Два друзі

Автор: Свято жнив - це найцікавіше свято для християн. У цей час виникає почуття, ніби ти став ближчим до Господа. Починаєш думати, чи не пройшла життя марно. В уяві з'являються дерева, ні, два дерева. На одному тільки листя, а на іншому гортаються плоди. "От це дерево з плодами моє", заспокоює себе християнин і відганяє думки про безплідне дерево. "Я ж не можу бути без плоду, це точно", говорить він сам собі, і, остаточно заспокоївшись, чекає "Дня жнив". Сьогодні ми хотіли б показати вам історію на прикладі двох друзів - Сергія і Дими, історію з незвичним кінцем.

Дима: О, Сергію, вітаю тебе. Ти чому такий навантажений?

Сергій: Привіт, Дим. Ось, несу продукти на свято.

Дима: Ну, що можу сказати, молодець. Та Сергію, не варто так себе перевантажувати. Я ось, наприклад, важких речей взагалі не носжу. Ти ж знаєш, у мене зі спиною проблеми. Коли я піднімаю щось важке, то потім тиждень лежу в ліжку. Ось так.

Сергій: Так, знаю я, Дим. А у мене, слава Богу, із спиною все в порядку. Я ще й тебе зміг би понести, іди сюди.

Дима: Ну хватить, Сергію, не треба. Ти мені краще розкажи, що буде на столах. Мені так подобаються свята, особливо коли за столи запрошують. Але взагалі я в святкові дні приходжу лише за столами. Та що там, проповіді на свята завжди одні й ті самі, я їх з дитинства наизусть знаю. На Різдво - про Різдво, на Трійцю - про Трійцю, на Жнива - про Жнива. Ну погодь, Дим, я ж правий. Особливо на Жнива. Всі сидять, з серйозними обличчями, ой, їй, їй, закінчення світу. А це ж свято, треба веселитися.

Сергій: Ти завжди тільки і робиш, що веселишся. А як попросять тебе допомогти, то у тебе, спина!!!

Дима: Сергію, ну що ж ти так відразу - спина у тебе! Там і без мене вже цілий загін помічників. Ти один за п'ятеро.

Сергій: Це не виправдання.

Дима: Ну ладно тобі. Я ж кажу, свято - це весело. Приклад бери з мене. Я, як написано, завжди радію.

Сергій: Ти завжди веселишся, а не радієш.

Дима: Ну яка різниця. Або от якщо треба комусь раду порадити, то будь ласка, навіть дві-три. А взагалі я ходяча енциклопедія.

Сергій: Ага, тільки поради всім даєш, а більше нічого не хочеш робити.

Дима: Я на зібрання ходжу? Ходжу! Молюся? Молюся! Співаю? Співаю! Слухаю проповіді. А ти кажеш, нічого не роблю.

Сергій: Ех, Дімка, отак завжди у тебе.

Автор: Ми вважаємо, що цього відривку з життя двох друзів вистачить, щоб намалювати загальну картину. Але всі ви чекаєте незвичайного кінця. Ну, зараз ми заглянемо туди, де все покрите таємницею. Проте перед цим хочеться сказати, що це лише припущення. Тож життя Сергія і Дими на землі завершилося, і вони перейшли в вічність.

Дима: Ну, слава Богу, ми відпрацювали. Не відстаюй, брате, ось вже видно ворота.

Сергій: Іду, іду.

Дима: Цікаво, яка у мене корона буде. Я стільким людям на землі допоміг. Стільки порад корисних дав, що не перелічити. А це все плоди, так, так, саме плоди, сотні плодів, ні, тисячі чи навіть мільйони. Побачиш, ти напрасно завжди надо мною жартував.

Сергій: Так, Димко, нехай буде так.

Дима: А у тебе, я взагалі не знаю, яка корона буде. Ти ж лише тащив усе життя сумки туди-сюди, то приніс, то відніс. Ти взагалі всю свою дорослу добу прожив напрасно. Як тебе не побачиш, так ти, то тягнув щось, кудись, то розставляв те, що приніс. Я взагалі не пам'ятаю, щоб ти чимось іншим займався.

Сергій: Ну, що ж, кожному своє, брате.

Автор: Так вони підходили до воріт, від яких линуло сяйво, і в цьому сяйві чулися звуки ангельського співу. Повітря було наповнене ароматом, який був настільки приємним, що його можна було відчувати всім тілом. Неочікувано перед ними з'явилася сяюча фігура. А це був ангел.

Ангел: Я чекав вас. Я чув вашу розмову. І я повністю згоден з усім, що ви говорили.

Автор: У руці ангела з'явилася важка книга. Вона була мов жива і якось нагадувала Диму. В іншій руці опинилася інша книга, схожа на Сергія, але вона була настільки тонкою, що здавалося, в ній був лише один листок.

Дима: Ну, що я говорив тобі, Сергію, подивися на мою книгу. А тепер на свою. У тебе, навіть один запис, носив сумки, а в моїй тисячі, навіть мільйони записів.

Ангел: Так, Димо, в твоїй книзі багато записів. Але це книги не дій, а книги плодів, які дали ваші дії. Твоя книга плодів така велика через багато сторінок, але всі вони порожні. Ти давав поради, які не призвели до плодів. Ти багато знаєш завдяки добрій пам'яті, ти називав себе живою енциклопедією, але ти повинен був бути несієм слова Божого. Всі твої поради були легше порожнечі. А книга Сергія на вид не така велика, але запис в ній - дуже дорогоцінний плід. Ось він.

Автор: Ангел відкрив книгу і прочитав.

Ангел: Все робив на славу Господа.

Автор: Ось на цьому ми закінчимо наш розповідь про двох друзів - Сергія і Диму, і залишимо вас на роздуми, що було далі. Нагадаємо лише, що у Господа немає середнього шляху, є ті, хто буде справа, і ті, хто зліва. Амінь.