Здобутки Христового Воскресіння

“Що означає Воскресіння Христове особисто для вас?” Пошук відповіді на це, на перший погляд, нескладне запитання, насправді може стати складним навіть для віруючого із “багатим християнським досвідом”.

Більше того, у святковій пасхальній атмосфері не всі шукають можливості, щоб приділити більше часу не святковому, а духовному приготуванню. Тому нерідко стається так, що свято Воскресіння Христового може “вкрасти” в нас можливість глибше пороздумувати про духовне значення факту воскресіння Христа. Але віруюча відроджена людина не має права відпасти від своїх духовних переконань.

Для того, щоб відповісти на поставлене запитання, неможливо обійтись без Писання. Тому, розглядаючи Новий Завіт у хронологічній послідовності, на основі текстів, які сповіщають про значення цієї події, потрібно виділити чотири найважливіші духовні здобутки, які стали реальністю для всіх віруючих у Христа людей, через Його славне воскресіння із мертвих.

Один із найперших здобутків Воскресіння Христового – це перемога над владою гріха і смерті. Про це в найперший день сповістили і порожня гробниця, і Божий ангел, який з’явившись жінкам, які прийшли помазати тіло Ісусове, промовив: “Не жахайтеся. Ісуса шукаєте Назарянина, розп’ятого. Він воскрес – Його нема тут. Ось місце, де поклали Його” (Мк. 16:6).

В даному випадку, порожня гробниця без слів, самим вже наявним фактом, свідчила про Його воскресіння, а ангел лише констатував факт того, що сталося. А сталося те, заради чого Христос втілився, пройшов земний шлях і добровільно пішов на хрест, тому що “Прийшов бо Син Людський знайти і спасти, що загинуло” (Лк. 19:10). І тепер, через здобутки Своєї тяжкої смерті та славного воскресіння – Христос, перемігши смерть, проголошує: “І живий; і був мертвий, і ось, живий на віки віків, амінь; і маю ключі пекла і смерті” (Одкр. 1:18).

Слід зазначити, що ця перемога не була необхідністю для Нього Самого, бо смерть і гріх не були загрозою для Божого Сина. Але ці дві страшні реальності були цілком реальною загрозою для всіх нас, хто мав повірити в Нього. І якби Христос не помер, і не воскрес – смерть і гріх продовжували б панувати в житті віруючих у Нього. Подібно міцним кайданам, вони б вічно утримували кожного грішника від входження в Божу Славу. Через це всі грішники були б справедливо приречені на вічну і духовну загибель. Але через те, що Христос помер і воскрес, кожний, хто має рятівну віру в Нього, вже не знаходиться під духовним пануванням гріха та смерті.

Другим здобутком Воскресіння є виправдання віруючих перед Богом-Отцем. Про це сповіщає апостол Павло, коли зазначає, що Христос “був виданий за гріхи наші і воскрес для виправдання нашого” (Рим. 4:25). Але що це означає? Як воскресіння змогло принести виправдання?…

В часи Павла, слово “виправдання” було звичайним юридичним терміном, який вказував на зняття провини із того, кому раніше пред’являли законне звинувачення в суді. Це виглядало так: людина, порушуючи закон, попадала на лаву підсудних, де їй пред’являли її ж провину. Якщо звинувачення підтверджувалось – вона отримувала за усією суворістю закону. Але, якщо виявлялось, що звинувачуваний не винен – прямо в залі суду його оголошували виправданим і знімали всі обвинувачення.

Повертаючись до слів Павла, слід зазначити, що воскресіння Христа принесло виправдання не для тих, хто виявився невинним перед Богом-Суддею, а для тих, на кому була повна провина. Кожен із нас, хто сьогодні вірує в Спасителя-Христа, сам по собі не заслуговував на виправдання, будучи переповненим своїми смертельними гріхами. Воскресіння ж стало кульмінацією благодатної Жертви Божого Сина, завдяки Якій всі провини грішників Він добровільно взяв на Свої плечі і возніс Собою на хрест. Померши під тягарем наших гріхів, Христос на третій день Воскрес. І разом із Його Воскресінням – воскресла можливість нашого виправдання перед Богом-Отцем.

