За столом із Давидом: Велич Соломона

Якщо закликати до миру, то цей заклик повинен стосуватися всіх, і всі повинні з нього користати.

Мир для кількох є лише несправедливістю стосовно багатьох інших.

Справжня мудрість – це та, якою треба захоплюватися і яку наслідувати, і шукати того спільного добра, що чинить щасливою кожну людину.

І це неправда, що тут ідеться лише про мрію.

Гусячий сюпрем (suprême) зі савойською капустою

Соломон володів усіма царствами від ріки Євфрату до землі Филистимської і до меж Єгипту. Вони приносили дари і служили Соломону в усі дні життя його. Продовольство Соломона на кожен день складали: тридцять корів борошна пшеничного і шістдесят корів іншого борошна, десять волів відгодованих і двадцять волів з пасовища, і сто овець, крім оленів, і сарн, і сагайдаків, і відгодованих птахів; бо він володарював над усією землею по цей бік ріки, від Типсаха до Гази, над усіма царями по цей бік ріки, і був у нього мир з усіма навколишніми країнами. І жили Іуда й Ізраїль спокійно, кожен під виноградником своїм і під смоковницею своєю, від Дана до Вирсавії, в усі дні Соломона. (1 Царів 4:21-25)

Складники:

• 2 гусячі грудинки
• 1 велика савойська капустина
• 1 велика цибулина
• 2 зубці часнику
• 200 мл. білого вина
• 1 столова ложка оцту
• 50 мл. оливкової олії extra vergine
• сіль

Відділити від кістки грудинку гуски, поділивши її на дві частинки (які власне і мають назву сюпрем – suprême, фр.), з яких вона складається. Присмажити в олії, у дуже великій та глибокій сковорідці, подрібнені цибулю та часник. Покласти туди грудинку і підсмажити впродовж кількох хвилин, час до часу обертаючи. Додати вино і посолити. Очистити, порізати на шматки та промити савойську капусту. Додати її до м’яса, посолити і долити оцет. Накрити сковорідку кришкою і готувати на дуже малому вогні пів години; бажано не обертати м’ясо, проте стежити, аби воно не приставало до стінок сковорідки. Якщо необхідно, додати трохи бульйону або води. Після того все старанно перемішати, знову накрити і залишити на вогні ще на 30 хвилин.

Соломон – останній імператор?

Син і наступник Давида, Соломон, є останнім царем нерозділеної держави Ізраїлю; після нього царство поділиться на дві частини: одна – багатий північний регіон зі столицею Самарія, яка залишить за собою назву Ізраїль, та друга – регіон навколо Єрусалиму, що матиме назву Юдея. Поділ віддзеркалює той устрій, що існував уже віддавна між північними племенами Ізраїлю (яким було важко зносити податковий тягар, що ставав щораз важчим) та південним племенем Юди (та Веніаміна – ред.), до якого належав цар. З релігійного погляду, знаковим є те, що у Північному царстві, не маючи святині, гідної у порівнянні з єрусалимським храмом, повертаються до поклоніння різним божествам із жертвоприношеннями на підвищеннях. Якщо до цього додати ще й вимушену еміграцію деяких неізраїльських племен у період ассирійського завоювання, можна тоді зрозуміти, чому після повернення з вавилонського вигнання (і аж до часів Ісуса) Галилею, цю найпівнічнішу частину, називають поганською (див. Мт. 4:15).

Величний володар

Незважаючи на певні обмеження, царство Соломона справді блискуче: йому належить побудова першого храму в Єрусалимі, період миру з ворогами і велич, яку випромінює його держава перед очима іноземців, представлених царицею савською, що його відвідує. Соломона характеризує глибока мудрість, йому приписують деякі книги Біблії. Це правда, очевидно, що не він написав ці книги, але вони є продуктом культурного клімату його двору і високого рівня допитливості, пошуків і творчості, що характеризують його правління.

