Життя біжить,його не зупинити,

Життя біжить,його не зупинити,
Не повернути час,уже назад,
Ніхто не знає,скільки нам ще жити,
Та треба готовим,бути в кожний час.

Можливо в завтра,ми вже не проснемось,
І не побачим сонце золоте,
І не побачим те блакитне небо,
І не відчуєм більше теплоти.

Ми не почуєм,більше батька слово,
І не відчуєм,мами теплоти,
І не розкажем ми уже про Бога,
Як треба,по земнім шляху іти.

Своє життя,уже не переміним,
І вчинки ми не змінемо свої,
Не зможем ми простити вже людину,
Яка колись,нам причинила біль.

А слово Боже,каже "Всіх прощайте"!
І близьких,рідних,друзів чи чужих,
На них обіди в серці не тримайте,
"Я ж вам простив,найбільший ваший гріх".

"Я вам простив,усе що ви зробили,
Де не понесли світла,Я простив,
Де осудили ви Мою дитину,
Тоді Я зглянувся,і ваший гріх омив.

Коли ви руки,низько опускали,
Невже тоді,Я їх не піднімав,
Коли до Мене у сльозах ридали,
Невже Я поміч,вам не подавав.

Я подавав,хотів ложити в серце,
Та силою не хтів вас навертать,
Я все шукав,чи є відкрите серце,
Та не знайшов,а Я тебе чекав.

Я так чекав,що ти підіймеш очі,
І тихо скажеш "Господи, прости,
Не хочу я іти шляхом ворожим,
Прошу тебе Ісусе, поможи".

Та ти мовчав,мочав і а ні слова,
Ти не хотів,тоді Мені сказать,
А Я чекав,чекав тоді так довго,
Що би спасіння,вічне дарувать.

Було зібрання,ти сидів на лаві,
І заклик був,до покаяння всім,
І боротьба така велика стала,
Ти думав вийти,але весь тремтів.

Ти думав,що про тебе скажуть інші,
Що будуть говорити "Грішник він",
Та люди на землі усі є грішні,
А каятись,ніхто і не спішив.

Чомусь так люди,в світі цім завели,
Що гріх робити,це не встидно їм,
А вийти і покаятись смирено,
Не кожний зможе,це дано не всім.

Сьогодні в силі,кожний осудити,
Сестру чи брата,це не важко нам,
Ну а самого,лиш себе судити,
Чи зможемо? подумай друже сам.

Не встидно нині,музику включити,
Де смислу в ній,ніякого нема,
Де в ній про Бога не співають й близько,
А славиться лиш тільки сатана.

А християнські співи,це не модно,
Бо в них не має,місця сатані,
Куди іде сьогодні наша молодь?
Які сьогодні слухаєм пісні?

А хто стояти,буде у проломі?
Якщо не стане,наших дідусів,
Якщо бабусі,нашої не буде,
Хто буде нас учить, співать пісні?

Що буде далі,як будуть гоніння?
Чи зможем віру,
нашу зберегти?
Чи ми дійдем до тих воріт спасіння?
Які призначені,мій друг, тобі й мені.

Коли із дому,будуть виганяти,
І хліб від нас,щоденний заберуть,
Тоді напевно,будем цінувати,
І зрозумієм справжню,хліба суть.

Коли води,не буде нам хватати,
Де знайдем тоді,чисте джерело?
Чи будем тоді воду виливати?
І говорити "Це для нас ніщо".

Чи зможем Віри,факел, ми пронести,
Коли від нас,Писання заберуть,
Коли почнуть на ростріли нас вести,
Чи зможемо сказать "Не відступлю"?

Що буде далі з нас ніхто не знає,
Лиш Бог один,Він бачить з неба все,
По скільки часу,ми для нього уділяєм,
Чи дякуєм йому,за те що є.

Сьогодні ми живі,ми ще не мертві,
Змінити можем всі свої діла,
Хоча ми люди на землі слабенькі,
Та в Бозі сила,є твоя,моя.

Господь сьогодні,кличе всіх до себе,
Не стій мій друже,нині в стороні,
Він все зробив,Він кров пролив за тебе,
Щоб був спасенний,нині я і ти.

Що може бути,більше за спасіння?
І що дорожче є за кров святу?
Для вас відкриті,двері на нетління,
А ти відкрий серденько,Я прошу.