Понеділок 27 Травень 2024   Українська  /   Русский       Пошук    

Перелюбниця

ГОТОВА НА ВСЕ, ЩОБ ЗМІНИТИСЯ

Христос і грішниця, Андрій Миронов

Ми не знаємо про неї зовсім нічого – крім того, що її звинуватили в перелюбі. Це одна з тих жінок, про яких у Біблії згадано лише тому, що вони були чиїмись дружинами, перебували в чийомусь товаристві або ж зробили щось, на що варто звернути увагу.

Ісус прийшов віднайти і врятувати тих, хто заблукав. Його не знеохочували найганебніші вчинки, Він не уникав людей, яких зловили на гарячому. Ісус ніколи нікого не назвав грішником. Звісно, Він не перебирав словами, описуючи лицемірів та релігійних діячів, які мали небагато спільного з релігією. Але це вже зовсім інша тема.

Євангеліє від Івана 8:1-11

Її погляд…

Ви знаєте мене як жінку, яку схопили на перелюбі. Але я не завжди була такою. На жаль, мій життєвий шлях виявився дуже крутим. Це правда, я прийняла чимало неправильних рішень, та якби ви були на моєму місці, то, цілком можливо, вчинили би так само. Я не пишаюся тим, що зробила, ані рішеннями, які прийняла. Ця історія – ніби урок із заголовком: «Чого не варто робити зі своїм життям». Я надто багато говорю… І з цього немає жодної користі. Однак я дуже хочу, щоб ви пам’ятали одне: не намагайтеся виправдовуватися, а тим більше звинувачувати у своїх помилках інших.

Все було гаразд аж до того дня, коли мої батьки вирішили видати мене заміж за підлого, нікчемного, розпусного старигана. Він був багатим і щедро заплатив їм за мене. Мене ледь не знудило, коли він вперше доторкнувся до мене. Це було огидно. Я ніколи так і не звикла до того, як він використовував мене в інтимному житті. Між нами ніколи не було жодних почуттів. Я молилася, аби він швидше помер, бо лише смерть могла визволити мене з цієї в’язниці. В наші часи жінка не мала шансів отримати розлучення.

Закупи я робила на базарі в одних і тих самих продавців, бо так було зручно. Я відразу помітила симпатичного молодого чоловіка, який завжди уважно дивився на мене. Я підійшла до його лотка, щоб ліпше роздивитися крам, і почала розмовляти з ним. Він був дуже люб’язний і помітно було, що він зацікавився мною. Між нами, як то кажуть, пробігла іскра. Я врешті зустріла когось, кого цікавила моя доля. Звісно, мені це подобалося. Врешті-решт, котрогось дня пополудні, коли мій чоловік працював у полі, той молодик прийшов до мене. Так між нами зав’язався палкий роман – хіба не так ви називаєте перелюб?

Незабаром я довідалася, що мій коханець має дружину і дітей. Ми розсталися. Не минуло багато часу, і я знайшла наступного… а потім ще одного і ще. Я легко приховувала це від свого наївного чоловіка, але сусіди знали, що діється. Виглядало на те, що ця звістка швидко поширилася посеред чоловічої частини нашого суспільства, бо я дуже легко знаходила нових коханців.

Одного дня мною зацікавився один із членів Синедріону. Він був коханцем вищого рангу – привілейована сфера, чисті нігті й таке інше. Він посідав високе становище, а оскільки був релігійним лідером, то мав велику повагу серед мешканців міста. Ах, який палкий був цей роман! Він полюбляв приходити на світанку, щойно мій чоловік виходив у поле, а я ще лежала в ліжку. Нам було дуже добре. Аж до одного ранку…

Сонце ще не встигло зійти на блакитне небо, коли банда фанатиків вдерлася до моєї кімнати. Вони застали нас у любовних обіймах.

– От ти і попалася! – вигукували.

Мій коханець вискочив з ліжка, схопив свій одяг і з дивною посмішкою на обличчі вибіг зі спальні, по дорозі схопивши мішечок з монетами, який один із фарисеїв простягнув у його бік. І навіть не оглянувся.

Два інших витягнули мене з ліжка й почали тягнути на вулицю… цілком голою.

– Благаю, дозвольте мені одягнутися, – просила я.

Коли я одягала сукню, то зрозуміла, що потрапила в пастку. «Чому я? Чим я заслужила собі на таке ставлення? Куди подівся мій коханець? Вони випустили його, паскудника, а я…? Що вони хочуть зі мною зробити?»

Члени Синедріону та фарисеї, що чудово знали Писання, перебували в постійній опозиції. А я раптом опинилася між двома воюючими силами. Спочатку я думала, що вони тягнуть мене на подвір’я Святині, однак досить швидко зрозуміла, що мене волочать до натовпу, який слухає повчання Вчителя-чудотворця. Останнім часом у нас багато говорили про Нього. Я зрозуміла, що вони хочуть мене публічно покарати на Його очах і на очах усіх оцих людей. Я опинилася в жахливій ситуації. Ще ніколи в житті я не почувалася такою приниженою. Люди кепкували з мене і тицяли на мене пальцями. Виглядало на те, що всі знали, що зараз трапиться… всі, крім мене.

Вони випхнули мене вперед, туди, де сидів Ісус і навчав. Я стала перед Ним і перед натовпом, який не переставав кепкувати з мене. Цього ранку фарисеї не пожаліли про витрачені гроші. Я стояла і тремтіла від холоду і жаху. Що зі мною зараз буде? Люди показували пальцями то на мене, то на Ісуса, вони впивалися своїм тріумфом.

