Наближаючись до Єрусалиму

Подорож Ісуса, Джеймс Тіссо

З Вифанії Ісус пішов у безлюдну місцевість біля Юдейської пустелі. До середини березня Він пробув у глухому містечку, що називається Ефраїм, а потім знову пішов за Йордан – до Переї.

Після вифанського чуда апостоли ще більше підбадьорилися. Якщо Господь може сотворити таке, то всі заміри Його противників виявляться марними. Їх дивувало лише, як люди можуть не вірити Ісусові після таких знамень і Він оповів їм притчу.

Жив колись один багатій, черствий і байдужий до чужого горя. Він бенкетував вдень і вночі, а біля воріт його дому сидів жебрак Лазар, який годувався крихтами зі столу багатія. Обидва вмерли. Один знайшов спокій «на Авраамовому лоні», а другий – відплату за гріхи. З нудьгою думав багач про своїх братів і попросив Авраама, аби той послав на землю Лазаря попередити їх, куди веде шлях зла. Але Авраам не погодився:

– У них є Мойсей і пророки; нехай слухають їх

Багатій вважав це недостатнім:

– Ні, отче Аврааме! Але коли хто з мертвих прийде до них, покаються.

– Якщо Мойсея і пророків не слухають, то хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять. (Лк. 16:19-31).

Цією притчею Христос хотів сказати, що коли зневіра оселяється в серці людському, ніякі чуда не можуть прогнати її.

Днів за десять до Пасхи Ісус оголосив учням, що має прибути до Єрусалиму. В дорогу зібралися швидко, йшли майже без зупинок. Ісус ніби поспішав на зустріч зі смертю. Його сувора зосередженість породжувала в апостолів страх, але, йдучи позаду Нього, вони усе ж думали, що наближаються до перемоги.

Дорога вилася серед пологих пагорбів. Де-не-де з’являлися люди, що йшли до Єрусалиму. Серед галилеян була і Діва Марія, але Вона покірно трималася віддалік Сина.

Він пройшов через селища на шляху в Єрусалим, Джеймс Тіссо

Поступово Ісус опинився попереду великого натовпу паломників. Багато хто впізнавав Його і радісно вітав. Інші наближалися й просили прийняти їх як учнів. Але тепер Ісус відразу ж починав розмову про жертви, які треба принести для Царства Божого і про те, що часу для вагань вже немає. Один чоловік, який хотів приєднатися до Ісуса, сказав, що спершу має поховати (тобто доглянути) батька. «Залиш мертвим ховати своїх мерців; а ти йди, благовісти Царство Боже. І ще інший сказав: я піду за Тобою, Господи, тільки дозволь перше мені попрощатися з домашніми моїми. Але Ісус сказав йому: жоден, хто поклав руку свою на рало і озирається назад, не придатний для Царства Божого» (Лк. 9:59-62).

Все більше людей йшло за Ісусом. Це вже нагадувало справжній месіанський похід. Біля Єрихону перейшли ріку. В місті мешканці сперечалися, хто прийме Його, але Ісус обрав не усіма шановану родину, а житло митника Закхея. Сліпий жебрак, що сидів біля воріт, кричав: «Ісусе, Сину Давидів! Помилуй мене!» Оточення примушувало його мовчати, але він продовжував кричати. Ісус зупинився і сказав його покликати. Жебрак, скинувши верхній одяг, підійшов до Ісуса. Відповідаючи йому, Ісус спитав:

– Чого ти хочеш від Мене?

– Учителю, аби я прозрів.

Ісус відповів:

– Йди, віра твоя спасла тебе.

Сліпець відразу прозрів, і пішов дорогою за Ісусом. (Мк. 10:46-52).[*]

Христос зціляє сліпого, Себастьяно Річчі

Це чудо запалило ентузіазм народу. Усі погрози влади були забуті. Він знову їхній галилейський Месія, посланий у світ Син царя Давида. Повсюдно чулися вигуки: «Благословенний, хто йде у Господнє ім’я!»

Апостоли вже не сумнівалися, що «Царство Боже повинне скоро відкритися» (Лк. 19:11). Близькість цієї чудесної події була для них настільки реальною, що Саломея, мати Івана та Якова, попросила в Господа посадити її синів праворуч і ліворуч від свого престолу, коли Він буде «у славі». Обернувшись до братів, Ісус запитав:

– Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я маю пити, і хреститись хрещенням, яким Я хрещуся?

– Можемо, – відповіли вони.

– Чашу Мою будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститися; а дати сісти від Мене праворуч і ліворуч – не від Мене залежить, а кому уготоване Отцем Моїм.

Як почули це десятеро, то розгнівалися на обох братів. Усім хотілося зайняти ці почесні місця. Але Ісус зупинив їх:

– Ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі володіють ними. Не так буде у вас: але хто хоче між вами бути більшим, нехай буде вам слугою. І хто хоче між вами бути першим, нехай буде вам рабом. Так само Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати душу Свою на спасіння багатьох (Мф. 20:20-28).

Проте думки учнів займало очікуване торжество. Тієї години Ісус був серед них самотній, як ніколи….