|
Меню
Листівки
Дитяча сторінка
Біблія
Стемнілося... У вечір непогожий Нема ні зір, ні місяця з-за хмар
Стемнілося... У вечір непогожий Нема ні зір, ні місяця з-за хмар, На вулиці немає перехожих, Усі в своєму затишку в домах.
"О, Господи! Чому ж така скорбота Заполонила закутки душі?" І зазвучало в тишині... "Гидота! Ти зараз зупинився на межі".
"Якій межі? Гидота? Що зі мною?" Я від підлоги голову підняв Фігура білокрила під стіною: "Чекав мене?"... - "Мабуть-що не чекав".
"Терзаєшся, упавши на підлогу, Вишукуєш недоліки в собі - Чому ж мене не кличеш на підмогу? Хіба Господь відмовив би тобі!"
Що відповім? Звичайно б, не відмовив. Та щось робити треба і мені!" "Отож бо й є!" - Він сів зі мою поряд: "Давай облишим роздуми сумні.
"Що відповім? Звичайно б, не відмовив, Та щось робити треба і мені!" "Отож бо й с!" - Він сів зі мою поряд "Давай облишим роздуми сумні.
Робити хочеш? Що ж, Господь з тобою, Потрібні зараз є працівники. Бажаєш ти помандрувать зі мною?" Він лагідно торкнувся до руки.
"Звичайно, так! Прости мені, мій друже, За цей мій сьогоденний параліч. Я радий тебе бачить. Правда! Дуже! Ось наче крила виросли з-над пліч".
Він посміхнувся: "Ну, так от роботи Сьогодні як ніколи на жнивах. Я покажу тобі, що є гидота Для Господа в Його працівниках.
Якби не це, о, як було б багато У їх житті принесено плодів! Якщо бажаєш плідно працювати, То дещо поміняти час наспів".
Він взяв мене за руку і знайома Кімната розчинилася умить: "Ми із тобою розпочнемо з дому, Бо та гидота і в домах сидить".
Вечеряє сім'я, усе так чинно, Батьки і діти разом при столі... "Що тут не так? Не кориться дружина, Чи дітлахи не слухають батьків?"
"Ні, слухають, і жінка теж покірна, І пастор добре знає, що є гріх, І все таки нема першопричини, Як би їх об'єднувала всіх.
І хоч тут слово досконало знане, Але основа не Любов, а страх. Обов'язок, повинності кайдани Гидотою в Господніх є очах".
А ось бабуся біля магазину По милостиню руку простягла. Проходить жінка, подає: "Повинна, Бо "всім подай", а то б не подала".
До хворого в лікарню завернула: "Оце ж недавно пастор докоряв. Щоб не казав Господь, що я не була, Коли він у лікарні пробував!"
Здавалось би, виконується Слово, Але який невтішний результат! Все, що людина робить не з Любові - Гидота перед Богом й марнота.
Тепер ходімо в церкву на служіння, Недільний ранок. Майже в усі. За кафедру виходить проповідник, Співає хор, розказують вірші,
Ото тепер заглянь усередину Хоча б своєї власної душі, Чи не те ж саме? - "Господи, повинен
Співати і розказувать вірші
Повинен проповідувати Слово, Повинен піклуватися про вдів І навіть прославлять повинен Того, Хто ради нас життя не пожалів..."
Обов'язок, повинність без Любові, Що мала б буть мотивом головним - Хіба такі працівники готові, Щоби Господь їх скористав для жнив?
Ти - на межі, і вибір за тобою. І вибирати саме час наспів. І я згадав, згадав слова Павлові, Про те, хто я з дарами без плодів.
"Ти можеш стать провідником Любові, Щоб через тебе Сам Господь робив! І тут ми попрощаємось з тобою" Немов дзвіночок тихо задзвенів.
Автор: Ольга Лазарук @virsh_online
07.09.2023
|
|
|
|
|
Один Господь, і іншого немає
Один Господь, і іншого немає.
Лиш Він Один у горі підкріпляє.
Лиш Він Один в нещасті потішає,
І наші болі і печалі знає.
Ніхто з людей. Ніхто. Лиш тільки Він.
