За столом з Іллею: Яйця з покинутих гнізд

Зло використовує всі засоби, навіть розум і знання, які воно отримало для зовсім інших цілей.

Жорстокий претендує на все. Навіть на мовчання жертв, бо його ніщо не має права турбувати.

Далі нічого, якщо не відчай і покинутість.

Чи підніметься голос, що закличе до справедливості?

Яйця, зварені за сефардійським рецептом

Він говорить: “силою руки моєї і моєю мудрістю я зробив це, тому що я розумний: і переставляю межі народів, і розграбовую скарби їх, і скидаю з престолів, як велетень; і рука моя захопила багатство народів, як гнізда; і як забирають залишені у них яйця, так забрав я всю землю, і ніхто не поворухнув крилом, і не відкрив рота, і не пискнув”. (Іс. 10:13,14)

Складники:

• 4 свіжі яйця
• лушпиння та найперші, зовнішні лусочки 2 синіх цибулин
• 2 листки синьої капусти
• 2 столові ложки оливкової олії extra vergine
• 1 чайна ложка зерна гірчиці
• 1 чайна ложка солі грубого помелу

У біблійну епоху яйця вживали досить рідко, адже їх брали лише з покинених гнізд різних птахів, як на це вказує текст Ісаї. Приготування також було дуже особливим і переважно тривало надзвичайно довго. Цей оригінальний рецепт зварених на твердо яєць сприйняла і вдосконалила подальша єврейська сефардична традиція, звідки і отримала свою іспанську назву. Біблійна традиція їхнього приготування досить оригінальна і все ще актуальна, наприклад, у Празі.

Покласти в об’ємну каструлю яйця, не розбиваючи ‘їх, залити водою і кип’ятити на невеликому вогні. Додати лушпиння та луску цибулі, листки капусти, злегка розплющені зерна гірчиці, олію і сіль. Кип’ятити на слабому вогні принаймні годину. Обережно вийняти яйця, розкачати їх долонею, трошки натискаючи, аби потріскала шкаралупа. Проте робити це потрібно так, щоб не розбивати яйця до кінця. Відфільтрувати рідину, в якій варили яйця і вилити її знову в каструлю, поклавши туди яйця. Знову довести все це до кипіння і кип’ятити принаймні ще одну годину (у деяких текстах зазначено, що треба варити якомога довше). Наприкінці варіння вийняти яйця і подавати на стіл, демонструючи особливе забарвлення, якого вони набудуть.

Ісая

Він є, мабуть, найвідомішим біблійним пророком. Його діяльність полягає насамперед у тому, аби закликати царя Єрусалиму між 740 і 700 рр. до н. е. не чинити спротив великій потузі їхньої епохи, яка могла б знищити Ізраїльське царство. Пророк закликає до довіри Богові, а не земним властям, і дає знак, який підсилить таку віру: народження святого наслідника Еммануїла, Месії (пор. Іс. 7:11).

Як інші пророки, він є також цілителем: цареві Єзекії, котрий мав дуже складну рану, він зціляє її, накладаючи на неї фіги (пор. Іс. 38:1-8).

Пророкові Ісаї приписують перші 39 розділів однойменної книги, тоді як подальші частини не належать його перу. Там зібрані пророцтва двох анонімних пророків (відповідно розділи 40-55 та 55-66), чиє служіння припадає на пізніший час. Народ уже депортований до Вавилону, і пророки покликані підтримати його, аби він мав віру у те, що у Божій волі є намір повернути його назад. Навіть ці пророцтва приписують Ісаї як завдяки його славі великого пророка, так і внаслідок спорідненості між його посланням і посланнями двох його невідомих наступників.

Пророки нещастя чи глашатаї повернення?

