А ЯК ЖЕ МИ БУДУЄМО?
Господь якось до Ноя промовляв,
Сказав йому ковчег побудувати,
Бо грішний люд лиш болю причиняв,
І, що створив їх, почав Він шкодувати,
І вирішив покінчити з гріхом —
Потоп зіслати на цю землю грішну,
Та Ноєві, що йшов Його шляхом,
Він не бажав таку ж долю невтішну.
Для порятунку його все зазначив,
Всі виміри ковчегу Він сказав,
Над працею спостерігав, все бачив,
Чи правильно ковчег той будував.
Найперш повірити потрібно було Ною:
Який ковчег, і так дощу нема?
В сухій землі — то радість, а не зброя.
Навіщо сили тратити дарма?
Але, повіривши, він взявся за роботу,
Хоч і терпів насмішки від людей:
"Він дивний, що працює так до поту,
І про потоп якийсь придумує ідей".
Здавалося б, навіщо, це ж так довго?
Втомився вже, давно відпочивав.
Та Ной будує все за Божим Словом,
З матеріалів тих, що Бог сказав.
Через роки він справу цю завершив...
Нелегкий це, складний був шлях.
І Бог сказав: "Ввійди в ковчег свій,
Бо скоро дощ проллю в сухих полях".
І увійшов у той ковчег безстрашно,
Бо знав, що вірно його будував.
І серед шторму там не буде страшно:
Міцну основу все таки заклав.
Не просто так він сили свої тратив,
Не просто так зусилля прикладав:
Прийшла гроза — він в бурю не потрапив,
Ковчег спасінням від потопу став.
А що, якби він будував недбало,
Щоб тільки швидше, спрощений варіант?
Чи міг від потопу заховатись?
Чи був би той ковчег йому гарант?
А як же ми в житті своїм будуєм?
За Божим Словом, чи як легше нам?
Чи вистоїм, як море забушує,
Як міцність перевірить ураган?
А Бог говорить, як нам будувати,
Щоб вистояти в час випробувань,
Щоб паруси міцні змогли підняти,
А не плекати марних сподівань.
Чи слідуємо Божим ми вказівкам,
Коли будуєм власний корабель?
Чи забуваєм, де наша домівка,
Й життя для нас — весела карусель?
З яких матеріалів ми будуєм?
З легких, чи тих, що не зламати?
Від них залежить, чи життя врятуєм,
Тому не варто лиш відпочивати.
Життя земне — це є наша будова,
Та що ми закладаємо в життя?
Слабкою є, чи мíцною основа?
Бо прийде шторм — не буде вороття.
Якщо ми Слово Боже закладаєм,
То не страшною буде нам гроза,
Від бурі свою душу заховаєм,
Господь же Сам підніме паруса.
@AngelinaKatsura
----
Цей вірш розглядає історію Ноя, якому Господь промовив, щоб він побудував ковчег, оскільки на землі був великий гріх і покаранням був потоп. Ной вірно слухав Божий наказ і розпочав будувати ковчег згідно із специфікаціями, які отримав від Бога.
Цей вірш підкреслює важливість віри, покори перед Божою волею, а також вірність виконанню Божих заповідей навіть у важкі часи. Він також закликає думати про те, як будуємо свої духовні основи та чи слідуємо Слову Божому, коли стикаємося з життєвими бурями та випробуваннями.
16.10.2023
|
|
|
|
|
Не страшно коли хрест важкий несемо
Не страшно коли хрест важкий несемо
І падаєм під ним ранивши ноги,
А страшно коли йдучи нарікаєм,
І хочемо звільнитися від нього.
Не страшно коли хтось нас зневажає,
Наносить рани глибоко до болю,
А страшно, що живуть вони без Бога,
Відкинувши Його пречисту волю.
Не страшно і коли ми одинокі
І плачемо в кутку на само...
Серед великих імен всіх вождів і філософів Ти шукаєш одне лиш ім'я, ідеал.
Серед великих імен всіх вождів і філософів
Ти шукаєш одне лиш ім'я, ідеал.
