Кафи́сма о́смая

Псало́м 55

В коне́ц, о люде́х от святи́х удале́них, Дави́дов,
во столпописа́ніє, внегда́ удержа́ша ї
іноплеме́нници в Ге́фі

² Поми́луй м’я, Бо́же, я́ко попра́ м’я члове́к, вес день боря́ стужи́ ми.

³ Попра́ша м’я вра́зі мої́ вес день, я́ко мно́зі бору́щії м’я сви́ше.

⁴ Во дні не убою́ся, аз же упова́ю на́ Тя.

⁵ О Бо́зі похвалю́ словеса́ моя́, на Бо́га упова́х, не убою́ся, что сотво́рит мні плоть?

⁶ Вес день слове́с мої́х гнуша́хуся, на́ м’я вся помишле́нія їх на зло.

⁷ Вселя́тся і сокри́ют, тíї п’яту́ мою́ сохраня́т, я́коже потерпíша ду́шу мою́.

⁸ Ні о чесо́м же оста́виши їх, во гнíві лю́ди низбіє́ши.

⁹ Бо́же, живо́т мой возвісти́х Тебí; положи́л єси́ сле́зи моя́ пред Собо́ю, я́ко і в обітова́нії Твоє́м.

¹⁰ Возвратя́тся вра́зі мої́ восп’я́т, во́ньже день а́ще призову́ Тя. Се позна́х, я́ко Бог мой єси́ Ти.

¹¹ О Бо́зі похвалю́ глаго́л, о Го́споді похвалю́ сло́во!

¹² На Бо́га упова́х, не убою́ся: что сотво́рит мні члове́к?

¹³ Во мні, Бо́же, моли́тви, я́же возда́м хва́ли Твоє́я.

¹⁴ Я́ко із’я́л єси́ ду́шу мою́ от сме́рти, о́ці мої́ от слез, і но́зі мої́ от поползнове́нія. Благоуго́жду пред Го́сподем во свíті живи́х.

Псало́м 56

В коне́ц, да не растли́ши, Дави́дов.
Во столпописа́ніє, внегда́ єму́ отбіга́ти
от лица́ Сау́лова в пеще́ру

² Поми́луй м’я, Бо́же, поми́луй м’я, я́ко на́ Тя упова́ душа́ моя́, і на сінь кри́лу Твоє́ю надíюся, до́ндеже пре́йдет беззако́ніє.

³ Воззову́ ко Бо́гу Ви́шнему, Бо́гу, благодія́вшему мні.

⁴ Посла́ с небесе́ і спасе́ м’я: даде́ в поноше́ніє попира́ющия м’я. Посла́ Бог ми́лость Свою́ і íстину Свою́.

⁵ І із’я́т ду́шу мою́ от сре́ди ски́мен, поспа́х смуще́н, сино́ве члове́честії, зу́би їх — ору́жія і стрíли, і язи́к їх — меч остр.

⁶ Вознеси́ся на небеса́, Бо́же, і по всей землí сла́ва Твоя́!

⁷ Сіть уготова́ша нога́м мої́м і смири́ша ду́шу мою́; іскопа́ша пред лице́м мої́м я́му і впадо́шася в ню.

⁸ Гото́во се́рдце моє́, Бо́же, гото́во се́рдце моє́: пою́ і воспою́ во сла́ві моє́й.

⁹ Воста́ни, сла́ва моя́, воста́ни, псалти́рі і гу́слі! Воста́ну ра́но.

¹⁰ Ісповíмся Тебí в лю́дех, Го́споди, пою́ Тебí во язи́ціх.

¹¹ Я́ко возвели́чися до небе́с ми́лость Твоя́, і да́же до о́блак íстина Твоя́.

¹² Вознеси́ся на небеса́, Бо́же, і по всей землí сла́ва Твоя́!

Псало́м 57

В коне́ц, да не растли́ши, Дави́дов.
Во столпописа́ніє

² А́ще воíстину у́бо пра́вду глаголе́те, пра́вая суди́те, сино́ве члове́честії?

³ І́бо в се́рдці беззако́ніє діла́єте на землí, непра́вду ру́ки ва́ша спліта́ют.

⁴ Отчужде́ні би́ша грíшници от ложе́сн, заблуди́ша от чре́ва, глагола́ша лжу.

⁵ Я́рость їх по подо́бію змії́ну, я́ко а́спиди глухи́я і затика́ющия у́ха своя́,

⁶ я́же не сли́шит гла́са обава́ющих, обава́єма обава́єтся от прему́дра.

⁷ Бог сокруши́т зу́би їх во устíх їх, члено́вния львом сокруши́л єст Госпо́дь.

⁸ Уничижа́тся, я́ко вода́ ми́мо теку́щая, напряже́т лук свой, до́ндеже ізнемогу́т,

⁹ я́ко воск, растая́вий, оти́мутся, паде́ огнь на них, і не ви́діша со́лнца.