Це виправдання настільки сильне, дієве і прогресивне, що в цьому ж Посланні Павло радісно вигукує: “Хто буде звинувачувати обраних Божих? Бог виправдовує їх. Хто осуджує? Христос Ісус помер, але й воскрес: Він і праворуч Бога, Він і піклується за нас” (Рим. 8:33-34).

Третій здобуток Воскресіння Божого Сина – це утвердження віри в Бога і проповіді про Бога. На це звертає увагу Павло у своєму Посланні до Коринф’ян: “А якщо і Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна і віра ваша” (1 Кор. 15:14). Теоретично припускаючи, що Воскресіння Христове могло б і не статися, Павло звіщає про серйозну трагедію віри, яка б виникла в тому випадку, якби Христос не Воскрес. Павло двічі використовує слово “марна”, яке в оригіналі буквально означає “пуста, порожня”. Він знав, що це слово, як правило, використовували в тій ситуації, коли описували порожній, не наповнений нічим сосуд, або, коли казали про слугу, якого відпустили ні з чим.

Таким чином, якби Христос не воскрес, то віра в Христа була б наймарнішою у світі релігією, віруючі в Христа були б найнещаснішими на світі людьми, а проповідь про Христа – була б просто порожньою тратою часу. І це все було б в тому випадку, якби не відбулася славна подія воскресіння Христового. Та насправді, все це не може бути порожнім, бо “Христос воскрес з мертвих, первісток серед померлих” (1 Кор. 15:20). Віра в Воскреслого Христа і проповідь Воскреслого Христа – це повнота нашого християнського життя.

Четвертим здобутком Воскресіння Христового є гарантія майбутнього воскресіння віруючих у нових, прославлених тілах для вічного життя з Богом. Через Павла Дух Святий сповістив радісну новину, що всі, хто помер і упокоївся в Господі Ісусі Христі, всі вони в майбутньому воскреснуть так само, як Воскрес Він Сам. Приймаючи цю істину вірою, Павло каже: “І ми віруємо, тому й говоримо, знаючи, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить через Ісуса і нас і поставить перед Собою з вами” (2 Кор. 4:13, 14). Тому, якщо віруюча людина і помре, вона все одно знову буде піднята у воскресінні так само, як воскрес її Спаситель. Більше того, воскресіння Христа є не тільки гарантією, але й ілюстрацією майбутнього воскресіння віруючих. Все, що сталося в Його воскресінні, відбудеться також у майбутньому воскресінні кожного віруючого.

По-перше, віруючі будуть мати нові прославлені тіла, які будуть відповідні “славному Тілу Його” (Флп. 3:21). Це означає, що ці тіла стануть свідоцтвами прославлення Бога, маючи чудесний, славний вигляд, подібно до того, як Христос просяяв перед учнями під час Свого Преображення (Мк. 9:3).

По-друге, нові, воскреслі тіла віруючих, на відміну від теперішніх фізичних тіл – будуть “духовними тілами” (1 Кор. 15:44). Це має на увазі не тільки його нову субстанцію, але в першу чергу й те, що це тіло буде сповнене, кероване і повністю контрольоване Духом Святим. У цьому тілі вже не зможе виникнути ні одне гріховне бажання, а тільки те, що буде сприяти славі Божій.

По-третє, це нове тіло буде повністю безсмертним і досконалим тілом (Рим. 6:9; 1 Кор. 15:42). Якщо людина за час свого земного життя була оточена смертністю і фізичними вадами, включаючи каліцтво чи будь-яку форму інвалідності, то вже в новому тілі не буде такого. Воно буде повністю досконалим, як тіло Воскреслого Господа.

І останнє, це нове тіло віруючих буде мати схожі особливості із першим тілом. Це означає, що після воскресіння віруючі зможуть впізнавати один одного. Чому ми можемо бути впевненими в цьому? Після того, як воскрес Христос, Його учні могли впізнати, що це Він (Мф. 28:9; Ін. 20:27). Навіть побачивши Воскреслого Христа через багато років після воскресіння, апостол Іоанн із легкістю міг впізнати свого Учителя (Одкр. 1:13).

Такі здобутки Христового воскресіння.