Меню

Листівки

Дитяча сторінка

Біблія

Юрба розлючено ревіла, Злітали злобні крики знов

Юрба розлючено ревіла,
Злітали злобні крики знов,
Вона неначе знавісніла,
Як вела стратити Любов.

Ті, котрі вчора вистеляли
Дорогу одягом своїм,
Сьогодні "розіпни" кричали,
Любов розпясти треба їм.

Юрба, що вчора ще рядами
Сиділа й їла рибу й хліб,
Ревіла злими голосами:
"Достойний тільки смерті Він!"

Ну що ж ви, люди? Схаменіться!
Чим завинила вам Любов?
Та ви навколо огляніться:
Чи мимо когось Він пройшов?

Хто був незрячий - дав Він очі,
Глухому - слух, німим - слова.
А як благословляв охоче
З любов'ю кожнеє дитя!

За вас Він ночами молився,
А вдень творив для вас добро.
Чому народе розлютився?
І за добро кидаєш зло.

За злобним криком загубились
Несмілі зойки співчуття
Тих, хто з Ісусом серцем злились
І віддали Йому життя.

І натовп, дишучи злобою,
Любов невинну оточив.
Що творять, Господи, з Тобою
За те, що Ти їх полюбив?

Юрба розярена - це сила
Пекельна, грізна і страшна.
Вона б Ісуса розчавила,
Проте любов перемогла!

Любов приймала бичування,
Удари, насмішки. І хрест
Несла покірно на страждання.
Любов зразково здала тест,

Як слід за ближнього страждати,
Як полюбити без умов.
Життя за нас змогла віддати
Лише Любов, лише Любов.

Там на Голгофі, в страшних муках,
Терплячи невимовний біль,
Знала Любов - будуть розрухи,
Будь такі, в яких є ціль

Вбивати, нищити, губити.
Будуть такі, що зрадять знов.
І за таких могла вмирати
Там на хресті лише Любов.

Щоб крізь роки й тисячоліття
Торкатись зболених сердець.
Щоб тим, хто пройде лихоліття,
На небі одягти вінець.

Ідуть роки - юрба та ж сама
Реве й клекоче від злоби.
А де у цій юрбі ми з вами?
Чи можемо близько підійти,

Щоб зраненим бинти подати,
Щоб до самотніх підійти,
Щоби навчитись обіймати
Тих, хто втомились від біди.

Щоби голодним дати хліба,
Молитись з тим, кому болить.
Такі страшні навколо біди.
Де ти в юрбі, яка кричить?

Як хочуть опуститись руки,
Зневіра тисне душу знов,
Юрба кричить, а ти крізь муки
В юрбі цій обійми Любов,

Яка за тебе помирала
Там, на Голгофському хресті,
Щоби душа твоя пізнала
В цьому короткому житті ,

Що і тоді, коли лютує
Навкруг розлючена юрба,
Любов у серці спокій має,
Спокій Небесного Отця.

Сьогодні кров'ю світ клекоче,
Кричить юрба, іде війна.
Відчуй, чи твоє серце хоче
В юрбі цій бачити Христа?

Навколо звістки лиш тривожні,
Потік новин і крик юрби...
Ти не роби, як робить кожний,
Ти просто до Христа спіши,

А Він з любов'ю всіх приймає,
Хто в різношерстій цій юрбі
Біжить до Нього - Він чекає,
Щоб дати прощення тобі.

Щоб дати радість і спасіння,
Зцілити душу твою знов.
Крізь катастрофи й потрясіння
Спіши прийняти цю любов!

---

Цей вірш розповідає про реакцію та поведінку толпи в ситуаціях конфлікту та випробувань, а також про сутність і силу Любові та вчення Христа. Автор висловлює недоуміння щодо того, як та ж толпа, яка вітала Ісуса Христа з надією і радістю, може тепер ревно і кричати за Його страту.

Вірш акцентує на важливості Любові і милосердя, нагадуючи, що Ісус Христос був образом відданості, покори та безкорисливої любові. Автор закликає читача вчинати так само, зберігаючи спокій, покору та віру в людей, навіть у складних часах.

09.10.2023

Біблія:

А ти знаєш як моляться діти?

А ти знаєш як моляться діти?
Як із серця їх лине любов?
Перш за все, вони з щирим серцем
Склоняються перед Христом.

