Хеттура

ГОТОВА НА ВСЕ, ЩОБ ОДРУЖИТИСЯ З БАГАЧЕМ

Повернення, Гюстав Буланже

Після смерті коханої дружини Сарри Авраам жив самотньо. Йому було сто сорок років. Агар втекла зі своїм сином у пустелю, а Ісаак одружився з Ревеккою і пішов із дому. Авраам залишився сам зі слугами та великим маєтком. Безсумнівно, він почувався самотнім. Він думав про те, де взяти наступну дружину, яка була б йому товаришкою життя.

Так і зробив. Друга дружина називалася Хеттура. Це була молода жінка, ще спроможна народити дітей. Наскільки молода? Не відомо. Знаємо лише, що між ними була велика різниця у віці.

Буття 25:1-6; 1 Хронік 1:32-33.

Її погляд…

Всі чули про Авраама: впливового, відомого і багатого… Дуже багатого. Правду кажучи, він був найбагатшою людиною в наших околицях. Кажуть, що в нього був більший маєток, аніж у деяких сучасних королів.

Його дружина Сарра, чудова жінка, була майже така ж відома, як він. Вона завагітніла й народила сина, коли їй було понад дев’яносто років. Подібне не трапляється щодня. Всі знали, що Авраам шалено її кохав. Вона була красунею навіть у момент смерті, а їй тоді було сто двадцять сім років. Після її смерті Авраам залишився зовсім один і почувався самотнім. Його наступна обраниця була б справжньою щасливицею. Одного дня я подумала: «А чому б не мені стати його обраницею? Мені до Сарри, щоправда, далеко, але я молода, гарна і в мене ніколи не було чоловіка». Чим більше я про це думала, тим більше прагнула Авраама. Його вважали найліпшим женихом на світі, я сподівалася, що саме мені вдасться його отримати. От тільки як це зробити?

Моя успішність залежала від добре продуманого плану. Я передивилася список друзів, які могли мати з ним спільний бізнес, але не знайшла нікого, хто міг би мене з ним познайомити. Мені була потрібна продумана стратегія, завдяки якій я могла б повідомити про те, що вільна.

Авраам любив породистих овець, кіз, верблюдів, велику рогату худобу, коней. Він купував і продавав тварин. Я також знала, що він охоче проводить час, проходжаючись полями, пильнуючи своїх пастухів і плануючи купівлю наступної ділянки землі або права на випас тварин. Я знала, що він любив сидіти біля свого намету, попивати чай і приймати гостей. Що я мала зробити, щоб потрапити в його світ?

У мене була чистокровна арабська кобила, яку я отримала ще малим лошам. Вона була доглянута, прудка, мала довгий і густий хвіст. Ця кобила народила двох лошат, які успадкували її досконалу конячу вроду. Я привчала її бігти угору. Вона мала бути моєю приманкою.

Одного дня я вичистила їй шерсть, підрізала гриву й хвіст. Власноруч відполірувала узду та оббите сріблом сідло. Одягнула найліпший одяг і з широкою усмішкою на обличчі вирушила на денну прогулянку. Зазвичай о цій порі Авраам сидів перед своїм наметом. Він помітив нас, а я зауважила, що Авраам був вражений нашим виглядом. Його зацікавила я або ж моя кобила. От у цьому я не була впевнена.

Я під’їхала ближче, щоб він міг ліпше нас роздивитися. Авраам не промовив ані слова, але роздивлявся мою кобилу міліметр за міліметром, від копит до кінчиків вух. Потім підвівся і обійшов її довкола, весь час киваючи головою. Погладив по шиї, а потім глянув мені просто в очі. Він дивився довго, я аж засоромилась і опустила очі. Тоді він вперше озвався до мене:

– Ця кобила продається?

– Можливо, – відповіла я.

І Авраам запросив мене до свого намету.

– Вип’єш зі мною чаю? І порозмовляємо про твою кобилу.

Він допоміг мені стати на землю. Незважаючи на похилий він, він був сильний і міцний. Виглядав ліпше, ніж мені видавалося. Як на свій вік він виглядав дуже добре. Він ніби випромінював спокійну чоловічу силу. Коли Авраам усміхався, його обличчя аж променіло, а в очах з’являвся блиск. Врешті він назвався:

– Мене звати Авраам. А тебе?

– Хеттура.

