За столом з Мойсеєм: Каструля сліз за втраченим

Справжня свобода дається важко. Це рішення, відповідальність, ризики, помилки. Скільки речей змагаються у вільній людині! Звісно, більш зручним є рабство: рішення приймає хтось інший, хтось інший бере на себе відповідальність, хтось інший помиляється. Таким чином, деколи трудність свободи відчуваємо аж тією мірою, що видається майже нестерпною. Отож, здіймається лемент і плач за втраченим, полонить тривожне серце. І все ж, тепла певність рабства є важкою спокусою, якої треба позбутися без тіні жалю. Бо бути вільними є важко, але це власне те, до чого покликана людина. Між свободою і рабством нема порівняння.

Тушкована курка зі зернобобовими

І стала ремствувати вся громада синів Ізраїлевих на Мойсея й Аарона в пустелі, і сказали їм сини Ізраїлеві: о, якби ми померли від руки Господньої у землі Єгипетській, коли ми сиділи біля казанів з м’ясом, коли ми їли хліб досита! бо вивели ви нас у цю пустелю, щоб усе це зібрання виморити голодом. (Вих. 16:2-3)

Складники:

• 1 курка середніх розмірів
• 2 великі цибулини
• 3 зубці часнику
• 200 г. ячменю
• 200 г. квасолі
• 100 г. сухої сочевиці
• 3 лаврових листки
• 1 чайна ложка меленого кмину
• 200 мл. сухого червоного вина
• 100 мл. оливкової олії extra vergine
• вода
• сіль

Складники і методи приготування цього рецепту типові для древньоєгипетського кулінарного мистецтва (курка зображена в похованні Тутанхамона). Гастрономічна традиція європейських євреїв відновила цю страву, називаючи її cholent. Термін означає тушковане м’ясо, яке євреї готують у п’ятницю і споживають у суботу, коли не дозволено готувати.

Намочити в окремих посудинах ячмінь, квасолю і сочевицю. У глибокій каструлі розігріти олію та підсмажити в ній порізану на шматки і очищену від шкіри курятину. Додати порізані на великі шматки цибулю, часник і злегка їх підсмажити. Додати квасолю, сочевицю, ячмінь і спеції. Влити до суміші і випарувати вино, потім залити все водою і довести до кипіння.

Готувати на дуже повільному вогні впродовж принаймні двох годин. Уважно стежити, аби не википіло надто багато води, за потреби долити її. Приблизно посередині готування посолити. Перш ніж подавати, повиймати зі страви кістки, з яких відділилося м’ясо.

Мойсей

Мойсей є історичним персонажем і водночас легендою. Без сумніву, це реальна особа, що жила приблизно у XIII ст. до Христа. Це провідник-визволитель кланів Ізраїлю, які перебували в Єгипті. Цих людей він довгою подорожжю через пустелю допровадив до кордонів землі обітованої. Але навколо історичного персонажу в момент складання письмового опису історії його життя додаються деякі риси, характерні для цілителя, героя, святого, пророка.

Ось чому життя Мойсея тривало сто двадцять років, чи три періоди по сорок років, тобто три «життя». Перше життя – в палаці фараона, коли він отримує виховання придворного чоловіка, аж до моменту, коли буде змушений утікати внаслідок того, що в насильницький спосіб захистив деяких ізраїльтян; друге життя – в пустелі Мідіян, де Мойсей в одному кочовому племені знаходить собі дружину, і Бог являється йому у палаючому кущі; третє життя – Мойсей провадить народ упродовж епопеї звільнення – Виходу.

Суботня кухня

Власне після вигнання і впродовж так званого «юдаїзму» субота стане одним із найважливіших правил для євреїв. Навіть тому, що воно могло діяти для всіх євреїв: як у Палестині, так і для розсіяних по світу. До тридцяти трьох видів праці, котрі заборонені в суботу, рабини включили також заборону запалювати вогонь, що унеможливлювало готування; до того ж, була заборона на саме готування їжі. Таким чином, у юдейській діаспорі народжується і аж до сьогодні існує ціла серія гастрономічних традицій і рецептів, котрі можна зрозуміти лише з погляду необхідності готувати їжу наперед, тобто щоб спожити її від вечора п’ятниці (офіційного початку суботи) до суботнього вечора (закінчення суботи).