¹⁰ Пре́жде да́же разумíти те́рнія ва́шего ра́мна, я́ко жи́ви, я́ко во гнíві пожре́т їх.

¹¹ Возвесели́тся пра́ведник, єгда́ ви́дит отмще́ніє, ру́ці свої уми́єт во кро́ві грíшника.

¹² І рече́т члове́к: «А́ще у́бо єст плод пра́веднику, у́бо єст Бог, судя́й їм на землí!»

Сла́ва Отцу́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, і ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м. Амíнь.

Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тебí, Бо́же (три́жди).

Го́споди, поми́луй (три́жди).

Сла́ва Отцу́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, і ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м. Амíнь.

Псало́м 58

В коне́ц, да не растли́ши, Дави́дов.
Во столпописа́ніє, єгда́ посла́ Сау́л,
і стрежа́ до́му єго́, є́же уби́ти єго́

² Ізми́ м’я от враго́в мої́х, Бо́же, і от воста́ющих на́ м’я ізба́ви м’я.

³ Ізми́ м’я от творя́щих беззако́ніє і от муж кро́вій спаси́ м’я.

⁴ Я́ко се улови́ша ду́шу мою́, нападо́ша на́ м’я крíпції, ні беззако́ніє моє, ні гріх мой, Го́споди!

⁵ Без безако́нія теко́х і направи́х. Воста́ни во стріте́ніє моє́ і вижд!

⁶ І Ти, Го́споди Бо́же сил, Бо́же Ізра́їлев, во́ньми посіти́ти вся язи́ки, да не ущедри́ши вся діла́ющия беззако́ніє.

⁷ Возвратя́тся на ве́чер і воза́лчут, я́ко пси, і оби́йдут град.

⁸ Се тíї отвіща́ют усти́ свої́ми, і меч во устна́х їх, я́ко кто сли́ша?

⁹ І Ти, Го́споди, посміє́шися їм, уничижи́ши вся язи́ки.

¹⁰ Держа́ву мою́ к Тебí сохраню́, я́ко Ти, Бо́же, засту́пник мой єси́.

¹¹ Бог мой, ми́лость Єго́ предвари́т м’я. Бог мой, яви́т мні на вра́зіх мої́х.

¹² Не убíй їх, да не когда́ забу́дут за́кон Твой. Раждени́ їх си́лою Твоє́ю, і низложи́ їх, защи́тниче мой, Го́споди.

¹³ Гріх уст їх — сло́во усте́н їх, і я́ти да бу́дут в горди́ні своє́й, і от кля́тви і лжа возвістя́тся в кончи́ні.

¹⁴ Во гнíві кончи́ни, і не бу́дут, і увíдят, я́ко Бог облада́єт Іа́ковом і конци́ земля́.

¹⁵ Возвратя́тся на ве́чер, і воза́лчут, я́ко пси, і оби́йдут град.

¹⁶ Тíї рази́йдутся я́сти, а́ще ли же не наси́тятся, і поро́пщут.

¹⁷ Аз же воспою́ си́лу Твою́ і возра́дуюся зау́тра о ми́лости Твоє́й, я́ко бил єси́ засту́пник мой і прибіжи́ще моє́ в день печа́лі моє́я!

¹⁸ Помо́щник мой єси́, Тебí пою́, я́ко Бог — Засту́пник мой єси́, Бо́же мой, ми́лость моя́!

Псало́м 59

В коне́ц, ізмíншихся єще́.
Во столпотворе́ніє Дави́дов, в наказа́ніє.
² єгда́ зажже́ Месопота́мію Сирíйскую,
і Си́рію Сова́л, і возврати́ся Іоа́в,
і порази́ Едо́ма в удо́ли Ало́ни, двана́десят ти́сящ

³ Бо́же, отрину́л ни єси́ і низложи́л єси́ нас, разгніва́лся єси́ і ущедри́л єси́ нас.

⁴ Сотря́сл єси́ зе́млю, і смути́л єси́ ю, ісціли́ сокруше́ніє єя́, я́ко подвиже́ся.

⁵ Яви́л єси́ люде́м Свої́м жесто́кая, напої́л єси́ нас вино́м умиле́нія.

⁶ Дал єси́ боя́щимся Тебе́ зна́меніє, є́же убіжа́ти от лица́ лу́ку.

⁷ Я́ко да ізба́в’ятся возлюбле́нії Твої́, спаси́ десни́цею Твоє́ю і усли́ши м’я.

⁸ Бог возглагола́ во свято́м Своє́м: «Возра́дуюся і разділю́ Си́химу, і удо́ль жи́лищ размíру.

⁹ Мой єст Галаа́д і Мой єст Мана́сій, Єфре́м — крíпость глави́ Моє́я, Іу́да — цар Мой.

