Серед великих імен всіх вождів і філософів Ти шукаєш одне лиш ім'я, ідеал.

Серед великих імен всіх вождів і філософів
Ти шукаєш одне лиш ім'я, ідеал.
По сторінкам епох імена оці розсипом...
Та скажи: «Хто із них за тебе помирав?»

Ти шукаєш між мудрими, сильними, знатними,
Відшукати одного — нелегко то є.
Бо було так багато і мудрих й прославлених
І скажи: «Хто із них спокій серцю дає?»

Довго, болісно, але надієшся,
Що знайдеш накінець ти одного з усіх.
Та великі із світу також, друже, грішники
І скажи: «Хто із них міг простить тобі гріх?»

Розгубилась душа у марнотних цих пошуках,
То повна відчаю, байдужості вона.
Нескінченно ідуть  собі низкою
Імена, імена, імена, імена...

Як не гірко признать ти далекий від істини,
Одиноко так само блукає душа.
І від пошуків цих вона в тебе утомлена,
До тепла вона прагне, немов те пташа.

Що тобі принесли безкінечні ті пошуки?
Надаремне ти сил своїх не витрачай.
Не знайшов ти Того, Хто би зміг по достоїнству
Стать твоїм ідеалом. Тому, не шукай!

Не шукай, бо нема Його там серед значущих,
Тому, що Він слави Собі не бажав.
Той, Кого ти шукав — Він в тих списках не значиться,
Але ти про ім'я Його чудне вчував.

І ім'я Його ніжно звучить й так радісно,
І ім'я це Великому Богу під стать.
Це ім'я є наповнене вірою й радістю,
Ім'я Божого Сина, Ісуса Христа.

Він Прекрасний, Найкращий з синів на планеті,
Він від смерті і аду тебе відкупив.
Ще до створення світу Любов'ю Він Вічною
Тебе, як творіння Своє полюбив. 

Він не знавши гріха і нічим не сплямований
На голгофськім  хресті за твій гріх помирав.
Ім'я Божого Сина, Ісуса Розп'ятого
Є величним іменем з всіх земних, щоб ти знав.

Підійди до хреста. Напис є над розп'яттям,
Не очима, душею читай її ти:
«Ісус Назарянин!»...Він став Божим прокляттям,
Щоби ти міг спасіння у Нім віднайти.

Хрест Голгофи став Божого Сина відмінністю
І на цьому хресті Сам Ісус тебе ждав.
Не соромся, що виду нема в Нім й величності,
Ти схились перед Ним. Ось Він — твій ідеал.

Добрий, Щирий, Святий, Милосердний і Люблячий,
Життя Смисл, життя Ціль і Світло, і Хліб.
Цар царів. В нинішнім, в минулім й майбутнім
Нема Такого на небі, нема на землі!

Ти схились перед Ним, Розкажи Сину Божому
І про мрії свої, і про темні гріхи.
І про те, як ночами глибоко тривожними
Не раз плакав і мучив тебе сильно страх!

Як не раз обманувся у житті своїм вбогім,
До людей як ти стукав, марно тратив літа.
Як шукав ти підтримки від них й допомоги,
Все скажи ти Ісусу під тінню хреста!

Він Достойний того, щоби став на коліна ти,
Він Руку спасіння Готовий подать.
Помолись ти Ісусу без тіні зневір‘я,
Помолись — і зійде на тебе благодать!...

Той, хто по вірі прийняв дар Христовий — спасіння,
Знає, як з Ним приємно і як добре є.
Хай і в серці твоїм лине пісня хваління:
«Боже мій! Я знайшов в світі щастя своє!».
                          Амінь

---

Цей вірш говорить про пошуки ідеалу та сенсу у світі серед великих імен, вождів і філософів. Поет розмірковує, як важко знайти ідеала серед численних видатних особистостей та чи вони можуть дати спокій серцю.

Але на кінець вірша він приходить до висновку, що ідеалом є Ісус Христос, який віддав життя за гріхи людей на хресті. Поет закликає читача схилитися перед Ісусом, розповісти йому про свої мрії, гріхи та страхи, і вірити, що через молитву до Нього можна отримати благодать і спасіння.

Цей вірш виражає важливий момент в релігійному вимірі, де віра в Ісуса Христа розглядається як спосіб знайти сенс та спасіння у світі.