Пророки провіщають народові, що, продовжуючи перебувати у невірності Богові, він не може очікувати нічого іншого, ніж суворого покарання. І насправді настають дні падіння: спочатку Північного царства, під натиском ассирійців (722 чи 721 рр. до н.е.), згодом Південного царства, під ударом вавилонців (587 чи 586 рр. до н. е.). Упродовж десятиліть пророки були змушені взяти на себе роль передвісників нещасть, і за це вони часом терпіли насмішки можновладців та придворних пророків.

Коли ж народ опиняється у рабстві, пророчі голоси змінюються: починають провіщати майбутнє народу, для якого, видається, все вже закінчено, проголошують «завтра» для переможених чи принаймні для частини, «залишку» народу, як каже Ісая.

Тут ми бачимо одну з характеристик пророцтва, що актуальна і донині: для того, щоб виразити правдиві Божі замисли, пророк покликаний іти проти течії. Він не шукає похвали, не намагається підлаштуватися до критеріїв слухачів.

Омлет із зеленою цибулею

Складники:

• 6 яєць
• 2 пучки зеленої цибулі
• 2 столові ложки зелені петрушки
• 1 пучка кмину
• 20-25 г. масла
• сіль

Подрібнену зелену цибулю злегка підсмажити на маслі у сковорідці з антипригарним покриттям, трішки посоливши. Вибити у миску яйця, додати подрібнену петрушку, кмин і трохи соли. Вилити це на зелену цибулю і смажити як звичайний омлет, перевернувши лише раз, коли яйця почнуть тверднути.

Обов’язок викупу

Проголошення майбутнього, але неминучого звільнення від вигнання у проповіді пророків базується на одному стійкому переконанні, що характерне для ізраїльського суспільства та віри. Коли хтось потрапляв у бідність, то найближчий його родич мав перевагу у придбанні його власності, аби в такий спосіб майно не покидало родину. Або ж якщо родич потрапляв у рабство внаслідок боргів чи в результаті полону, то тут ішлося не лише про повернення землі, але також і про оплату викупу за життя родича. У такому випадку той, хто звільняє, називається go’el, чи «відкупитель, визволитель».

Бога бачать як найближчого родича, котрий опікується тими, хто в потребі. Бо Він «викупляє» Свій народ із рабства, як це багато разів стверджує Святе Письмо. Це можна побачити, зокрема, у псалмі: «В руки Твої віддаю дух мій – Ти визволив мене, Господи, Боже істини» (пор. Пс. 30 (31):6). Невідомий пророк, чиї пророцтва описані у розділах 40 – 55 книги Ісаї, роздумує про це спасительне діяння Бога, відкупителя Свого народу з єгипетського рабства. Він живе зі своїми співбратами у вавилонському вигнанні і запрошує своїх товаришів по нещастю розглядати відкуплення не лише як подію минулого, але як майбутній акт спасіння, який вчинить Бог. Господь насправді, навіть визнавши Свій народ винним, не може відректися від нього – Він пов’язаний із народом кровними і афективними узами, Він є go’el, «відкупитель», котрий каже: «Не бійся, тому що Я відкупив тебе, назвав тебе на ім’я твоє; ти Мій» (Іс. 43:1) чи: «Я допомагаю тобі, говорить Господь і Відкупитель твій, Святий Ізраїлів» (Іс. 41:14).

Їжа, що продовжує життя

Великий пророк Єремія переживає на власному досвіді повні замішання і часом суперечливі події, які позначають кінець Юдейського царства. Він згадує, до прикладу, як вавилоняни призначили маріонеткового царя Годолію, котрого під час удаваного обіду на його честь убив чоловік на ім’я Ізмаїл, потомок Давида (Єр. 41:1-3). Наступними днями цей Ізмаїл намагається позбутися людей, вбиваючи тих, які були при Годолії, не знаючи про його вбивство, приходили шукати його, аби визнати царем. Це були дні кровопролиття і хибних злочинів. Рятуються лише десятеро чоловік, що заховали у полі провізію: пшеницю, ячмінь, олію і мед. З поваги до їжі, аби таке багатство не було змарнованим у ці важкі часи, Ізмаїл зберігає їхнє життя.