За столом з Мойсеєм: Їжа, яку треба спожити похапцем

Ми можемо лише тоді бути справжніми чоловіками і жінками, коли стаємо вільними. До того моменту не існує справжньої людяності. До того часу не існує справжньої історії.

Ось чому перехід від рабства до свободи, від нелюдяності до справжньої людяності позначений поспіхом, споживанням їжі стоячи (ніби ти готовий вирушити в дорогу), чітким усвідомленням того, що не можна собі дозволити взяти зі собою того, що може обтяжувати подорож.

У пролозі історії безроздільно панує пристрасне бажання свободи.

Ягня на грилі

І сказав Господь Мойсеєві та Аарону в землі Єгипетській. промовляючи: місяць цей нехай буде у вас початком місяців, нехай буде він у вас першим між місяцями року. Скажіть усій громаді [синів] Ізраїлевих так: у десятий день цього місяця нехай кожен візьме одне ягня по родинах, по агнцю на родину; коли ж родина настільки мала, що не з’їсть ціле ягня, то нехай візьме з сусідом своїм найближчим до свого дому, за кількістю душ, щоб було достатньо для спожиття всього ягняти. Агнець у вас має бути без вад, чоловічої статі, одноліток; візьміть його від овець або від кіз, і нехай він зберігається у вас до чотирнадцятого дня цього місяця: тоді нехай заколе його все зібрання громади ізраїльської ввечері і нехай візьмуть від крови його і помастять на обох одвірках і на поперечині дверей у домах, де будуть їсти його; нехай з’їдять м’ясо його тієї ж ночі, спечене на вогні; з прісним хлібом і з гіркими травами нехай з’їдять його; не їжте недопеченого м’яса, або звареного у воді, але їжте спечене на вогні з головою, ногами й нутрощами; не залишайте від нього до ранку [і кістки його не розтрощуйте], але те, що залишиться від нього до ранку, спаліть на вогні. Їжте ж його так: стегна ваші нехай будуть підперезані, взуття ваше – на ногах ваших і посохи ваші – в руках ваших, їжте його поспішаючи: це – Пасха Господня

Сім днів їжте прісний хліб; з самого першого дня знищіть квасне в домах ваших, тому що хто буде їсти квасне з першого дня до сьомого дня, душа та знищена буде із середовища Ізраїля. (Вих. 12:1-11,15)

Складники:

• 1 кг. овечого чи козячого м’яса
• 1 чайна ложка кмину
• 1 чайна ложка зерен коріандру
• 3 зубці часнику
• 150 мл. лимонного соку
• 150 мл. оливкової олії extra vergine
• сіль

Замаринувати м’ясо кмином, коріандром, часником, лимонним соком і олією (за винятком соли) впродовж принаймні двох годин, час до часу його обертаючи. Нагріти піч до середньої температури, викласти на гриль м’ясо і запікати приблизно 10-15 хвилин, перевертаючи його кілька разів і поливаючи маринадом. Готову страву посолити і подавати.

Ягня невинності

У Старому Завіті ягня часто є офірою жертвоприношення. Тут воно – лагідна, слабка і невинна тварина. Загалом страви з ягнятини вважають поживними і вишуканими. Розповідь про першу Пасху понад усе стверджує, що кров ягняти оберігає від Божої кари.

З усіх цих згаданих причин Христос у всьому Новому Завіті, а з особливим акцентом в останній книзі, Апокаліпсисі, є Агнцем Божим. Тут Ісус-Агнець – офіра жертвоприношення, а також прославлений на троні. Він є Христом мертвим і Воскреслим.

Число сім

У приписах стосовно пасхальної вечері кілька разів виникає число сім (а також подвоєне – чотирнадцять). Тут не йдеться про звичайнісінький збіг. Для Біблії багато чисел мають особливе значення. Наприклад, сім означає повноту, цілість, завершеність. Часом, аби перевершити уявні межі повноти, вживаються множення – 7 х 7 чи 70 х 70. Навіть Ісус стверджує, що треба прощати «сімдесят разів по сім» (Мф. 18:22). Таких прикладів можна знайти дуже багато, але варто згадати принаймні, як у книзі Буття описане створення, що відбувається впродовж шести днів, за якими маємо сьомий день, присвячений відпочинку. Це досконале та повне творіння.

Ягня на шампурах (шашлик з ягнятини)

 Складники:

• 800 г. м’яса з плеча ягняти
• 4 малі цибулини
• 4 зубці часнику
• 12 листків шавлії
• 150 мл. оливкової олії extra vergine
• сіль до смаку

Відділити м’ясо від кісток і порізати кубиками. Покришити цибулю. Нанизати м’ясо на 8 шампурів, чергуючи його з цибулею та листками шавлії. Потовкти часник. Змішати з олією, покласти в цей маринад м’ясо на шампурах та залишити на 2 години. Готувати на не дуже розпеченому жарі впродовж 10 хвилин або ж на чавунній плиті, яку ставимо на вогнище у домашньому каміні. Посолити і подавати.

