Гомерь

ГОТОВА НА ВСЕ, ЩОБ СКУШТУВАТИ ЛЮБОВІ

Гомерь – дружина Осії, Кріс Хігем

Гомерь прославилася проституцією та тим, що була дружиною пророка Осії. Історія її життя стала алегорією, життєвою лекцією для народу, в якому вона жила разом із чоловіком. Її доля зображає все те, що тоді діялося із єврейським народом.

Ім’я цієї жінки означає «сповнення», «сповнення міри ідолопоклонства» або «повна негідництва». Вона була донькою розпусника Дивлаїма, ім’я якого означає «подвійний шар тіла». Беручи приклад з такого батька, Гомерь виросла жінкою, яка віддавалася пристрасті. Потім одружилася з Осією, Божим пророком, і стала символом Божої благодаті. Її історія – це захоплива розповідь про велику любов Бога, Який виходить назустріч заблуканому народові.

Осії 1:1-11; 3:1-5.

Її погляд…

Нарешті почало світати. Я аж трусилася від нічного холоду. Тоненька ковдра не змогла мене зігріти. Перші промені сонця пробивалися через темряву кімнати. Це була найдовша ніч у моєму житті. Я сиділа на холодній кам’яній підлозі. Мені вдалося підняти ланцюг, яким були заковані мої ноги, і він брязнув об каміння. Я затремтіла, бо боялася цього дня так, як ще нічого й ніколи не боялася у житті. Мене мали продати на аукціоні, як і інших невільниць. Я уявляла собі, як кричать: «Друзі, погляньте, що тут у нас! Дружина пророка!». Я мимоволі зойкнула. А потім обхопила руками своє бідолашне тіло. Невільниця. Нижче впасти уже неможливо.

Я почала розповідь із кінця. Дозвольте повернуся до її початку. У мене було жахливе дитинство, це воно вказало мені шлях, на який я ступила, коли виросла. Я втекла з дому, як тільки трохи підросла, і стала однією з тих зіпсованих бездомних дівчат, про яких ви чуєте стільки поганого. Я зробила єдине, що спало мені на думку, – продала тіло тому, хто дав найбільше. І так я стала проституткою. Я багато заробляла і вже незабаром змогла купити власне помешкання. Тоді я була молода й вродлива. Дбала про себе, бо від цього залежало моє життя.

Я знаю, що ви, порядні люди, не розумієте нашого світу. Я була чесною, мала постійних і добрих клієнтів.

У моїй професії доводиться дізнаватися про всі вуличні плітки. Коли я почула про пророка Осію, впливового та дуже симпатичного, то захотіла з ним познайомитися. Я постаралася, щоб він мене побачив. Я якраз шукала клієнтів на вулиці, коли побачила, як він наближається до мене. Був високий, сильний, і з надзвичайно доброзичливою усмішкою. Він мені відразу сподобався. У мене був великий досвід, я зналася на чоловіках, але в Осії було щось, чого я не могла збагнути.

Він зміряв мене поглядом згори і донизу. Підійшов дуже близько і подивився на мене своїми темно-карими очима.

– Чи дозволите запросити вас на чашку чаю? – запитав.

Я не знала, що відповісти. Ще жоден чоловік отак не звертався до мене. Я змогла лише відповісти:

– Так… звичайно…

Він взяв мене під руку й завів до найближчої кав’ярні. Замовив дві чашки чаю і солодке. Увесь час ми ані словом не згадали про те, як я заробляю на життя. Я вперше в житті була настільки схвильована. Це було дуже дивне відчуття.

Побачення закінчилося так само раптово, як і починалося. Він поспішав на зустріч, але запитав, чи можемо ще колись зустрітися.

Упродовж наступного тижня ми щоденно пили разом чай. Ця звістка швидко поширилася містом. Проститутка Гомерь попиває чайок з місцевим проповідником! У певному сенсі ці плітки мені подобалися. Вони дозволили мені піднятися на дещо вищий рівень. Крім цього, його товариство було для мене приємним. Він спонукав мене думати.