Живий Господь, Спаситель, Божий Син.
І в твоїх бідах, вір, ти не один,
Він допоможе й дасть для тебе сил.
Усе пройдеш. Здолаєш всі печалі,
Тому що ти живого Бо...
Зустріч
Ми люди всі приходимо в цей світ,
І як би не було,лишаємо свій слід.
Земним шляхом блукаючи,проходимо дороги,
В яких переплелися і радощі й тривоги,
Щасливі зустрічі та миті прощавання,
Усмішки радісні та болісні зітхання,
Криві стеженки та прямі дороги,
А на спині тягар,що тисне нам на ноги.
І сонця поміж хмар не варто й споді...
Життя оце нам всім знайоме
Життя оце нам всім знайоме
Яким живем і цвітнем ми
Та за любов ми забуваєм
Яку Отець вручив в ці дні
Ми забуваєм помолитись
І дяку скласти за життя
За те що нас Христос обравши
Всім славити Його величнеє імя
Прощати знову Всім потрібно
І не тримати в серці біль
І посмішку оту присутню
Потрібно вилити дл...
Ціль життя
Спогади минулих літ,мов приємний сон,
Як художник пензлем,створює картини,
А час вілізи поскладав до себе на вагон
І в мене на полиці виклав пам'ятні світлини.
Важко так думкам моїм розгорнути крила,
Пташкою майнути в голубу блакить...
Щоб вітрами свободи наповнивши вітрила,
Тримати курс на вогник,що в далені горить.
Пробач...
Вірш-Історія "Очима Дітей "
Сьогодні прокинувшись у ранці побачив я як вогнище пала
як люди голосно кричали
Мене це дуже здивува
побіг до мами я
тай кажу " що це там ?"
А мама у сльозах сиідла ,
крепко обійнявши мене , тихесенько прошепотіла
Мій синку це війна йде .
Забрала ...
МАМІ... - Християнський вірш для мами
Як добре, коли мама ще жива,
Хача давно вже посивіли скроні
І стали шорсткими її долоні,
Тихішим голос, що "дитино" зве.
Як добре, коли мама ще живе,
Коли ще можна, всю зібравши втому,
Прийти із пройдених доріг додому,
Де у розмові з нею сум спливе.
Як добре, коли очі ще її
Дарують погляд, сповнений любові,...
Ми вважаємо, що одинокі…
Ми вважаємо, що одинокі,
Але є в небесах Живий Бог,
Здатен він усі рани глибокі
Заживляти без зайвих вимог.
Відірвались, на жаль, ми від Нього,
Загубили всі вірні шляхи.
У Творця є одна лиш вимога:
Бути вірним Йому назавжди.
Сила Господа в щирій любові,
Тож без неї нам просто ніяк.
Через брак її тонемо в крові...
ХВАЛЮСЯ ГОСПОДОМ
Хвалюся Господом Своїм,
Як справжнім другом дорогим !
На Нього маю я надію,
Ним потішаюся й радію !
Нічим не можу більш хвалитись
І лиш від нього можу вчитись !
Бо все, що в світі - марнота,
Вона відводить від Христа...
А Його істини Святі,
Немов монети золоті !
Найбільший скарб - це Боже Слово,
Від Н...
Що ти хочеш?
Я Біблію сьогодні днем читала,
Історію знайому там одну.
Вона мені у серце так запала
І я її вам друзі розкажу:
–Просячи милостиню, скорботно сидів
Незрячий,сліпий при дорозі.
Монета лиш деколи жалко дзвенить,
Лице повне смутку й в тривозі.
Працювать би пішов? Та як? Він сліпий,
А жить на землі якось треба.
«О Гос...
Твоя любов, Господь,не має меж
Твоя любов, Господь,не має меж,
І хто б так міг нас грішних полюбити,
А Ти зійшов на землю із небес,
Щоб смертю нас від смерті відкупити.
Ти Сам Себе, Ісус, в жертву віддав,
На хрест,як Агнець, Ти пішов смиренно,
За всі гріхи невинну Кров пролляв,
Щоб ми були навіки вже спасенні.
Щоб ми воскресли,як і Ти воскрес,
Прийнявши сво...