Як багато ягнят у Біблії!

У всьому Святому Письмі ягня є ознакою невинності, слабкості і покори. Ягня, заколене з нагоди єврейської Пасхи заради звільнення від рабства і смерті, набуває в Новому Завіті трьох значень. Перше стосується ідентичності Ісуса: «Агнець Божий, Який бере на себе гріхи світу» (Ін. 1:29). Христос, за визначенням, є жертовним приношенням, Тим, хто жертвує Свою кров на хресному дереві задля відкуплення всього людства. З цього ж погляду слід розуміти, що Ісус бачить Своїх учнів як «ягнят», посланих на місію серед «вовків»: Його послідовники не можуть, звісно, перебувати на боці гнобителів; вони не будуть навмисне шукати смерті, але, якщо буде необхідно, стануть посеред пригноблених, посеред жертв, тих, які, як і їхній Учитель, не утискатимуть інших заради власного спасіння. Нарешті образ пастиря і овець (чи ягнят) описує загалом місію апостолів: Петрові Ісус каже: «Паси ягнят Моїх» (Ін. 21:15). Ягнята, чи овечки є образом усіх чоловіків і жінок, що належать до Церкви і яких Петро та інші апостоли як представники Христа послані пасти.

Образ Доброго Пастиря

Нас не дивує той факт, що одним із найдавніших зображень Христа, що потім дуже часто повторюються, є образ пастиря, який тримає на плечах овечку. Тут ідеться, врешті-решт, про порівняння, яке Ісус сам уживає за різних обставин (наприклад, в Ін. 10:1-16).

Запікання на жарі – віковічний спосіб готування

У наш час є багато методів та засобів для готування страв: газ, електрична піч, індукційна плитка, мікрохвильова піч, пароварка тощо. Про більшість усіх цих засобів навіть не здогадувалися в біблійній та позабіблійній античності. Однак метод готування на вогні чи на жарі сягає епох, що губляться у віках. Наші прабатьки намагалися споживати свою впольовану здобич сирою. Але вже скоро, можливо, спостерігаючи за тим, що сталося в результаті якоїсь випадкової пожежі, почали розводити вогонь у спеціально відведених для цього місцях, аби варити м’ясо чи запікати дичину на вогні, уникаючи обвуглення продукту. У пустельній місцевості був ще один спосіб готування, котрий досі подекуди використовують: готування хліба чи іншої аналогічної їжі за допомогою розігрітого у вогні чи розпеченого на сонці каміння.

Гіркі трави і фісташки

Важко зрозуміти, про які гіркі трави йдеться в біблійному тексті. Можливо, це асорті з диких трав (дикий салат, шавлія, щавель), які можна знайти у полі. Пізніша єврейська традиція вживає хрін для виготовлення марору для пасхальної вечері, але про цю рослину, найімовірніше, не знали на Близькому Сході три тисячі років тому. У запропонованому рецепті радимо вживати цикорій.

Складники:

• 500 г. цикорію
• 4 столові ложки оливкової олії extra vergine
• 1 зубець часнику
• 3 столові ложки оливок і маслин
• 2 столові ложки почищених фісташок
• 1 столова ложка каперсів

Помити цикорій і порізати на середні шматки. У великій сковорідці розігріти олію з часником, який треба забрати, як тільки починатиме темніти. Додати цикорій і тушкувати 5 хвилин, доки він не розм’якне. Якщо в сковорідці залишилася рідина, треба збільшити вогонь і швидко випарувати її, однак стежити, аби не переварити зелені. Зняти з вогню і додати оливки, розрізані наполовину, очищені фісташки і каперси. Перемішати і відразу подавати на стіл.

Єврейська вечеря

Пасха (по-єврейськи Песах) є святом, котре євреї традиційно святкують у сімейному колі впродовж чотирнадцяти днів. Упродовж перших двох вечорів тут дотримуються важливого звичаю седеру – споживання вечері, чергуючи у певному порядку страви і молитви. Седер – слово, що у єврейській мові означає порядок. Упродовж седеру, за розповіддю Haggadah Pesach, дізнаємося цілу історію конфлікту з фараоном, про десять кар і про кінцеву втечу. Згідно з традицією, саме наймолодший у домі хлопчик просить дідуся чи просто найстаршого чоловіка вдома розповісти, що ж тоді сталося.

