За столом з Іллею: Хліб, вкрадений у вдови

Тепер говоритимемо про причастя. Бо важливою є, врешті-решт, не кількість, але спосіб і намір, з якими використовують речі.

Того, чим діляться, ніколи не забракне.

Лише коли ми щось надмірно захищаємо і охороняємо, то його рано чи пізно стане замало.

Так само життя – віднаходимо його сенс лише тоді, коли віддаємо; назавжди втрачаємо, якщо ревно не ділимося нічим і нічого не жертвуємо.

Перепічка зі Сарепти

І було до нього слово Господнє: встань і піди в Сарепту сидонську, і залишайся там; Я повелів там жінці вдові годувати тебе. І встав він і пішов у Сарепту; і коли прийшов до воріт міста, ось, там жінка вдова збирає дрова. І покликав він її і сказав: дай мені трохи води в посудині напитися. І пішла вона, щоб взяти; а він закричав услід їй і сказав: візьми для мене і шматок хліба в руки свої. Вона сказала: живий Господь Бог твій! у мене нічого немає печеного, а тільки є жменя борошна в діжці і трохи олії в глечику; і ось, я наберу поліна два дров, і піду, і приготую це для себе і для сина мого; з’їмо це і помремо. І сказав їй Ілля: не бійся, піди, зроби, що ти сказала; але раніше з цього зроби невеликий опріснок для мене і принеси мені; а для себе і для свого сина зробиш після; бо так говорить Господь Бог Ізраїлів: борошно в діжці не вичерпається, і олія в глечику не убуде до того дня, коли Господь дасть дощ на землю. І пішла вона і зробила так, як сказав Ілля; і годувалася вона, і він, і дім її деякий час. Борошно в діжці не вичерпувалося, й олія в глечику не убувала, за словом Господа, яке Він прорік через Іллю. (І Цар. 17:8-16)

Складники:

• 150 г. ячмінного борошна
• 150 г. пшеничного борошна
• 20 г. дріжджів
• 10 мл. оливкової олії extra vergine
• сіль

Можна додати:

• 100 г. оливок або
• 1 велика цибуля, або
• 12 листків шавлії, або
• 3 гілки розмарину
• тепла вода

Розчинити дріжджі у половині склянки теплої води. Змішати разом обидва види борошна і висипати суміш на дошку. Додати дві столові ложки олії, розчинені у теплій воді дріжджі, сіль і ще стільки теплої води, щоб замісити дуже м’яке тісто. Якщо бажаєте чимось начинити перепічку, то приготуйте обраний продукт, подрібнивши його на малі частинки, і додайте до тіста.

Покласти тісто в об’ємну миску, накрити рушником і залишити киснути у теплому місці, доки не збільшиться вдвоє. Після викисання знову вимісити тісто, розкачати його до товщини приблизно півтора сантиметра і викласти на попередньо змащене деко. Розправити тісто руками, притискаючи пальцями до дека, аби залишити легкі вм’ятини. Щедро змазати олією і знову залишити тісто, щоб підросло. Випікати впродовж 25 хвилин при 180°С.

Місія пророка

«Я ж не пророк!» – відповідаємо ми часто, коли хтось просить нас щось передбачити. Насправді дуже поширене уявлення про те, що завданням пророка є власне передбачення майбутнього. Щось на зразок вгадування, коли особа, що володіє певними здібностями до передбачення, намагається спрогнозувати певні події, що чекають нас.

У Святому Письмі, натомість, завдання пророка – головним чином стати тим, хто проголошує Божу волю у певній конкретній ситуації. Щось подібно до того, як це у наші дні робить речник під шквалом наполегливих запитань журналістів: спочатку він доводить до відома точні слова свого начальника, потім намагається прокоментувати ці слова, зважаючи на рівень сприйняття і вимоги аудиторії. Хоча, зрештою, не виключно, що пророк-речник, коли поводитиметься таким чином, отримає здатність проникати поза межі його сучасності, стаючи трохи провидцем. Але у всякому випадку – це другорядне. Не всі провидці промовляють від імені Бога.

Ілля

Ілля виконує свою місію пророка у Північному царстві, переважно за царя Ахава, близько 850 року до н. е. Ілля ставить володаря у незручне становище тим, що критикує його за залежність від жінки-поганки Єзавелі. Ось чому Ілля є тим, «який бентежить Ізраїля» (пор. 1Цар. 18:17). Його переслідує цариця і деякі близькі їй погани. Пророк впадає у депресію і втікає до водного потоку, де за Божим провидінням його годують ворони. Також епізод з удовою зі Сарепти показує, до якої нужди дійшов пророк. Деколи він, натомість, є переможцем поганських жерців і наступника Ахава, який продовжив йти шляхом свого батька – шляхом релігійної індиферентності і забобонів. На завершення свого життя Іллю взято на небо у вогненній колісниці. Про цю історію розповідають книги Царів (пор. 1 Цар. 17-19; 21; 2 Цар. 1:1-2. 18).

Перепічка (чебуреки) з м’ясом і зеленню

Складники:

• 200 г. пшеничного борошна
• 100 г. гречаного борошна (якщо не маємо гречаного, то беремо лише пшеничне – 300 г.)
• сіль
• 50 мл. оливкової олії extra vergine
• тепла вода

Начинка:

• 150 г. меленого м’яса
• 50 г. гарбуза
• 1 зубець часнику
• 1 чайна ложка кмину
• 50 мл. оливкової олії extra vergine
• сіль
• олія для смаження

Ілля прибуває до Сарепти після того, як провів кілька днів біля потоку Керит, де його зранку і ввечері годували деякі ворони, приносячи хліб і м’ясо (див. 1 Цар. 17:2-6).

Покласти гарбуз у каструльку, залити водою, довести до кипіння і варити 15 хвилин. Тим часом замісити тісто зі змішаних і посолених двох видів борошна, з великою кількістю теплої води, необхідної для отримання досить м’якого тіста. Розділити його на 8 частин і залишити приблизно на годину, накривши вологою тканиною і поставивши в теплому місці. Розігріти оливкову олію у сковорідці і підсмажити впродовж кількох хвилин мелене м’ясо. Зняти з вогню і додати пюре гарбуза, подрібнений часник, сіль і кмин. Добре все перемішати. Тонко розкачати кожен шматок тіста. Покласти посередині виробу столову ложку з вершком начинки і виделкою розподілити її рівномірно по тісту. Скласти навпіл. Зліпити докупи краї, змочуючи їх і приплескуючи зубцями вилки. Так само зробити з іншими шматками тіста і начинки. Смажити перепічку у великій кількості олії, викладати на паперові серветки, щоб стекла олія. На стіл подавати гарячими.

Хліб і помідор – символи нації?

Ілля за різних обставин отримує хліб, вино і м’ясо. Символи подорожі через пустелю (м’ясо перепілок і хліб із неба) поєднані з одним із найтиповіших плодів землі Ізраїля – виноградним вином. Усяка земля, народ має свої символи серед їжі чи продуктів. Спеціаліст у галузі харчування Масимо Монтанарі пише: «Спагеті з томатами є не лише їжею, а й символом культурної ідентичності Італії. Це поєднання технології виробництва їжі, народженої в арабській Сицилії, з американським продуктом, який завезли до Європи іспанські конкістадори. Тому їжа є культурою у процесі виробництва, у процесі готування і в процесі споживання».