Як довго це могло тривати? Я не знала. Осія жодного разу навіть не спробував зі мною фліртувати. Нічого подібного. Це було дуже нетипово, так ще ніколи зі мною не траплялося. Правду кажучи, я починала щось відчувати до цього чоловіка. Вперше в житті. Більшість чоловіків, яких я знала, були для мене лише джерелом мого щоденного заробітку. Там не було жодних емоцій, лише інстинкт. А цим чудовим чоловіком я просто захоплювалася!

Я була шокована, коли він раптом освідчився мені. Я не могла зрозуміти, чому він хоче одружитися зі мною, адже я – проститутка. Осія знав, хто я. Однак поставив мені одну умову: жодних коханців. Я мала бути лише його дружиною, і все. Запитав, чи я зможу виконати цю умову.

– Так, я можу жити лише з тобою і не мати інших чоловіків, – пообіцяла я і справді в це вірила. Жоден чоловік ніколи не ставився до мене так, як Осія. Я почувалася як на небі.

Наш шлюб став справжньою сенсацією. Новина про наші заручини опинилася на перших сторінках усіх газет в Ізраїлі. Ми були найвідомішою парою в країні.

Я ніколи не зрозуміла, чому Осія одружився зі мною. Точно не тому, що я була цнотливою. Я поступово почала помічати, що ми були героями якогось твору, автором якого є Бог. Я починала розуміти, що була лише пішаком у грі. Мене використав Бог. Зрештою, Він використав нас обох. Я не почувалася з цим добре. Проте з часом усе з’ясувалося. Осія мав бути образом Бога – доброго та люблячого. А я була невірною дружиною, образом вибраного народу, який зраджує свого Господа.

Я це зрозуміла, коли з’явився на світ наш перший син. Ми навіть не змогли самостійно вибрати імені. Бог наказав назвати його Ізреель. Хто при здоровому глузді назвав би дитину «долина злочинів і кари»? Він і решта наших дітей мали бути лише постатями з моральних настанов могутнього Бога.

Я почала відчувати знеохочення не так до Осії, як до його Бога, Якому ми нібито служимо. Випадково я зустріла на вулиці одного з моїх найліпших клієнтів. Він зробив мені пропозицію. Я погодилася, хоча й неохоче. Обслужила його, а він щедро заплатив.

Народилася ще одна дитина, дівчинка. Вона отримала ім’я ще гірше, ніж її старший брат. Ми назвали її Лорухама. Як можна так сильно скривдити невинну істоту? Чи ви назвали б доньку «та, для якої немає милосердя»? Я не могла з цим впоратися. Мій гнів постійно зростав. Чому ця дівчинка мала спокутувати тягар гріхів усього народу? Я відчувала щораз більше знеохочення. З тугою згадувала своє давнє життя. Нагоди постійно з’являлися, а я щораз частіше користалася ними.

Осія був неймовірний. Він постійно запевняв мене у своїй любові, а я топтала її, вигукуючи:

– Ти знав, з ким одружуєшся! То чого ж ти сподівався?

Я правильно грала роль, яку визначив мені Бог. Забавно. Він знав, що я гратиму настільки добре, як тільки зумію. І я не підвела. Без мене цієї історії ніколи б не було.

На світ народилася третя наша дитина. Я була майже впевнена, що ця дитина не від Осії. Він теж про це знав. А чудовий Бог вже завчасу приготував ім’я для цієї дитини – Лоаммі. Це була крапля, яка переповнила чашу гіркоти. Я не могла з цим змиритися. Чому я мала обтяжувати дитину огидним ім’ям «Не-мій-народ»? Бідна дитина мала прожити життя з переконанням, що вже в момент народження була відкинутою. Осія був зразковим татком, а я була зразковою мамою (якщо не була п’яна чи обкурена).

Як тільки я перестала годувати сина грудьми, то пішла з дому. Я залишила люблячого чоловіка та трійко малих дітей. Мене постійно переслідує спогад про нашу останню спільну вечерю. У мене був готовий план: повернутися на вулицю і більше ніколи не чути ані слова про того Бога. Я готова була впиватися пестощами випадкових коханців, які плататимуть за моє тіло.

