Непрекращающаяся сила любви Божьей

Почнемо з написаного у Посл. Римлянам 8:35-39:

35 Хто відлучить нас від Божої любові: скорбота, чи тіснота, чи гоніння, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? як написано:

36 За Тебе вбивають нас щодня, вважають нас за овець, приречених на заклання.

37 Але все це долаємо силою Того, Хто нас полюбив.

38 Бо я впевнений, що ні смерть, ні життя, ні Ангели, ні Початку, ні Сили, ні сьогодення, ні майбутнє,

39 ні висота, ні глибина, ні інша якась створіння не може відлучити нас від любові Божої в Христі Ісусі, Господі нашому.

Це відоме місце Писання, в якому, як прийнято вважати, говориться про Божу любов. Однак чи тільки про Божу любов? Варто звернути увагу, що в цьому уривку Павло двічі говорить про те, що немає нічого, щоб відлучити нас від любові Божої. При цьому кожен раз він наводить різні обставини та фактори, говорячи про те, що жодна з них не може відокремити нас від Божої любові. У першому випадку задається риторичне питання, яке a-priori не вимагає відповіді, проте далі Павло сам дає відповідь на поставлене ним риторичне питання. Чому? Що він цим хотів сказати? Що тут хоче донести до нас Писання?

Звичайно, на повністю вичерпну відповідь я не претендую, але викладаю лише деякі свої міркування, а, як писав Павло, я думаю, і я маю Духа Божого (1Кор.7:40). У ст.35 перераховуються, як називає це тлумачення Даласької семінарії, "сім нещасть, які можуть випасти частку віруючого, і які Павло переніс сам" [Т.4, с.169]. І якщо замислитись, на кого вони впливають – на Бога чи на нас? Як на Бога впливає голод, скорбота, гоніння та інше перераховане? Ніяк. І якщо на Нього це ніяк не впливає, то ніяк не впливає і на Його любов. Грубо кажучи, поставлене тут риторичне питання наштовхує на думку: "Ну, звичайно, не впливає на любов Божу, адже що Богу до голоду чи наготи?" Іншими словами, з Божого боку на Його любов ці фактори і не можуть вплинути, адже вони ніяк не стосуються Бога. Тоді про що йдеться?

У пошуках відповіді звернемося до грецького значення слова, перекладеного як "відлучити" . Слово "χωρίζω (khōrizō)" , згідно з словником Thayer, означає: "відокремлювати, розділяти, розлучати, роз'єднувати, відокремлювати себе від, відходити (відлучатися(-ся))" . І ось варто зауважити, що серед цих визначень є те, що вказує не на зовнішні фактори, що впливають на особистість ззовні, але на рішення самої особи відокремити себе від чогось/когось. Це є натяком на наш бік: хіба всім тим переліченим Павлом лихам ми дозволимо відокремити нас від Божої любові? І ось на це питання кожен сам дає собі відповідь. Але що стосується Бога, то Павло далі пише про те, що з Його боку немає нічого і не може бути такого, що змогло б відокремити нас від Його любові, що б могло її зупинити або припинити.

З цієї причини він і дає відповідь, здавалося б, на те саме риторичне запитання. Але в моєму видінні Павло говорить тут про дві сторони: спочатку він ставить питання, адресоване віруючим, на яке кожен має відповісти сам, а потім стверджує про позицію Бога. Тому Апостол не дає не потрібної відповіді на риторичне запитання в ст.38-39, але говорить про Божу відповідь щодо того, яка Його відповідь щодо існування будь-якої можливості зовнішнього роздільного впливу на Його любов до нас.

Для себе Павло дав відповідь на те саме питання, яке він поставив і всім іншим віруючим, адже він зазнав усіх перелічених ним лих, впевнено стверджуючи, що все це він долає силою Коханого. Зі свого боку Павло абсолютно безперечно зробив вибір триматися любові Божої, тому що він був абсолютно впевнений у тому, що з Божого боку вона невідворотна. Тому на всі труднощі він дивився не як на те, що могло б відокремити його від любові Божої, але як на те, що він може подолати через діяння в ньому, для нього і через нього зверненої до нього сили любові Божої .

