Правда
Зв‘язаних мотузкою за шию,
Їм за спину руки силоміць
Заломили з вигуком: «Омию
Кров’ю, щоб обличчям пали ниць!
Не помре, хто вклониться нам й батьку
Нашому, що дав такий наказ.
Тільки-но дивіться, щоби царську
Руку цілували кожен раз».
Ця спокуса вірного не візьме,
Він віддасть життя та збереже
Серце своє віддане і чесне,
Рідного не зрадить, не втече.
Правда не бува рабом неволі,
Голос її гучний, а брехня
Очі має люті, але кволі,
Сил забракне їй одного дня.
Правди вже нема у цьому світі
Й не було з появою гріха.
У людей не вийде її встріти,
Бо інакше б жили не всиха,
Не було б під владою народа
Пролитої крові без вини,
Не страждала б і від нас природа,
Не вмирала б на чужій війні.
Якщо б люди вправно могли сіять,
То пожали б гарні врожаї,
І якби все зло могли розвіять,
То воно б не нищило гаї.
В нас нема такої сили, влади,
Крапку що поставила б в кінці.
В наших ДНК ген «убивати»,
Щит і меч для цього у руці.
Ні, немає правди у людини
Й джерела любові в нас нема.
Треба вчитись в того їй щоднини,
Потуха від кого вся пітьма.
---
Цей вірш розглядає тему підневільного ставлення до правди і вірності, а також моральної силі відстоювати свої переконання, навіть у важкі часи. Автор описує сцену, де група людей намагається змусити інших вклонитися і дати обіцяну лояльність та послушність царю або правителю, погрожуючи жорстокими покараннями. Однак є людина, яка відмовляється від відступництва та вірно служить своїм переконанням. Автор стверджує, що правда і вірність не можуть бути подолані, і закликає до відданості цим цінностям.
Вірш також висловлює думку, що люди не завжди вірні своїм переконанням і можуть бути ведені владою, гріхом і жадібністю. Автор відзначає, що правда і вірність - це цінності, які потрібно цінувати і відстоювати, інакше світ буде наповнений злом і насильством.
В кінці вірша автор висловлює надію на те, що люди повинні вчитись від правди і любові, і намагатися позбавитися негативних рис, що властиві сучасному світу, таких як жорстокість і неправда.
16.10.2023
|
|
|
|
Спливають дні і пори року також
Спливають дні і пори року також,
Життя іде, його не повернуть.
Учора було тільки двадцять, -
Сьогодні вже за п'ятдесят.
І сивина уже на скронях твоїх,
Господь онуками тебе обдарував
І друзів маєш ти заможних,
Але спокою ти не маєш сам.
Мій друже, я скажу чому так, -
В твоєму серці спокою нема.
Й не буде, п...
Дякуй Богу за все
Дякуй Богу за все, що ти маєш у Ньому,
За Його благодать, за пролитую кров,
І служімо в житті, тільки Богу Святому,
Дякуй Богу завжди, за жертовну любов.
Дякуй Богу за те, що життя вічне маєш,
За спасіння, що дане в Ісусі Христі,
Ти до неба з Ісусом, шлях нині тримаєш,
Він за тебе страждав, тяжко так на хресті.
За все добре і зле, пр...
Бог спустився у Вифлеєм
Час чекання минав віки серед лиха, жалю́, руйнації.
Геть остання з людськи́х надій потонула в засиллі зла,
Як до змучених та слабких, поневолених в окупації,
Раптом в те́міні віковій промінь радості запалав.
У хвилину, коли ніхто не чекав уже на Спасителя.
Коли ширилась світом ніч і зростав лабіринт проблем,
Розірвався небес хіто...
А що вибереш ти?
В житті цім люди звикли нарікати
На долю, на державу, на життя.
Та Бог дав право людям обирати.
Дав людям розум, в серце – почуття.
Адам та Єва також вибір мали.
Бог їм сказав: оце – життя, це – смерть.
І люди смерть самі собі обрали,
Й царює на землі вона тепер.
Але Господь любив завжди цю землю.
Великий Бог...
Все від Бога
Все від Бога : радість і страждання.
Все від Бога : літо і зима,
І кохання перше , і останнє,
І коли ніякого нема…
Все від Бога: квіти за порогом ,
Що й в ночі буяють , не заснуть.
Задивилась вишня на дорогу ,
Як дівчатко , жде свою весну.
Все від Бога : стежка чи дорога,
Що серця єднає назавжди<...
Сьогодні в світі є незгода
Сьогодні в світі є незгода
Сьогодні тоне він в гріху
І лиш одна йому дорога
Прийти у святості Христу
Він маловірний не чекає
Що Він є Бог і Він воскрес
І також Він прийде на землю
Забрати рідних до небес
Не знаєм день той ні секунди
Коли зійде Христос сюди
Та розумієм що ми будем
Ту вічність жити з Ним ...
А Бог присутній скрізь і всюди
А Бог присутній скрізь і всюди,–
Так було й буде так завжди,
І хоч не бачать Бога люди,
Та явні нам Його сліди.
Вони – в цвітінні трав і квітів,
В ранкових променях ясних;
Усю красу, що є на світі,
Лише Господь створити міг!
Прозорі роси і тумани,
Зірками вкритий небозвід,
Моря безкраї й океани,
Життя минає, як не день – все геть!
Життя минає, як не день – все геть!
Стрімка ріка бурхливого потоку
Хіба життя то – марево і смерть,
Що відбирає радощі щороку.
Все ближче зустріч, зустріч із Творцем,
Який у світ цей злобний і примарний
Віддав єдиного, що став усім взірцем,
Що здатен шлях зробити твій не марним.
Ніщо у с...
Яка з того користь, що став ти багатим, А душу свою занедбав
Яка з того користь, що став ти багатим,
А душу свою занедбав.
І маєш хороми – не скромненьку хату,
Духовний же храм обікрав.
Яка з того користь, що маєш машину,
А возиш в ній тільки себе.
Хоча ти возити чужих не повинен,
Все ж совість тривожить тебе?
Яка з того користь, що шафи й комоди
Забгані усі барахлом,
Що ти...
Байдуже, що брудний листок
Байдуже, що вірші мої
Не раз в хліві родились,
Лиш би глаголи з них святі,
В серцях людей лишились.
Байдуже, що брудний листок,
Й такі ж бувають руки.
Лиш би кожнісінький рядок,
Хвалив Христа за муки.
Байдуже, пишеться й в ночі,
Коли так хочу спати.
Лиш душі б скуті у грісі,
До неба направляти.
І не стр...