¹⁰ Моа́в — коно́б упова́нія Моє́го; на Ідуме́ю простру́ сапо́г Мой, Мні іноплеме́нници покори́шася».

¹¹ Кто введе́т м’я во град утвержде́н іли́ кто наста́вит м’я до Ідуме́я?

¹² Не Ти ли, Бо́же, отрину́вий нас, і не ізи́йдеши, Бо́же, в си́лах на́ших?

¹³ Дажд нам по́мощ от печа́ли, і су́єтно спасе́ніє члове́ческоє!

¹⁴ О Бо́зі сотво́рим си́лу, і Той уничижи́т стужа́ющия нам!

Псало́м 60

В коне́ц, в пíснех, Дави́дов

² Усли́ши, Бо́же, моле́ніє моє́, во́ньми моли́тві моє́й.

³ От ко́нец земля́ к Тебí возва́х, єгда́ уни́ се́рдце моє́, на ка́мені возне́сл м’я єси́, наста́вил м’я єси́.

⁴ Я́ко бил єси́ упова́ніє моє́, столп крíпости от лица́ вра́жія.

⁵ Вселю́ся в жи́лищі Твоє́м во вік, покри́юся во кро́ві крил Твої́х.

⁶ Я́ко Ти, Бо́же, усли́шал єси́ моли́тви моя́, дал єси́ достоя́ніє боя́щимся íмени Твоє́го.

⁷ День от дне царе́ві приложи́ши, лíта єго́ до дне ро́да і ро́да.

⁸ Пребива́єт во вік пред Бо́гом: ми́лости і íстини Єго́ кто взи́щет?

⁹ Та́ко пою́ íмені Твоє́му во вíки, є́же возда́ти ми моли́тви моя́ день от дне.

Сла́ва Отцу́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, і ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м. Амíнь.

Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тебí, Бо́же (три́жди).

Го́споди, поми́луй (три́жди).

Сла́ва Отцу́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, і ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м. Амíнь.

Псало́м 61

В коне́ц, о Ідифу́мі, псало́м Дави́дов

² Не Бо́гу ли повине́тся душа́ моя́? От Того́ бо спасе́ніє моє́.

³ І́бо Той — Бог мой і Спас мой, Засту́пник мой, не подви́жуся па́че!

⁴ Доко́лі належите́ на члове́ка? Убива́єте всі ви, я́ко на стінí преклоне́нной і пло́ту возринове́ну.

⁵ Оба́че ціну́ мою́ совіща́ша отри́нути, теко́ша во жа́жді, усти́ свої́ми благослов’я́ху і се́рдцем свої́м кленя́ху.

⁶ Оба́че Бо́гові повини́ся, ду́ше моя́, я́ко от Того́ терпíніє моє́.

⁷ І́бо Той — Бог мой і Спас мой, Засту́пник мой, не преселю́ся.

⁸ О Бо́зі спасе́ніє моє́ і сла́ва моя́, Бог по́мощи моє́я, і упова́ніє моє́ на Бо́га.

⁹ Упова́йте Нань вес сонм людíй, ізлія́йте пред Ним се́рдца ва́ша, я́ко Бог — помо́щник наш!

¹⁰ Оба́че су́єтні сино́ве члове́честії, льжи́ві сино́ве члове́честії в мири́ліх, є́же онеправди́ти, тíї от су́єти вку́пі.

¹¹ Не упова́йте на непра́вду і на восхище́ніє не жела́йте! Бога́тство а́ще тече́т, — не прилага́йте се́рдца.

¹² Єди́ною глагола́ Бог, дво́є се сли́шах, я́ко держа́ва Бо́жія.

¹³ І Твоя́, Го́споди, ми́лость, я́ко Ти воздаси́ кому́ждо по дíлом єго́!

Псало́м 62

Псало́м Дави́дові,
внегда́ би́ти єму́ во пусти́ні Іуде́йстій

² Бо́же, Бо́же мой, к Тебí утреню́ю, возжада́ Тебе́ душа́ моя́, коль множи́цею Тебí — плоть моя́ в землí пу́сті, і непрохо́дні, і безво́дні.

³ Та́ко во свято́м яви́хся Тебí, ви́діти си́лу Твою́ і сла́ву Твою́,

⁴ я́ко лу́чша ми́лость Твоя́ па́че живо́т, устнí мої́ похвали́та Тя.

⁵ Та́ко благословлю́ Тя в животí моє́м, о íмени Твоє́м возде́жду ру́ці мої́.

⁶ Я́ко от ту́ка і ма́сти ісполни́ся душа́ моя́, і устна́ма ра́дости восхваля́т Тя уста́ моя́.

⁷ А́ще помина́х Тя на посте́лі моє́й, на у́трених поуча́хся в Тя,

⁸ я́ко бил єси́ Помо́щник мой, і во кро́ві кри́лу Твоє́ю возра́дуюся.