І такий двосторонній зв'язок натякає і Новий Живий переклад Біблії (далі -- НЖПБ), у якому ст. 35 сформульовано наступним чином: "Чи може щось відокремити нас від любові Христа? Чи означає це, що Він більше не любить нас, якщо ми маємо проблеми або [терпимо] лиха, або гнані, або голодуємо, або потребуємо, або знаходимося в небезпеки, чи [зіштовхуємося з] загрозою смерті?" І відповідь на це запитання маємо дати ми, адже як часто, коли християни потрапляють у труднощі, вони починають волати до Бога, звинувачуючи Його в тому, що Він їх залишив і більше не любить. 

Але ось Писання говорить про інше - що стосується Бога, немає нічого, що могло б припинити любов Божу до нас, включаючи як наші помилки і недоробки, так і все інше, що від нас не залежить, як написано в тому ж НЖПБ: "І я переконаний, що ніщо ніколи не може відокремити нас від Божої любові, ні смерть, ні життя, ні Ангели, ні демони, ні наші страхи на сьогодні, ні наші турботи про завтрашній день - навіть сили пекла не можуть відокремити нас від Божої любові. Ніяка сила на небі вгорі або на землі внизу - дійсно, ніщо у всьому творінні ніколи не зможе відокремити нас від любові Божої, яка відкривається у Христі Ісусі, Господі нашому".

Тому, все, з чим би нам не доводилося стикатися на землі, нам потрібно розглядати не як те, що може відокремити нас від любові Божої - у тому сенсі, що нам не слід сприймати труднощі як те, що говорить про те, що Бог нас залишив або більше не любить, адже це не так! Для себе ми повинні, як Павло, усвідомити цю безмежність і абсолютну визначеність, і вічну тривалість Божої любові, а тому і її силу, щоб у ній ми знаходили здатність подолати все і перемогти, замість того, щоб спокушатися, сумніватися, впадати в зневіру, зупинятися та здаватися. 

Нам потрібно прийняти рішення, що ми триматимемося любові Божої, бо Бог ніколи не відверне її від нас. І таке рішення, таке ставлення і посвята Божої любові дасть нам здатність бути більшою, ніж переможцями, про що йдеться в оригіналі. Адже слово"ὑπερνικάω (hupernikaō)", перекладене як"долаємо", означає: "бути більш ніж переможцем, здобути чудову, виняткову (я б додала: блискучу) перемогу" . Ось якими здатна зробити нас сила Божої любові, якщо ми присвятимо себе їй і підкоримося її роботі, як у нас самих особисто, так і в нашому житті загалом. 

І силу цієї любові складно зрозуміти і усвідомити повністю, до кінця, адже ця Любов не пошкодувала для нас і заради Свого Єдиного Сина (Ів.3:16). Чи хіба що інше чи хтось інший може після цього стати їй перешкодою? Ні, звичайно, крім самої людини, адже їй було надано вибір приймати чи не приймати любов Божу. І якщо ми прийняли, то треба її і триматися, не дозволяючи нікому і нічому відмовити нас від неї, і тоді вона зробить нас більше, ніж переможцями, які здобули чудові і блискучі перемоги, призвівши до могутнього явлення слави Божої на землі (як було це в життях Апостолів і першої Церкви) та отримання нагороди на Небесах.

Отже, Божа любов до нас безумовна і безмежна і невідворотна, а тому вічна. Бог зробив і робить все для того, щоб явити її як людству загалом, так і кожному з нас особисто. І бачачи цю любов, покладемося на неї цілком, знаючи, що вона не підведе; станемо повністю довіряти її підтримці, будучи впевненими в тому, що вона не проґавить нас - якщо ми впадемо в руки Божі, Господь не проґавить нас. Але навпаки, така наша довіра тільки дасть Богові можливість явити нам свою любов ще більше, зробивши нас більше, ніж переможцями.

Алілуя! Слава Богу!

Хай допоможе нам у цьому Господь!