Мойсей і Аарон: два брати провадять народ

У багатьох епізодах, що стосуються виходу з Єгипту, Бог звертається одночасно як до Мойсея, так і до його брата Аарона. Причиною цього є вада Мойсея, яку сам визнає: він – поганий оратор, а навіть радше заїка: «Я тяжко говорю і недорікуватий» (Вих. 4:10). Сам Бог радить Мойсееві, що його брат, котрий «може говорити» (Вих. 4:14), зможе йому дуже придатися у сповненні його завдання лідера, котре Бог йому доручає: «Ти будеш йому говорити і вкладати слова Мої у вуста його» (Вих. 4:15). Важко виразити в більш «пластичний» спосіб ідею компліментарності і співпраці.

Солодкий смак утисків

Книга Виходу у розділах 1-15 розповідає про утиски Ізраїльського народу в Єгипті і про події, які призведуть до його виходу зі землі рабства.

Видається неможливим, що після стількох страждань, перенесених від єгиптян, ізраїльтяни впродовж переходу через пустелю можуть жаліти про час утисків. Власне так і стається.

Таким чином проявляється типовий людський феномен: тривала і важка проблема видається нам набагато легшою від найменшої, яку сприймаємо як загрозливу і таку, що потребує нагального вирішення. Це заважає оцінити те, що маємо і змушує оплакувати те, чого насправді ми ніколи не мали.

Печена цибуля

У книзі Чисел 11:1-6 описано найбільш відомий плач народу Ізраїлю, котрий у пустелі згадує про багату їжу впродовж єгипетського рабства. Серед різних страв згадується єгипетська цибуля, котра в народній культурі стає символом жалібного плачу за втраченим.

 Складники:

• 4 великі білі цибулини
• 100 г. ядер волоського горіха
• 2 чайні ложки меду
• 200 мл. води
• 1 чайна ложка натертої лимонної цедри
• 1 столова ложка масла
• 1 чайна ложка олії
• сіль

Бланшувати цілі цибулини впродовж 10 хвилин у ледь посоленому окропі. Відцідити їх і відділити зовнішні, найбільш жорсткі шари та розрізати горизонтально навпіл. Розкласти цибулю у каструлі, попередньо змащеній олією, повернувши половинки обрізаною поверхнею догори.

У невеликій каструлі закип’ятити воду з медом, лимонною цедрою, маслом і сіллю. Полити цибулю отриманим соусом, накрити посудину кришкою чи листком алюмінієвої фольги і запікати в духовці при 180°С доки цибуля не розм’якне (близько години). Зняти кришку, посипати страву меленими горіхами і поставити в духовку ще на 10 хвилин.

Цибуля – їжа бідняків?

Вислів «їсти цибулю» означає ситуацію бідності або ж нестачі харчів, коли цибуля мала б представляти останній порятунок. Цей вираз спрямовує нас до селянського коріння численних частин нашої країни (йдеться про Італію – ред.). У селянській хаті могло бракувати м’яса, майже ніколи не було риби, але молока, кукурудзи чи зерна, а понад усе – городини не бракувало ніколи.

Яловичина з цибулею

Складники:

• 800 г. яловичини
• 5 цибулин
• 3 зубці часнику
• 100 мл. оливкової олії extra vergine
• 1 яблуко
• 1 чайна ложка куркуми
• 1 чайна ложка кмину
• 1 чайна ложка зерен коріандру
• 2 лаврові листки
• 1 пакетик шафрану
• 300 мл. води
• 1 столова ложка борошна
• 50 г. підсмажених горіхів мигдалю
• сіль

У каструлі розігріти олію з куркумою,  часником і ледь потовченими зернами коріандру. Нарізати м’ясо кубиками, злегка обкачати в муці і підсмажити в гарячій олії разом із лавровим листом. Посолити, додати грубо нарізану цибулю, долити воду. Довести до кипіння і готувати на повільному вогні приблизно годину. Тим часом очистити від шкірки і розрізати на шматки яблуко, додати його до м’яса разом із шафраном. Тоді готувати впродовж ще 30 хвилин. Перш ніж подавати на стіл, оздобити тарілку кількома підсмаженими горіхами мигдалю.