Осія нагодував дітей, викупав їх, поклав до ліжок, помолився й поцілував їх на добраніч. А я була десь у своєму світі. Врешті зібралася зі силами, пішла до моїх малюків і через сльози поцілувала їх на прощання. Моє серце ледь не розривалося від болю. Я знала, що сумуватиму, але мусила піти. Найважче було зректися любові Осії. Він знав, що щось затівається. Ніжно обняв мене і сказав:

– Я люблю тебе незалежно від того, що ти зробила до цієї пори і що зробиш у майбутньому. Я завжди тебе любитиму.

Він заснув. Обережно, щоб не розбудити Осію, я взяла свою сумку і вийшла з дому. Коханець вже чекав на мене. Пристрасно поцілував мене, й ми пішли у ніч.

На жаль, мої справи були не дуже добрі. А чого можна було сподіватися? Підстаркувата проститутка, уся в зморшках та розтяжках після народження трьох дітей. Я помітила, що багато клієнтів більше не повертаються до мене. Благала про роботу. Знижувала ставки і щораз частіше зазирала до чарки. Через кілька місяців я зрозуміла болючу правду. Я зійшла на дно. Як я могла залишити чоловіка та дітей заради отакого життя? Однак я була надто горда, щоб повернутися додому. Життя видавалося нестерпним. У мене не було грошей, щоб заплатити за оренду приміщення. Тож незабаром довелося повернутися на вулицю. Я втратила почуття гідності. Перетворилася на жалюгідну подобу людини.

Я продалася в неволю підступному простакові. У нього були гроші. Він насміхався з мене, кепкував й принижував, поки йому не набридли ці ігрища. А потім виставив мене на продаж під час аукціону невільників.

– Може, врешті-решт з тебе буде бодай якась користь, – сказав. – Якщо мені пощастить, то продам тебе і за отримані гроші куплю осла.

На сніданок я отримала окраєць хліба і півсклянки води. Потім прийшов чоловік, який мав продавати мене з аукціону, з кількома помічниками й дав їм вказівку:

– Переодягніть її та спробуйте довести до ладу.

Я ковтала сльози приниження, коли мені вкладали волосся, вибравши з нього воші, накладали товсті шари макіяжу й втискали мене в сексуальне плаття, яке мало підкреслити мої принади.

Розпочався аукціон. Після кожного удару молотка мене кидало в холодний піт. Я була останньою невільницею на аукціоні. Врешті прийшли і за мною.

– Голову догори, плечі випрями, – наказали. – Іди так, як за давніх часів. Сьогодні твій щасливий день. Потрапиш до того, хто заплатить за тебе найбільше. Ха-ха-ха!

Коли я виходила, то заплющила очі. Мене поставили на помості й наказали пройтися кілька разів туди й назад, щоб всі могли мене добре роздивитися. Жодне приниження не може з цим зрівнятися!

Ось вдарив молоток. І пролунало:

– Це – Гомерь, дружина пророка. Хто захотів би взяти додому дружину святого чоловіка?

У відповідь – регіт. Всі потішалися, як могли.

– Хто розпочне торгуватися?

Яка ганьба! Початкова ціна становила половину срібняка. Невже я стільки вартую? Я не могла цього стерпіти. Тихо плакала. Сльози текли мені по щоках. Макіяж розмазався. А натовп реготав ще голосніше. Поволі ціна зростала. Це виглядало жалюгідно. Я стояла з опущеною головою і мовчки терпіла всі зневаги. Я не мала де заховатися…

Аж раптом я почула знайомий голос. Невже це можливо? Цей голос збільшив ціну. Так! Неймовірно! У мені прокинулася надія. А він щораз підвищував і підвищував ціну. Осія!

Як він тут опинився? Чому бере участь у цих торгах? Невже він справді мене кохає? Моє серце почало битися частіше. Невже він виграє?

Осія зробив останню ставку: п’ятнадцять срібняків і половину омеру ячменю. Мені аж подих перехопило. Кожен у залі чув голос пророка. Ніхто не збільшував ставку.