Цесарка зі спеціями

Складники:

• 1 помита і порізана на шматки цесарка
• 1 гілка селери
• 1 порей
• 2 лаврових листки
• 1 пучок петрушки
• 200 г. білого винограду
• 200 мл. бульйону
• 100 мл. оливкової олії extra vergine
• 1 чайна ложка кмину
• 1 чайна ложка коріандру

У глибокій сковорідці злегка підсмажити в олії подрібнені порей, селеру та лаврове листя. Покласти туди шматки м’яса, очищені від шкіри, і дати їм трохи обсмажитися. Посолити і долити вино. Приправити кмином і коріандром, долити бульйон і варити впродовж 20 хвилин. Тим часом порізати навпіл виноградини, видаливши насіння і подрібнити петрушку. Додати їх до цесарки і готувати ще 10 хвилин, перш ніж подавати на стіл.

Сава: міфічна земля чи реальна країна?

Така арабська назва належить до південної зони Аравійського півострова, що сьогодні називається Ємен. Його вигідне географічне положення між Індійським океаном і Середземним морем робило її важливим центром торгівлі: в античну епоху зі Сави вирушали каравани з золотом, прянощами, ладаном і дорогоцінним камінням. Правителі цієї области контролювали торговельні шляхи між Аравією і Сирією; місія цариці при Соломоні була, дуже імовірно, нагодою укласти торгові договори, вигідні обом сторонам.

Грінки зі za’atar

Епізод, коли савська цариця відвідує Соломона, є одним із найвідоміших епізодів Старого Завіту. Цариця, дізнавшись про мудрість Соломона, відвідує його приносячи чудесні дари, серед яких – пахощі, що в подібній кількості більше ніколи не привозили до Ізраїля (див. 1 Цар. 10). Za’atar, що є сумішшю різних ароматних трав, тут запропоновано як приправу до чудових грінок.

Складники:

• 8 шматків хліба
• 1 столова ложка (гісопу) майорану
• 1/2 столової ложки кунжуту
• 1/2 столової ложки кмину
• 1/2 столової ложки насіння сумаху
• 1/2 столової ложки солі грубого помелу
• 1 зубець часнику
• 4 столової ложки оливкової олії extra vergine

Злегка підсмажити у сковорідці кунжут. У невеликій ступ розтерти його разом із кмином, сумахом, гісопом чи майораном і сіллю до отримання суміші досить дрібної консистенції. Все це змішати з олією.

Злегка присмажити шматки хліба на грилі чи жарі. Натерти його часником. Приправити хліб сумішшю трав і подавати на стіл, за потреби доливши трішки олії.

Спеції у Біблії

У Біблії згадується про більшість спецій, зокрема, про лавровий лист, кріп, ферулу, корицю, каперси, коріандр, кмин, гісоп (можливо, древня назва майорану), руту і гірчицю. Вчені одностайно стверджують, що в цю епоху широко застосовували також аніс, кардамон, куркуму, дикий фенхель, пажитник, лаванду, мелісу, м’яту, майоран, петрушку, шавлію, чабер, кунжут, сумаху, чебрець і шафран. На жаль, жодні східні спеції, такі як перець (його завезли у Середземномор’я лише після І ст. н. е.) чи імбир не описані.

Аромат багатства

Чому колись спеції були настільки цінними і сильні світу цього хотіли створити собі монополію на їхнє постачання? Відповімо відразу: крім їхньої здатності надавати особливого, багатшого смаку стравам, спеції служили для консервації їжі. Нам неможливо уявити собі цивілізацію без холодильників і морозильників, але в той час цю функцію виконували спеції. Такою власне була тодішня дійсність навіть у багатьох регіонах Італії, аж до періоду після Другої світової війни.

Технологічна революція принесла зі собою деякі зміни у поведінці і звичаях. Насамперед застаріло будь-яке модерне поняття «шляху спецій»: вони є корисними для збагачення смаку страв, але вже не потрібні для інших цілей. По-друге, ми отримали можливість готувати будь-яку страву у будь-яку пору року. Зі своїми, очевидно, «за» і «проти».