Цар Соломон

Соломон, як і його батько, любив Бога і служив Йому. Він був молодий і не покладався на свої сили, а завжди просив допомоги у Господа. І ось Бог явився до нього уві сні і сказав:

- Проси у Мене, чого хочеш, і Я все тобі дам.

Соломон відповів:

– Господи, Ти поставив мене царем над Ізраїлем, дай мені світлий розум, щоб я міг по правді судити людей і керувати такою великою державою. Дай мені мудрість, щоб я міг відрізняти добро від зла!

Тоді Господь сказав:

- Так як ти скромний і не просиш у Мене нічого, крім мудрості, то за твою смирення Я дам тобі і розум, і багатство, і славу, і довге життя. Не буде в усьому світі царя, рівного тобі за славою, багатством та могутністю!

Господь виконав Свою обіцянку, і Соломон став наймудрішим і наймогутнішим із усіх царів земних. Якось до нього прийшли дві жінки, і одна з них сказала:

- Добрий государю, розсуди, хто з нас правий, а хто винен! У нас обох було по маленькій дитині. Коли ми спали, то моя подруга уві сні ненароком придавила своє немовля, мертвого підклала до мене, а мого, живого, взяла собі. Тож нехай вона віддасть мені мою дитину!

Але інша жінка казала:

- Ні, пане, це вона задушила свою дитину, а жива - моя!

Соломон подумав і сказав:

– Воїни, візьміть меч, розрубайте живу дитину навпіл і віддайте їм по половинці…

Тільки-но цар промовив ці слова, як перша жінка заплакала і сказала:

- Ні, ні, заради Бога, не вбивайте немовля, краще віддайте їй, аби воно жило!

А інша жінка казала:

- Рубіть його, рубайте: нехай не дістанеться ні їй, ні мені.

Тоді Соломон сказав:

- Віддайте живу дитину першою, яка більше шкодує і любить її. Вона йому справжня мати!

Усі здивувалися мудрості царя.

За заповітом батька Соломон побудував у місті Єрусалимі чудовий храм. Сотні тисяч людей працювали над будівництвом його, і ніде на світі не було такої краси та багатства, як у цьому храмі. Він увесь сяяв дорогоцінним камінням і гарними матеріями; стіни, стелі та колони були оббиті золотом; свічники та кадильниці були золоті. Сім років тривало будівництво храму, і не було на землі нічого подібного до нього. Цар Соломон перевершував усіх царів землі багатством та мудрістю. І всі царі на землі хотіли бачити Соломона, щоб послухати його мудрості, і багато дарів вони приносили йому.

Якось прийшла до Соломона з далекої землі цариця Савська з великим багатством, щоб випробувати його загадками. Але не було на світі таких загадок, яких не зміг би відгадати Соломон, не знайшлося в неї питань, на які він не зміг відповісти. Побачила цариця Савська всю пишність храму, збудованого для Господа, і розкіш царського палацу і зрозуміла, що мудрості та багатства у Соломона ще більше, ніж розповідали. Недовго, проте, тривало так. Слухаючи, як його хвалять, Соломон став гордим. Він почав брати за дружину жінок з інших, язичницьких народів, і вони схилили його до хибних богів. Серце Соломона вже не зовсім було віддано Господеві Богові, як серце Давида, батька його. Володіючи багатствами, він почав витрачати їх на бенкети, полінувався, перестав молитися Богу і почав будувати жертовники для богів своїх дружин. Тоді Господь розгнівався і сказав йому:

– Ти забув Мене і більше не живеш за Моїми заповідями. За це твої діти вже не царюватимуть над усім єврейським народом.

Так і сталося. Коли Соломон помер, тільки частина євреїв визнала царем його сина, а решту обрали в царі іншої людини. Таким чином, єврейська держава розділилася на два окремі царства. Одне називалося Ізраїльським, а інше – юдейським.