Стемнілося... У вечір непогожий Нема ні зір, ні місяця з-за хмар
Стемнілося... У вечір непогожий Нема ні зір, ні місяця з-за хмар, На вулиці немає перехожих, Усі в своєму затишку в домах.
"О, Господи! Чому ж така скорбота Заполонила закутки душі?" І зазвучало в тишині... "Гидота! Ти зараз зупинився на межі".
"Якій межі? Гидота? Що зі мною?" Я від підлоги голову підняв Фігура білокрила під стіною: "Чекав мене?"... - "Мабуть-що не чекав".
"Терзаєшся, упавши на підлогу, Вишукуєш недоліки в собі - Чому ж мене не кличеш на підмогу? Хіба Господь відмовив би тобі!"
Що відповім? Звичайно б, не відмовив. Та щось робити треба і мені!" "Отож бо й є!" - Він сів зі мою поряд: "Давай облишим роздуми сумні.
"Що відповім? Звичайно б, не відмовив, Та щось робити треба і мені!" "Отож бо й с!" - Він сів зі мою поряд "Давай облишим роздуми сумні.
Робити хочеш? Що ж, Господь з тобою, Потрібні зараз є працівники. Бажаєш ти помандрувать зі мною?" Він лагідно торкнувся до руки.
"Звичайно, так! Прости мені, мій друже, За цей мій сьогоденний параліч. Я радий тебе бачить. Правда! Дуже! Ось наче крила виросли з-над пліч".
Він посміхнувся: "Ну, так от роботи Сьогодні як ніколи на жнивах. Я покажу тобі, що є гидота Для Господа в Його працівниках.
Якби не це, о, як було б багато У їх житті принесено плодів! Якщо бажаєш плідно працювати, То дещо поміняти час наспів".
Він взяв мене за руку і знайома Кімната розчинилася умить: "Ми із тобою розпочнемо з дому, Бо та гидота і в домах сидить".
Вечеряє сім'я, усе так чинно, Батьки і діти разом при столі... "Що тут не так? Не кориться дружина, Чи дітлахи не слухають батьків?"
"Ні, слухають, і жінка теж покірна, І пастор добре знає, що є гріх, І все таки нема першопричини, Як би їх об'єднувала всіх.
І хоч тут слово досконало знане, Але основа не Любов, а страх. Обов'язок, повинності кайдани Гидотою в Господніх є очах".
А ось бабуся біля магазину По милостиню руку простягла. Проходить жінка, подає: "Повинна, Бо "всім подай", а то б не подала".
До хворого в лікарню завернула: "Оце ж недавно пастор докоряв. Щоб не казав Господь, що я не була, Коли він у лікарні пробував!"
Здавалось би, виконується Слово, Але який невтішний результат! Все, що людина робить не з Любові - Гидота перед Богом й марнота.
Тепер ходімо в церкву на служіння, Недільний ранок. Майже в усі. За кафедру виходить проповідник, Співає хор, розказують вірші,
Ото тепер заглянь усередину Хоча б своєї власної душі, Чи не те ж саме? - "Господи, повинен
Співати і розказувать вірші
Повинен проповідувати Слово, Повинен піклуватися про вдів І навіть прославлять повинен Того, Хто ради нас життя не пожалів..."
Обов'язок, повинність без Любові, Що мала б буть мотивом головним - Хіба такі працівники готові, Щоби Господь їх скористав для жнив?
Ти - на межі, і вибір за тобою. І вибирати саме час наспів. І я згадав, згадав слова Павлові, Про те, хто я з дарами без плодів.
"Ти можеш стать провідником Любові, Щоб через тебе Сам Господь робив! І тут ми попрощаємось з тобою" Немов дзвіночок тихо задзвенів.
Автор: Ольга Лазарук @virsh_online
07.09.2023
|
|
|
|
ТРАГЕДІЯ ПТАХА
Синя безодня вирує сильніше,
Море тривожить страшний буревій,
Небо закрилось, стає все темніше,
Немає життя тут, немає надій.
Птах пролітав тут над цими водами,
Прагнув до цілі й щосили махав.
Він ще й раніше боровся з вітрами,
Але оцéй його віру зламав.