По сторінкам епох імена оці розсипом...
Та скажи: «Хто із них за тебе помирав?»
Ти шукаєш між мудрими, сильними, знатними,
Відшукати одного — нелегко то є.
Бо було так багато і мудрих й прославлених
І скажи: «Хто із них спокій серцю дає?&raqu...
Без Тебе ,Боже, я не мала би усмішки
Без Тебе ,Боже, я не мала би усмішки,
Без Тебе тиша і самотність,відчай, страх,
Але з Тобой життя неначе дивна книжка,
Нема сердець у ній,розламаних у крах.
Без Тебе я не знала би як жити,
Я би блукала,і шукала десь тепло.
А Ти мене,Господь,зміг захистити,
Мою взяв руку і ведеш мене давно.
Без Тебе не було б мене на світі,
Тай...
Бог поза часом
Бог поза часом, Вічний, незбагненний,
Він є Творець того, що бачим ми,
Опише чи, Його поет натхненний?
Він Світлом є, поміж гріха пітьми.
Святий є Бог, згадаємо Писання,
Карає Він за скоєні гріхи,
А ще, а ще, чекає покаяння,
Ще як багато, є в серцях пихи.
Наш Бог могутній, в величі, у славі,
Він знає думки, чує всі слова,
Йом...
Сходить сонце над обрієм
Сходить сонце над обрієм,
Вже звучать святі слова:
Наверніть до Бога, люди, –
Зникне хай темрява вся!
Як кохає мати сина,
Так кохає Спас тебе.
Прокидайсь, моя вкраїно,
Доки будеш спати ще?
Гей, слухай, люд!
Навернись до свого Бога.
Гей, слухай, люд!
Бо то є свята дорога.
Він залічить твої ...
Бог спустився у Вифлеєм
Час чекання минав віки серед лиха, жалю́, руйнації.
Геть остання з людськи́х надій потонула в засиллі зла,
Як до змучених та слабких, поневолених в окупації,
Раптом в те́міні віковій промінь радості запалав.
У хвилину, коли ніхто не чекав уже на Спасителя.
Коли ширилась світом ніч і зростав лабіринт проблем,
Розірвався небес хіто...
Ти Боже, знаєш..
Ти Боже, знаєш, знаєш все..
Що коїться в містах, в родинах..
Ти бачиш, чуєш, контролюєш все..
Що чинять тії люди в Україні..
Ти бачиш, бачиш кров, гоніння..
Ти бачиш сльози болю кожної людини..
Ти бачиш сльози втрати, бачиш сина..
Який лежить без диху, впав безсилий..
Ти бачиш мати, що втратила сина..
Цей біль у очах...
Я дякую Ісус за все що маю
Я дякую Ісус за все що маю
Життя, сім'я і друзі в мене є.
Мене завжди Ти так благословляєш
І милості Свої мені Ти посилаєш.
Подяку щиру принесу Тобі.
І серце радістю палає.
За все Господь прийми хвалу
Я так люблю Тебе, і Ти це знаєш.
Йти за Тобою, вірною Тобі
В своїм житті я хочу бути.
Допоможи мені життя ...
Ти змінюєш людські серця
Ти змінюєш людські серця,
Тобі хваління, Вічний Боже,
Ми вдячні Отче, за життя,
Таке чинити, хто ще може?
Дарунок Свій даруєш всім,
Його прийняти може кожен,
То знайте всі, спасіння в Нім,
Тож хто отримати спроможен?
Ти Цар душі, наш дивний Бог,
Йдемо до Тебе ми постійно,
Серед скорботи, серед тривог,
Не можем бу...
ЛИСТ ІСУСА ДО ЛЮДИНИ
Мир тобі, доню! Як ти поживаєш?
Я бачу твоє серце і бажання всі твої,
Та жаль, в молитві ти цього не промовляєш,
І через те пишу тобі в листі.
Я вчора теж був біля тебе на світанку,
Чекав,коли прокинешся від сну,
Щоби благословити день твій спозаранку,
Аби сповна раділа ти життю!
...