Ну що ж, якось нам не вдалося порозмовляти про кобилу. Ми розмовляли про життя й про майбутнє, яке нас чекало. Перше напруження минуло швидше, ніж я сподівалася. Я подумала собі: «Він неймовірний. Я б навіть могла в нього закохатися. Здається, я вже закохалася». Перш ніж я зорієнтувалася, настав час обіду, й Авраам попросив, щоб я залишилася. Я, звісно ж, погодилася. І тепер вже була впевнена, що я цікавлю його більше, ніж моя кобила. Коли настав час розставатися, Авраам взяв мене за обидві руки, поглянув глибоко у вічі й м’яко промовив:

– Ми повинні ще колись зустрітися. Чи ти могла б сказати мені, де ти живеш?

– Звісно!

Авраам допоміг мені сісти на коня і дивився, як від’їжджаю за узгір’я. Моє серце билося як шалене, бо я вже уявляла, яке майбутнє на мене чекає.

Я знаю, що це був сміливий крок. Щось, чого жінка в мої часи не повинна робити. Про створення подружжя зазвичай дбали батьки наречених, а дівчата не мали права голосу, бо всі рішення належали батькам. З цього огляду мій батько був винятком. Він сказав, що ніколи не змусить мене вийти заміж всупереч моїй волі. Мені здається, йому подобалося, щоб я була поруч.

Через кілька днів я подбала про наступну «випадкову» зустріч з Авраамом. Я ж не могла дозволити, щоб він про мене забув.

Я знала, що настане цей день! Людина, яка була правою рукою Авраама, з’явилася в нашому таборі й жваво дискутувала з моїм батьком. Я відчувала, що йдеться про мене. Він приїхав просити моєї руки і саме домовлявся з батьком про викуп. Напевно, йшлося про суму, яка забезпечувала моєму батькові спокійну старість. Він ще ніколи не був таким щасливим. Як тільки гість від’їхав, батько, весело щось насвистуючи, пішов шукати матір. Далеко йти не треба було. Вона чула розмову через тканину намету і відразу прибігла його обняти, їхня найстарша донька мала стати дружиною найбагатшого чоловіка у світі. Напевно, навіть не варто додавати, що я також шаленіла від щастя.

Я не надокучатиму вам деталями. Скажу лише, що це був надзвичайний шлюб. З усіх кінців землі прибули гості, щоб побачити нову дружину Авраама. Святкування тривало тиждень, а потім ми провели романтичний та екстравагантний медовий місяць. Ах так, Авраамові таки дісталася та кобила.

А потім трапилося щось чудове. Я завагітніла і народила Зимрана. Треба було бачити Авраама в ролі батька! Він був просто чудовий! Я дуже любила дивитися, як він тримає сина на руках. Між ними відразу був тісний зв’язок. У моєму світі народження дитини було для жінки найбільшим досягненням, а чоловіки найбільше цінували синів. Авраам почав нове життя з новою сім’єю.

Ісаак та Ревекка позитивно сприйняли мене й наше подружжя. Я була молодша від них обох. Коли мене називали мачухою Ісаака, я почувалася дещо збентежено. Потім з’явився Ізмаїл зі своєю родиною, і він також дав нам своє благословення, бо бачив, що його батько дуже щасливий. Я щиро кохала Авраама і з усіх сил намагалася бути для нього доброю дружиною.

Потім прийшли на світ наступні діти: Іокшан, Медан, Мадіан, Ішбак та Шуах. Шість синів! Ми були великою щасливою сім’єю. Авраам залишив увесь свій маєток своєму обіцяному синові – Ісаакові. Однак перш ніж він помер, то забезпечив фінансово кожного з наших синів і допоміг їм переїхати на схід, щоб не провокувати конфліктів з Ісааком та його синами. Він був дуже щедрим до мене та наших дітей.

Авраам помер, коли йому було сто сімдесят п’ять років. Неймовірно! Навіть у момент смерті він був сильний і сповнений життя, як і тоді, коли йому було сто років. Він був чудовою людиною і прожив щасливе життя.

Я більше не виходила заміж, хоча й мала таку можливість. Смію вас запевнити, що після такого чоловіка, як Авраам, нелегко знайти когось, хто міг би з ним зрівнятися. Я прожила своє життя в оточенні синів, їхніх дружин та дітей. Бог був для мене милосердний і благословив так, як і Авраама.

Чого нас вчить історія Хеттури?

Другий подружній зв’язок інколи приносить більше радості та задоволення. Наше життя та очікування можуть не отримати схвалення оточуючих, але якщо двоє людей чогось сильно прагнуть, то немає перешкод, які не вдалося б подолати.

Ніколи не буває надто пізно, щоб уповні радіти життю. Це перший такий подружній зв’язок, про який згадує Біблія, і, поза сумнівом, Господь Бог його поблагословив.