийми дитя благословіння Боже.
Ти відпочинь… Та потім знову йди…
---
Цей вірш висловлює почуття стомленості і втоми від боротьби з життєвими випробуваннями та важкостями. Авторка звертається до Бога, виражаючи бажання відпочити та отримати силу, бо їй вже важко продовжувати боротьбу.
Вірш також включає образи та порівняння, які передають почуття стомленості та важкості життя. Але важливим елементом є надія на Божу підтримку та віру в те, що Бог завжди поруч і готовий допомогти в тяжкі моменти. Людина відчуває, що може знайти відпочинок і спокій у Бозі, а потім знову продовжити свій життєвий шлях.
09.10.2023
|
|
|
|
|
Життя! Ти дане кожному нам Богом
Життя! Ти дане кожному нам Богом,
Для кожного свій час перебування на Землі.
Тут все дочасне, швидкоплинне та мінливе,
Воно пройде не встигнеш ти збагнуть.
Коли настане день, а він для кожного настане.
Покинеш землю Ти, не взявши із собою нічого,
Лиш справи підуть слідом за тобою,
Які робив ти при житті своїм.
Там всі зустр...
Мені б хоч за поріг Царства Божого, з краю
Мені б хоч за поріг Царства Божого, з краю.
Мені б хоч за поріг - лиш на думці я маю...
А хоча б за поріг, щоб спасенним буть лише.
Хіба так хоче Бог? Згадай, як Він молився.
Як молився Отцю на порозі відходу -
"Я так хочу, Отець, щоби були зі Мною.
Були там, де і Я, були в радості вічній"
Хіба біля порога пробуває Предвічний?
Дочекайся свого, прошу не поспішай
Дочекайся свого, прошу не поспішай,
Твоє щастя може бути як близько так і далеко.
Прошу ти тільки молися і Мені довіряй!
Бо книгу пишу Я тобі за найкращим сценарієм.
Можливо ти думаєш час вже ось настав,
Та сумніви серце твоє огортають.
Прошу, моя дочка, ти просто знай,
Я малюю тобі найкращу картину жи...
Невже Я змінимся, о церкво моя, чи змінився?
@muzyka_virshi
Невже Я змінимся, о церкво моя, чи змінився?
Невже Я не Бог твій, що вчора й повіки Один?
Невже Я в любові на грішну цю землю спустився, собі?
Щоби з інших потоків ти силу черпала
Невже Я змінився!?
Я ж Бог твій, невже ти не знаєш, що сила в мені, що в мені лиш потоки живі!
Але... як багато часу Моє Слово ти люба читаєш?
...
А кров Христа, вона бо не мовчить
А кров Христа, вона бо не мовчить.
А кров Христа, вона бо захищає.
І не применшуйте ви Божої крові,
Вона так само до життя вертає.
Вона так само найсильніша є.
Вона, в житті, так само підкріпляє.
І буде мать життя лиш той в собі,
Хто кров ту із подякою приймає.
А Бог не помінявся, той же Він.
І силу Його кров не загубила.
Дорога, пісок, спека палить пустиню
Дорога, пісок, спека палить пустиню -
Страшне і безлюдне це місце.
Ледь чутно здаля десь дзвіночок звенить,
Неначе печальная пісня.
Що це? Та невже хтось іще тут живе,
В землі цій пропаленій сонцем?
Ні, то лиш піском одиноко іде
В лахміттях, без сил прокаженний.
Куди він іде гнаний горем по світі?
Дзвенить той дзвіночок печаль...
Не бійся того, що про тебе скажуть
Не бійся того, що про тебе скажуть
Й тебе осудять поглядом очей,
Якщо за Господа тобі і руки зв'яжуть
І сльози потечуть з твоїх очей.
Якщо для того, щоб уста закрити,
Тебе закинуть у лев'ячий рів,
З тобою й там Бог буде говорити,
Він туди прийде й тебе укріпить.
Як з Даниїлом, буде Він з тобою,
Якщо ти вірним...
Я ДЯКУЮ ТОБІ....
Я дякую Тобі, мій Бог, за очі,
Якими бачу все, що Ти створив.
Я знаю тих, для кого дні – як ночі,
Хто сонце бачить тільки в хвилях снів.
Я дякую Тобі, мій Бог, за руки,
Якими можу я тримати хліб,
Втирать сльозу в печальний час розлуки
І працювати можу на землі.
Я знаю тих, кого годують з ложки,
Хто сам не в з...
Віра діє в супереч законам
Віра діє в супереч законам.
Віра діє всупереч всьому,
Що людині на землі відомо,
Що наш розум а землі збагнув.
Віра більша ніж земне тяжіння,
І сильніша від усіх вітрів.
Через віру речі неймовірні
Робить Бог. Достатньо кілька слів
Щоб людину з мертвих воскресити,
Щоб сліпий з народження прозрів.
Вра здатна сонце зупинит...
Цю всю красу створив наш Бог, А ми не дякуєм Йому
Цю всю красу створив наш Бог,
А ми не дякуєм Йому,
Він заспокоїв від тривог,
А ми ідемо у пітьму,
Він дав нам радість, вибір, спокій,
Чому в душі моїй неспокій
А ми все кажемо: "Чому?"
Чи чує Бог коли кричу?
За що страждання у цім світі
Чому не можем ми радіти?
Чому Ти нас покинув Боже?
Може Тобі до нас байду...