Він ще й раніше у бурях змагався:
Прямо дивився — ...
Все, що дихає, все Бога прославляє!
Все, що дихає, все Бога прославляє!
Тільки ось чого я не збагну:
Як слони, як грім, що десь лунає,
Богові складатимуть хвалу?
Вранці я у сонечка спитала:
«Чим ти славиш нашого Творця?»
Сонечко мене полоскотало
Спалахом яскравим промінця.
Я з моїм питанням до синички,
А вона по гілках стриб т...
ТИ БОГУ ПОМОЛИСЬ ТАК ЩИРО…
Ти Богу помолись,так щиро...
Бог любить і благословить!
Бог,ніколи не забуває.
Він знає твою кожну мить
Бог знає...і цінить кожного із нас,
Бог зцілить сліпого...і німого,так!
Бог хоче допомогти, а ти не бачиш його мити...
Ти слав Його, він допоможе
Бог, тебе знає,Він тебе не забуває!
Ти просто знай,що це наш Батько....
Колись затихне все навколо - Християнські вірші про війну в Україні
Колись затихне все навколо,
Настане спокій аж до струн душі
І крапка буде над війною,
Й в очах затихнуть шрами від війни.
Колись відчуєм повну тишу,
І слів забракне нам сказать
Що серце стуком відчуваєм,
Це називається - життям.
А скільки раз вже бачила Земля?
Як пробачали і як зраджували люди
І говорили що не...
Я буду там, де мій Господь перебуває!
Я буду там, де мій Господь перебуває!
А на землі і бурі... І вітри...
На Бога лиш надію серце має-
Мій дух давно народжений згори!
Дивлюся в Небо я очима віри
Настане час і я піду туди
Де Світло Боже і Любов без міри
Залишу Землю і усі труди.
Бо тут війна... І десь в душі- тривога...
За діток... За батьків... І за рі...
Хто я є?
Хто я є?
Що Ти, мене так любиш..
Хто я є?
Що Ти, мене як Батько голубиш...
Хто я є?
Що для Тебе безцінне життя моє..
Хто я є?
Що віддав за мене життя Ти своє..
Хто є я?
Що весь час за мною спостерігаєш..
Хто є я?
Що ні на хвилину мене не залишаєш..
Хто є я?
Що мир і спокій в серце даруєш...
...
Що в Бозі є
Що в Бозі є, що маємо ми в Нім ?
Вічне спасіння і життя без міри,
Перебуваєм в Дусі ми Святім,
Що запалив у серці вогник віри.
І Царство Боже, в величі Творця,
І дану всім тернистую стежину,
Ми дітоньки, Небесного Отця,
Несіть хваління Божому ви Сину.
Хваліть Його, за кожен день життя,
За радість і здоров'я, все від Бога,<...
Я знаю, що у кожного душа прекрасна, Така, що може вірити і співчувать!
Я знаю, що у кожного душа прекрасна,
Така, що може вірити і співчувать!
Десь там вона захована у частці
Німого серця, що спроможне обійнять.
І злість, що між людьми панує часто -
Є лише формою, яку вони вдягли.
Можливо в їх серцях вже віра згасла
У людяність і щирість навкруги?
Можливо ми причина їх страждання?!
Можл...
Мій добрий Бог
Торкнувся серця мого струн
Й мелодію любові в нього вклав
Щоб я її несла туди де горе й сум
Мені Господь талант подарував
Життя важке для тих
Хто Бога ще не зна
Для них цей світ примарний та чужий
Та добрий Бог є поряд
Він завжди втіша
Теплом любові вибраних Своїх
Спішіте люди ви до Бога чим скоріш
Він ...
Завтра ... цікаво чи воно наступить? Що завтрішній день принесе мені?
Завтра ... цікаво чи воно наступить?
Що завтрішній день принесе мені?
А що,якщо воно вже не настане?
То що тоді? Де буду я?
Ми сьогодні вже не впевнені,що буде завтра.
Нам би просто лиш прожити день ось цей.
Ще недавно так ми планували і на рік вперед.
А сьогодні ми лиш думаєм про сьогодення.
О Господь,-прости за дарма прож...