|
Меню
Листівки
Дитяча сторінка
Біблія
ЗАЛИШИТИСЬ ГОСПОДЕВІ ВІРНИМ
Те, про що я хочу розказати,
Трапилось давно. Це був той час,
Коли за Христа ішли страждати,
Навіть смерть приймаючи не раз.
Було дуже холодно надворі.
Снігові замети - де не глянь.
Аж блищали від морозу зорі.
І цю ніч обрали для знущань.
Групу християн на лід штовхнули.
В них забрали одяг і взуття,
Щоб нікчемними себе відчули
І щоби злякались за життя.
А вони стояли. Від морозу
Аж біліли. Може, й плакав хтось,
Та відразу замерзали сльози.
Їх побачити катам не довелось.
Враз у небо здійнялася пісня
Про Христа, Його святу любов.
І хоч воїни гукали злісно,
Та крізь ніч лилася знов і знов.
Міцно взявшись за замерзлі руки,
Всю любов до Господа несли.
І не слабли пісні тої звуки,
А щораз сильнішими були.
Вже й солдати добре перемерзли.
Щоб зігрітись, розвели вогонь.
Раптом один з них, найбільш кремезний,
Рот прикривши рупором долонь,
Гучно мовив: "Хто з вас хоче жити,
Нехай змовкне та іде до нас.
Зможе він біля вогню сидіти.
Швидше думайте, поки є час!"
Обірвалась пісня, бо відразу
Після слів тих із плачем один
Вигукнув таку болючу фразу:
"Я вже більше не християнин!"
І побіг скоріше між солдатів
До вогню, ховаючи лице.
Як же вони стали реготати:
"Хто з вас другим зважиться на це?"
Ну а ті розгублено мовчали:
Розірвався їх братерський круг.
Боляче було, хоча і знали,
Що не кожен міг знести наруг.
Тільки як же буде тепер жити
Він, що зрікся в мить оцю Христа?
Ще ж лишилось трохи потерпіти,
І Господь зніме цього хреста...
Заспівали знову. Дуже тихо.
Голос в кожного із них тремтів.
Серед вигуків й гучного сміху
Вже не чути було пісні слів.
І тоді, наперекір усьому,
Кинув зброю молодий солдат.
Все, що з теплого було на ньому,
Зняв і від своїх ступив назад.
"Моє серце відтепер не з вами.
Я так хочу бути серед них!"
Повернувся й босими ногами
Впевнено пішов в холодний сніг.
Він з'єднав собою їхнє коло,
Посміхнувся щиро і сказав:
"Треба, щоби спів такий ніколи,-
Чуєте?- ніколи не змовкав!"
Знов лилася пісня. В ніч летіли
Невимовна радість і хвала.
І була в тій пісні дивна сила,
Що над смертю всіх їх піднесла.
Залишитись Господові вірним.
Що б не сталось, все перенести.
Все прийняти з рук Його покірно
І без нарікань йти до мети.
Не зректися у важкі хвилини.
Не засумніватися у Нім.
Не забути, що Він не покине,
Бо назвав уже дитям Своїм...
Дай нам, Боже, так життя прожити,
Все тримати міцно, що Ти дав,
Своїм місцем в Церкві дорожити,
Щоб до Себе потім Ти прийняв.
---
Цей вірш розповідає історію християн, які опинилися в надзвичайно важких умовах під час переслідувань і глибокого морозу. Незважаючи на мороз та жорстокість, яку вони переживали, християни втримували віру, виконували свою молитву і співали пісню про Христа та Його любов.
Вірш підкреслює силу віри і надії, які допомагають людям подолати будь-які випробування. Герой, який зняв зброю і приєднався до групи християн, визначив свої пріоритети, вибравши віру в Христа над іншими аспектами життя.
Загалом, вірш підкреслює важливість віри, солідарності і відданості Богу, навіть у важкі моменти життя.
02.10.2023
|
|
|
|
|
Не звикайте до міцних плечей, Що поряд хтось турботливий підставить
Не звикайте до міцних плечей,
Що поряд хтось турботливий підставить.
Не чекайте що наступний день
Все змінить і життя все переправить.
