П'ятниця 24 Травень 2024   Українська  /   Русский       Пошук    

Галилея

Галилея

Узбережжя Галилейського моря, куди прийшов Ісус, пізніше дуже постраждало від війн; і тільки порівняно нещодавно цей край знову почав набувати колишнього вигляду. У євангельські часи Генісарет вирізнявся, за словами Флавія, «чарівною природою і красою». Фруктові сади, пальми і виноградники обрамлювали блакитні води. За огорожами росли акації, олеандри, миртові чагарники з білими квітами. Урожай збирали протягом усіх місяців. Озеро давало щедрий улов. Вдень і вночі його поверхня була всіяна рибальськими човнами. Є глибокий сенс у тому, що проповідь Євангелія виявилася тісно пов’язаною з цією країною. Звістка про Царство Боже вперше прозвучала не в задушливих курних столицях, а біля берегів лазурового озера, серед зелених гаїв та пагорбів, нагадуючи про те, що краса землі віддзеркалює вічну красу Неба.

Навколо Генісарету тягнувся ряд невеликих приморських містечок, з яких Ісус надав перевагу Капернауму. Євангелісти навіть називають Капернаум «Його містом». Там, поруч із синагогою, збудованою римлянином-прозелітом, Він жив у домі Симона, брата Андрія; звідти Ісус йшов проповідувати, прямуючи берегом у Вифсаїду, Хоразин, Магдалу, звідти ходив на свята до Єрусалиму і туди повертався. У Капернаумі люди стали свідками Його перших зцілень й бачили, як Він одним словом зупинив конвульсії біснуватого, який кричав: «Що Тобі до нас, Ісусе, Сину Божий? Прийшов Ти сюди передчасно мучити нас?» (Мф. 8:29)

Рідні Ісуса, дізнавшись про Його проповіді і чудеса, вирішили, що Син Марії «втратив розум». Вони поспішили до Капернауму, наміряючись силою забрати Ісуса до Назарету; але їм так і не вдалося ввійти в дім, який просто блокували люди. Відтоді Марії було вже тяжко залишатися серед назарян, які дивилися на Ісуса як на безумця. Є припущення, що вона на деякий час переселилася до Капернауму, де якісь люди, мабуть, родичі, дали їй притулок.

Якось, коли в їхній родині справляли весілля, запросили Ісуса з учнями, – й Мати знову побачила Його. У розпалі скромного весілля, на великий смуток і сором господарів, закінчилося вино. Крамниці вже були зачинені і нічим було частувати гостей. Марія, помітивши це, сказала синові: «Вина не мають» (Ін. 2:3).

На яку поміч вона мала надію? Чи лише чекала слів заспокоєння? Видається незрозумілою й відповідь Ісуса, Який сказав, ніби зітхаючи: «Що Мені і Тобі, Жоно? Ще не прийшов час Мій» – так можна було б передати зміст Його слів. Але Марія зрозуміла, що Він усе ж готовий якось допомогти й сказала слугам: «Що скаже Він вам, те зробіть». Ісус звелів налити води у великі кам’яні глеки, призначені для очищень, і, зачерпнувши з них, нести весільному старості.

Чудо в Кані, Володимир Маковський

Слуги точно виконали дивний наказ, коли весільний староста скуштував напій, то здивовано сказав молодому: «Кожна людина спочатку добре вино подає, а коли нап’ються, тоді гірше; а ти добре вино зберіг аж досі» (Ін. 2:4,5,10).

Так вияв влади Христа над природою почався не з явищ, що залякували, а за святковим столом, під дзвін весільної пісні. Він застосував Владу ніби ненароком, аби не спохмурнів день веселощів. Адже Він прийшов дати людям радість, повноту і «надмір» життя.