⁹ Прилпе́ душа́ моя́ по Тебí, мене́ же прия́ть десни́ца Твоя́.

¹⁰ Тíї же всу́є іска́ша душа́ моє́я, вни́дут в преіспо́дняя земля́.

¹¹ Предадя́т ся в ру́ки ору́жію, ча́сті ли́совом бу́дут.

¹² Цар же возвесели́тся о Бо́зі, похва́лится всяк клени́йся Їм, я́ко загради́шася уста́ глаголю́щих непра́вду.

Псало́м 63

В коне́ц, псало́м Дави́дов

² Усли́ши, Бо́же, глас мой, внегда́ молю́ся к Тебí, от стра́ха вра́жія ізми́ ду́шу мою́.

³ Покри́й м’я от со́нма лукавну́ющих, от мно́жества діла́ющих непра́вду,

⁴ íже ізостри́ша, я́ко меч, язи́ки своя́, напряго́ша лук свой, вещ го́рку,

⁵ є́же состріля́ти в та́йних непоро́чна, внезаа́пу состріля́ют єго́, і не убоя́тся.

⁶ Утверди́ша себí сло́во лука́во, повіда́ша є́же сокри́ти сíті, рíша: «Кто узри́т їх?»

⁷ Іспита́ша беззако́ніє, ісчезо́ша іспита́ющії іспита́нія, присту́пит члове́к, і се́рдце глубо́ко.

⁸ І вознесе́тся Бог. Стрíли младе́нец би́ша я́зви їх,

⁹ і ізнемого́ша на́ ня язи́ци їх. См’ято́шася всі, видя́щії їх.

¹⁰ І убоя́ся всяк члове́к, і возвісти́ша дíла Бо́жія, і творе́нія Єго́ разумíша.

¹¹ Возвесели́тся пра́ведник о Го́споді, і упова́єт Нань, і похва́лятся всі пра́вії се́рдцем.

Сла́ва Отцу́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, і ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м. Амíнь.

Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тебí, Бо́же (три́жди).

Го́споди, поми́луй (три́жди).

Сла́ва Отцу́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, і ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м. Амíнь.

По о́смой кафи́смі

Трисвято́є і по О́тче наш. Тропарí покая́нні:

Стра́шен єси́, Го́споди, і кто проти́ву пра́ведному Твоє́му гнíву ста́нет іли́ кто умоли́т Тя, Бо́же? Іли́ кто утоли́т Тя за лю́ди согріши́вшия і ненача́ємия? То́кмо Небе́сниї Чино́ве: Серафи́ми, Херуви́ми, Престо́ли, Госпо́дствія, Си́ли, Вла́сті, Нача́ла, Арха́нгели і А́нгели, Тебí вопію́щії: Свят, Свят, Свят єси́, Бо́же, ї́хже заступле́нієм поми́луй нас.

Сла́ва Отцу́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху.

Го́споди, Го́споди! Тебí вся́ческая боя́тся і трепе́щут пред лице́м сла́ви Твоє́я. Тебí припада́єм і ми, Безсме́ртне, Тебí мо́лимся, Святи́й: спаси́ ду́ші на́ша моли́твами Святи́х Твої́х.

І ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м. Амíнь.

Преложе́ніє скорбя́щим і Преміне́ніє боля́щим, Богоро́дице Препíтая, Мир неми́рним, Тишина́ обурева́ємим, спаси́ град і лю́ди, єди́на Засту́пнице вíрним.

Го́споди, поми́луй (четирдеся́т).

Моли́тва о́смая

Умилосерди́ся на́до мно́ю скве́рним і недосто́йним рабо́м Твої́м, Преблаги́й Влади́ко, і вся́коє моє́ отими́ студодія́ніє і ме́рзость. Просвіти́ мой помраче́нний ум ви́шняя мудрствова́ти і жела́ти і при́сно о сих помишля́ти; укріпи́ м’я твори́ти нелíностно і без закоснíнія Твоє́го Ца́рствія спаси́тельная повелíнія, да́же пра́во мудрству́яй, пра́во жительству́яй. Трисвято́є пíніє, неключи́мий аз і недосто́йний, со дерзнове́нієм неосужде́нно приношу́ Ца́рствію Ти, си́це вопія́: Святи́й Бо́же — О́тче Пребезнача́лне, Святи́й Крíпкий — Си́не Собезнача́лне, Святи́й Безсме́ртний — Ду́ше Соприсносу́щне, Тро́йце Свята́я, Бо́же, очи́сти м’я недосто́йнаго раба́ Твоє́го. Моли́твами Пречи́стия Влади́чици на́шея Богоро́дици і всіх Святи́х Твої́х, я́ко Благослове́н єси́ во вíки віко́в. Амíнь.