Впродовж цієї церемонії страва, що називається стравою седеру, є найважливішою частиною вечері. Вона зазвичай прикрашена основними символами Пасхи. У центрі – три коржі мацот (неквасного хліба), що нагадує стрімку втечу з Єгипту. Навколо, послідовно – карпас (зазвичай це гілка селери, котра нагадує про зв’язок пасхальних святкувань із весною і косовицею, які в античну епоху самі по собі були нагодою для святкування), тарілка з марор (гіркими травами, що відображає гіркоту рабства), печена ніжка ягняти чи козеняти, що називається дзеру’а (символізує жертвоприношення ягняти у єрусалимському храмі з нагоди деяких єврейських свят), на твердо зварене яйце (нагадування про жалобу за зруйнованим храмом) і щось на зразок мармеладу, приготованого зі сухофруктів, горішків і вина, яке називається харосет (символізує будівельний розчин, який євреї вживали підчас свого рабства у Єгипті, коли за наказом фараона будували міст). Деякі євреї, особливо в Італії, додають ще салат, менш гіркий, наприклад, із листя салати.

Неквасний (прісний) хліб

Складники:

• 400 г. борошна з твердих сортів зерна
• 20 мл. води

Замісити борошно з водою аж до отримання однорідного та еластичного тіста. Відділити невеликі шматки тіста та розкачати їх на дуже тонкі коржі. Проколоти коржі виделкою і випікати при температурі 220°С приблизно 6-8 хвилин. Перед подаванням на стіл охолодити. Увага: для того, аби у тісті не почався процес ферментації (і отже, щоби не дійшло до природного процесу викисання), необхідно, щоби від початку замішування до випікання минуло не більше 18 хвилин.

Без дріжджів, принаймні раз на рік

Сьогодні деякі дієтологи радять уникати дріжджову їжу. Обмеження стосовно певних типів страв характерне для нашого часу. Єврейська кухня певним чином передбачила ці тенденції: два основні єврейські приписи, пов’язані з пасхальними святкуваннями, – це настанова вживати прісний хліб і, як розширення цього припису, заборона вживати будь-яку їжу, що містить дріжджі, впродовж цілого періоду свят (чотирнадцять днів).

Перед початком пасхальних святкувань євреї позбувалися з дому найменших решток дріжджів і будь-якої їжі, що їх містить. Упродовж цілого періоду свят не вживають у їжу нічого, що містить дріжджі, заміняючи хліб, тісто і солодощі неквасним хлібом та іншою, спеціально приготованою їжею.

Виникнення традиції вживання неквасного хліба має багато причин. За однією з них, тут ідеться про нагадування про хліб, яким ізраїльтяни харчувалися в пустелі впродовж виходу. Під час втечі з Єгипту вони насправді не мали часу, аби дати тісту закваситися. Інше пояснення стосується того факту, що дріжджі виконують свою функцію за допомогою ферментації: без дріжджів їжа, отже, буде більш природною, більш чистою, без зіпсуття. Не випадково Ісус закликає остерігатися «закваски фарисейської» (Мф. 16:6).

Пиріг із коржів неквасного хліба

Позаяк у домі було багато неквасного хліба, з нього готували пиріг.

Складники:

• 3 коржі неквасного хліба
• 3 яйця
• 3 столові ложки меду
• 3 столові ложки кедрових горішків
• 3 столові ложки родзинок
• 2 чайні ложки розмарину
• трояндова вода
• олія

Коржі неквасного хліба замочити у воді на день. Злити зайву воду, що буде на поверхні, і розмішати до однорідної маси. Додати яйця, мед, кедрові горішки та родзинки. Добре вимішати і викласти отриману масу на злегка змащене деко. Запікати у духовці при температурі 150°С близько години. Вистудити, обприскати пиріг трояндовою водою і посипати грубо подрібненим розмарином.

Свято зі змінною датою

Вже від перших століть християнства Церкви мали певну проблему з визначенням дати Пасхи, відповідно до єврейських звичаїв і точностей, які нам подають євангельські розповіді про страсті Христові стосовно часової прив’язки Тайної вечері Христа і подальших подій. Із цієї причини одним із рішень Першого Вселенського Собору, на якому головував імператор Константин у Нікеї (325), була, власне, дефініція критерію для визначення дати християнської Пасхи: вона припадає на наступну після першого весняного повного місяця неділю. Таким чином, обчислення дати християнської Пасхи було відособлене від спостережень за астрономічними феноменами і правилами сонячно-місячного юдейського календаря, які ще не були до кінця зафіксованими.

Але навіть серед християн немає одностайної думки стосовно питання обчислення дати Пасхи. Більшість протестантів святкують Пасху разом із католиками, православні і дохалкедонські Церкви не прийняли реформи григоріанського календаря і дотримуються іншого обчислення її дати.