– Вчителю, цю жінку щойно зловили на перелюбі.

Я думала собі: «Теж мені знайшли, чим хвалитися. У цьому місті це норма. Чого насправді хочуть ці лицеміри?»

– Мойсей наказував каменувати таких, як вона! – вигукував натовп.

Вони добре знали, що упродовж останніх чотирьохсот років не каменували жодної жінки, а що вже тут говорити про чоловіків. Отож бо й воно… А куди ж подівся мій коханець? Закон наказував каменувати також його. Що з ним трапилося? Раптом до мене дійшло, що я потрапила в подвійну пастку. Вони підкупили його, щоб він видав мене. От тепер я почала по-справжньому боятися. Натовп був настільки збуджений, що здавалося, оті люди от-от схоплять каміння і почнуть кидати в мене. Мені стало слабо.

Врешті вони дійшли до суті цієї подвійної пастки.

– А що Ти порадиш? – запитали в Ісуса.

Вони знали, що Вчитель говорив про Себе: Він прийшов виконати Закон. З іншого боку, Ісус навчав про любов до ближнього, а каменування жінки суперечило Його навчанню. Виглядало на те, що Він також потрапив у пастку. Так звані хранителі Закону, самозванці, зарозумілі стражі моральності показали свої гострі зуби. Вони не могли натішитися, що підступний план вдався. Скандальне звинувачення мене у всіх ненависних гріхах, які я скоїла, було лише заслоною для їхньої нікчемності. Я настільки розсердилася, що вже, було, хотіла назвати імена всіх чоловіків, які побували в моєму ліжку.

Раптом трапилося щось незвичайне. Вчитель знав, що Його хочуть підловити на непослідовності та висміяти Його навчання. Він мовчав. Просто схилився і почав писати щось пальцем по землі. Оскаржувачі й далі перекрикували одні одних, засипаючи Його запитаннями. А потім почали читати. І замовкли. Врешті запанувала цілковита тиша.

А Він випростався, і тоді я побачила полум’я в Його очах, – якраз тоді, коли Він став навпроти тієї зграї. Він подивився в очі кожному. А всі оті премудрі, один за одним опускали свій погляд. Потім Учитель промовив найдивовижніші слова, які я тільки чула в своєму житті:

– Хто з вас без гріха, нехай перший кине в неї камінь.

І вони остовпіли, шоковані так, ніби оці слова прибили їх до землі, а за спиною в них стояв натовп, який жадав сенсацій.

Ви ніколи не повірите, що ж Вчитель зробив потім… Він схилився і далі писав пальцем по піску. Цього разу конкретні імена й приховані гріхи, що вони їх скоїли! Я стояла, опустивши голову, і тому бачила все, що Він писав. Це були дуже відомі люди в місті. Натовп перелюбників швидко почав розходитися. Найпершими пішли ті, що мали найдовший список гріхів. Вони втікали, ніби злочинці, якими, зрештою, і були.

Коли вже всі розійшлися, Ісус підвівся і поглянув на мене. За все моє життя на мене ніхто не дивився з такою любов’ю… Не похітливо, як це зазвичай робили чоловіки, а ніжно… Ісус ніби дивився просто мені в серце. Я не вмію пояснити, що в мені відбувалося… Раптом Він промовив:

– Жінко, вони пішли. Ніхто не засудив тебе?

– Ніхто, Господи, – прошепотіла я.

Я відчувала величезне полегшення. Натовп, який спостерігав за всім цим, все ще сидів ніби на вулкані, очікуючи вердикту Ісуса. А Вчитель подивився на мене і ніжно сказав:

– І Я тебе не засуджую.

Мені аж захотілося кричати з радості. Він відпускав мене! Яке полегшення! Це так ніби я двигала під гору тяженну ношу, а Він зняв її з моїх плечей. Це було неймовірне відчуття.

Я знала, що Він говорить серйозно. А ще я знала, що слухатимусь Його. Бо ж Він показав мені нову ціль і новий життєвий шлях, коли промовив:

– Іди, ти вільна… Тільки більше не гріши.

І я пообіцяла собі, що саме так і вчиню. Я отримала другий шанс і могла змінити своє життя. Я знала, що з Його допомогою і завдяки словам, які потрапили мені прямісінько в серце, я зможу почати все заново.

Чого нас вчить історія перелюбниці?

Шкода, що ми більше нічого про неї не знаємо. Вірю, що після слів Ісуса вона відійшла з чистим серцем і, отримавши прощення, змогла почати все заново. З цієї історії виникає не одна мораль. Немає сумнівів, що одного дня наші гріхи стануть явними. Розрахунок не завжди відбувається наприкінці місяця – настане такий день, коли наші гріхи наздоженуть нас. І що тоді?

Я не знаю, яке місце в списку найгірших гріхів займає перелюб. Поза сумнівом, він є поганим, однак це не є щось непрощенне. Наш Спаситель, наш Приятель готовий простити нам. Незважаючи на те, наскільки ми підлі, погані й злосливі або наскільки були такими в минулому, ми можемо отримати прощення, коли в нашому убогому житі з’явиться Божа благодать.

Однак прощення – це ще не все. Справжня покута вимагає відвернутися від гріха й розпочати все заново. Прощення – це чудо, але воно вимагає жити так, як подобається Богові.

Якщо ми прагнемо прощення та звільнення від минулого, неважливо, наскільки воно жахливе, то наша ситуація не безнадійна. Ми знайдемо спасення і Боже прощення. Ми знайдемо його в союзі з Творцем всесвіту та Його Сином.