– Один… два… Продано! Продано пророкові Осії, який, певно, втратив розум, якщо вирішив викупити зрадливу дружину.

Натовп знову зайшовся реготом.

Я побачила Осію, як він проходив через натовп. Зупинився біля касира й заплатив за покупку. Подивився на мене очима, сповненими любові. А я зовсім розклеїлася й рясні сльози текли по моїх щоках. Він взяв чек і підійшов до мене. Витер мої сльози, а потім поцілував на очах у всього натовпу. Взяв на руки і зніс мене з цього огидного помосту. А потім поніс до верблюда, що чекав на вулиці. Допоміг мені сісти на заднє сидіння, і ми поїхали. В мене не вистачало слів. Я зовсім не знала, що казати. Тож сиділа, обіймаючи Осію за пояс, і не знала, сміятися чи плакати, радіти чи лементувати. Мені було дуже соромно. Я відчувала невідомі мені емоції. Про таке я не могла навіть мріяти.

Осія обернувся і поглянув на мене не зверхньо, а з любов’ю.

– Ти проведеш зі мною решту свого життя, кохана, – промовив. – Ми разом постаріємо. Прошу лише про одне: не шукай кохання деінде. Я кохаю тебе і завжди кохав усім своїм серцем.

Я оніміла. Він не повчав мене, не очікував розкаяння. Осія проявив свою любов і сприйняття.

– Я замовив для нас кімнату над морем, далеко від оцього всього. Така собі романтична криївка на наступні кілька днів. Допоможу тобі оговтатися, перш ніж зустрінешся з дітьми. Я вже спакував дещо з твого одягу. Ти не проти?

А що я могла сказати? Поглянула на Осію й відповіла:

– Я не заслуговую на це. Я втекла з дому… Спаплюжила твоє добре ім’я… Я… Я…

Осія простягнув руку й торкнувся пальцем моїх вуст. Я не можу пояснити, що зі мною відбувалося. У мені ніби пробуджувалося нове життя, я ніби воскресала з мертвих.

Мені потрібен був час, щоб оговтатися. Нарешті настав день повернення додому, до моїх малюків. Вони підросли, поки мене не було. Осія розповідав про їхні досягнення. Мені так хотілося їх приголубити! Я вже не могла дочекатися.

Коли ми повернулися додому, троє дітлахів привітали нас вигуками: «Мама! Мама!». Сльози знову текли по моїх щоках. Ніхто й ніколи так радісно й сердечно не зустрічав мене. Ми всі обнялися. Моє порожнє серце ледь не розірвалося від любові.

Відтоді ми були щасливі. Під керівництвом Осії наш народ відродився. Я більше ніколи не поверталася до свого колишнього життя. І мені навіть на гадку не спало, щоб знову залишити дім.

Коли я оглядаюся назад, то бачу багато помилок, які я скоїла. Врешті я прийняла Боже прощення, вже не відчувала знеохочення до Бога й не вимагала змінити сценарій життя. Я уже могла пробачити сама собі. Наша сім’я стала свідченням того, що Бог великою любов’ю обдаровує заблуканих людей та заблукані народи.

Чого нас вчить історія Гомері?

Для багатьох людей історія Гомері – це одна з найганебніших історій у Святому Письмі. Дехто намагається звести її лише до алегорії, розповіді, яка ілюструє спасенну правду. Однак Гомерь – це особа з ім’ям, так само, як і її діти. Про неї зазначено в Біблії, адже ця історія має важливу мораль: Бог нас любить, любить тебе й мене, незважаючи на те, наскільки низько ми впадемо, Він дає нам благодать і прощення.

Чи, бува, ми не відходимо від Бога та Його любові? Чи не бунтуємося проти Його доброти? Чи не хочемо піти своїм шляхом? Пам’ятаймо, що настане такий час, коли ми сягнемо дна. Чи мусимо падати так низько, щоб прийняти Його прощення та милосердя? Не чекаймо так довго! Господь є Богом благодаті і хоче дати її нам усім задарма. Ми можемо не розуміти Його дій, але завжди пам’ятаймо про Осію та Гомерь, у житті яких об’явилася велика любов Бога.