Їх молитва наповнена світлом,
Що на крилах летить в небеса.
Їх душа відкрита для Бога
І надії там є сповна.

В час молитви фрази про вдячність
Чи про біль, чи образу душі
З вуст дитини звучать так...

А дні минають швидко,і відлік вже біжить!

А дні минають швидко,і відлік вже біжить!
І чути кроки Сина,який іде судить!
Судити всіх на світі,і Вибраних забрать!
Ооо як же хочу Боже,щоб Ти мене й забрав!
Ти дав мені життя,Ти дав мені скрижалі....
І тихо прошептав,роби усе як слід!
І ось людина грішна, звертає якось в бік....
А потім на колінах,все молить Ти прости!
Прости Отець,я ви...

Любов прибита до хреста цвяхами

Любов прибита до хреста цвяхами,
Кружляє зло над розп’яттям птахами.
Тернина впилася в чоло боляче,
Ридає мати, під хрестом стоячи.
Той, Хто створив джерела вод, — спрагнений,
Хто був Причиною буття — страчений.
І впала Батьківська сльоза краплею,
А небо в розпачі дощем плакало.

Кров запеклася на устах зранених,

А можна, Боже, я буду снігом?

А можна, Боже, я буду снігом?
Такою ж чистою і прекрасною.
І, може, трохи вже несучасною,
Але, щоб діти заходились сміхом.

Щоб дорослі у сніжки бавились,
І, вдягнувши шапку-вушанку,
Прихопивши санчата на ґанку,
З гірки знову скотитись наважились.

Щоб дивились в вікно і тішились,
Запалили камін у хаті,
Влаштува...

Як Тебе зрозуміть? Людям це неможливо

Як Тебе зрозуміть? Людям це неможливо.
Чому відповідь довго нам потрібно від Бога чекать?
Твої дії, Господь, тяжко нам на землі зрозуміти.
І приходять думки - чи є віра, а може її вже нема...

Нам здається усе, відповість Бог - нема в тобі віри.
Як вона підросте, то й отримаєш відповідь ти.
І все думаєм часто, що тільки старанні у вірі
Получают...

Буває що слова, не сходяться з ділами

Буває що слова, не сходяться з ділами,
Граємо в Церкву, в християн.
О Боже!Що стається з нами,
Дай нам побачить наш самообман!

Знання великі ми по вуха знаєм,
Розумних фраз набралися запас.
І думаємо–Бога краще знаєм,
А Він стоїть і жде в стороні нас.

Він жде, коли ми в бігах безтурботних,
Збагнемо враз,що Бога в н...

Чи падають в прірву, не ставши на краю?

І те падіння в кожного своє.

Хтось по краю в безпечності гуляє,

Когось життя, підштовхуючи, б‘є.

Хтось любить краєвиди прірв скалистих,

А хтось сліпець, – мандрує навмання,

Є прірв багато дуже особистих,

Які не видні іншому здаля…

І є такі бездонні, що й не ...

Якщо війна, то без надії Буває інколи ідем

Якщо війна, то без надії
Буває інколи ідем.
І руки свої опускаєм
Недоторкаючись небес.

Надія гасне, віра тихне
Коли чекаємо прогрес,
А у кінці не бачим сенсу
Чому в житті ми цім живем.

І часто думаєм, гадаєм
Чому війна триває ще?
Якщо є Бог чому не припиняє?
Страшну війну, життя та смерть.

...

НАМ ПОТРІБНО ДІЙТИ

Нелегка тут дорога: зло бушує у світі
Так багато зупинок на нашім путі,
Ворог скрізь виставляє і пастки, і сіті,
А ми йдемо до неба, нам потрібно дійти.

Нам потрібно ще рідних привести до Бога
У душі їхній, віри залишити слід,
Коли наша земна обірветься дорога
Боже Слово могло зародити в них плід.

Нам потрібно дійти, не розбитись у в...

Пройшов Ти вже земну Свою дорогу. Ось Віфлеєм - народження Твоє

Пройшов Ти вже земну Свою дорогу.
Ось Віфлеєм - народження Твоє.
Не в пишноті, та зустріч була Бога.
У бідноті дитинство все Твоє.

Гоніння ще із самого дитинства.
І хрещення, та посту сорок днів.
Пустеля і спокуси - звідки сила
Нападки відбивати сатани?

А сила у Тобі, бо Ти - Син Божий.
Отець і Син, і Дух Святий в Од...