Ми можемо служити Богу

214

Опис

Предмет: Відкривачка.

Відкривачка тихо лежала на кухонному столі. Правду кажучи, для відкривалки вона лежала дуже тихо. Вона ніколи нічого не робила. Вона помітила, що у половника, який лежав поруч, було значно більше роботи. Щоразу, коли господиня заходила на кухню, вона брала його. У такі хвилини біля відкривалки завмирало серце. Чи візьме її господиня? Відкривачка дуже любила цю жінку і мріяла зробити щось хороше для неї. Але господиня дуже рідко брала отвор.
Найжахливіше було те, що інше кухонне приладдя господиня використовувала досить часто. Наприклад, вона щодня брала вилку та ложку. Що ж до ножа, то про нього й говорити не було чого. Він був задіяний буквально у всьому. Одна лише відкривачка продовжувала тихо лежати на столі. "Добре якби я була чимось іншим," -подумала відкривалки одного разу, коли вона відчула себе особливо самотньою. Вона була настільки занурена у власні думки, що навіть не помітила, як господиня, що прибиралася в цей час на кухні, необережним рухом руки, пересунула її в найдальший кут. "Я нікому не потрібна," - сказала відкривала сама собі, - краще б я була чимось іншим. Так я нікуди не підходжу.

І тоді сталося ось що. Двері кухні відчинилися і увійшла господиня. Хоча відкривачка лежала в найдальшому кутку, вона почула голос господині. "Де ж моя відкривачка? Я ж бачила її нещодавно," - сказала господиня. Невже це правда? Невже це можливо? Відкривачка не могла повірити, що чула. "Невже що - то трапилися з відкривалкою? Мені вона так потрібна зараз. Ніщо її не замінить" - говорила господиня. Ніщо її не замінить! Відкривачка хотіла підстрибнути від радості, але не змогла, бо вона була відкривалкою. У цей момент господиня знайшла її та взяла до рук.

Відкривачка добре попрацювала. Вона в одну мить відкрила кришку пляшки, що принесло величезну радість господині. "Я ніколи не думатиму як раніше. Я знаю, я можу приносити користь" сказала відкривала.