Життя таке мінливе й непросте.
Й ніколи наперед не загадаєш.
Сказав хтось мудрий "Дякуй і за те,
Бо мріє хтось про те, що ти вже маєш."
А ми так часто біжимо вперед,
Наздога...
Передати не можуть слова, За яку то ганебну провину
Передати не можуть слова,
За яку то ганебну провину
Повели на розпяття Христа,
Одягнувши вінок із тернини?
Вмістити не може душа,
Як же витерпіти тіло зуміло,
Не порвалась любові струна,
Хоч нестерпно пекло і боліло?
Важкий хрест і вінок на чолі.
Рвані рани, збичоване тіло.
На Голгофу ведуть палачі
Зла ...
ДОБРОГО ВЕЧОРА! Християнське побажання доброго вечора у віршах
Вже вечоріє в рідній стороні...
Сідає сонечко, ховається, заходить.
Отак воно і в вас і в нас всі дні...
Отак і вік земний проходить.
Хочеться знати, як живеться вам?
Що зроблено, що треба доробити?
Що виросло в цім році там,
Де вам приходиться до нині жити?
Все хочу знати, та дарма.
Не раз ночами уявляю...
Як би то там...
А людський погляд іноді так ранить
А людський погляд іноді так ранить.
До самих тих глибоких струн душі....
І те що навколо уже не манить....
І просто хочеться мовчати у тиші...
Але цю біль хотілося б комусь відати
Щоб вільно дихати, і йти вперед,
І щоб могла я серцю нагадати
щасливий у житті момент....
Душа болить, зривається від болю...
А все тримається так мі...
Вогонь від пострілів і згарища від них
Вогонь від пострілів і згарища від них
Кругом розруха, біль і кров з слізьми на перебій
Ти думаєш я відвернувся від усіх
І вас самих відправив у цей бій?
Може гадаєш, що байдужим став до сліз
І скоротилась рука, щоб визволять із бід
Коли безсилий впав то в цих руках тебе я ніс
Й тоді, коли здригав ти воплем небозвід
...
Земля здригається від болю, І над розбитими людьми
Земля здригається від болю,
І над розбитими людьми
Зітхають втомлені дороги
Й кричать душею від журби.
А люди тихо по землі ступають
Й кричать у небо Бог де ти?
Чи залишив ти нас у нашім краї?
Ну де ти Боже? Де є ти?
А втомлені війною землі,
Зітхають тихо бо нема вже сил.
А скільки бачили вони руїнів?
І...
Втомлена душа
Я так, Господи, втомилась
Від світу цього і його перемін.
Дитино, Я хочу, щоб ти зупинилась,
І не рахувала більше хвилин.
Щоб підняла свій погляд до неба
Та зрозуміла, що поряд Я є.
А більше тобі і не треба.
Я Той, хто силу дає.
Люди шукають щастя
Та без Мене його зовсім нема.
І душу, як жовте листя
Нак...
Білий вісон
Так важко учням мить цю осягнути,
Чому Ісус Їх знову залишає?
Невже не міг Він з ними далі бути?
Бо хто ще в світі серце потішає?!
Христос здобув над пеклом перемогу,
Народу дав надію,серед бід та лих!
Чому ж Він далі у складну дорогу
Лишає рідних учнів на шляху самих?
Так хочеться, щоб більше про Христа
Так хочеться, щоб більше про Христа
І думалось, й частіше говорилось
В душевній простоті, де чистота
В думках усім так явно би відкрилась.
Так хочеться вказати всім на хрест,
Де віднайшли свободу і спасіння,
Де своє жало загубила смерть
В той перший день великий Воскресіння.
Багато так повідано людьми:
Про біль, скор...
Завтра ... цікаво чи воно наступить? Що завтрішній день принесе мені?
Завтра ... цікаво чи воно наступить?
Що завтрішній день принесе мені?
А що,якщо воно вже не настане?
То що тоді? Де буду я?
Ми сьогодні вже не впевнені,що буде завтра.
Нам би просто лиш прожити день ось цей.
Ще недавно так ми планували і на рік вперед.
А сьогодні ми лиш думаєм про сьогодення.
О Господь,-прости за дарма прож...