Кетура – мачуха

Термін «мачуха» взагалі не трапляється в Біблії. Але є окремі мачухи, які ми можемо описати. Одна з них – Кетура, друга дружина Авраама. Після смерті першої дружини Авраама Сари, матері його сина Ісака «стало поле й печера, що на нім, Авраамові на власність для гробу від синів Хетових» (Бут. 23:20). Це означає, що він хотів, щоб його поховали біля Сари. Його сина Ісака втішає молода дружина Ревека після смерті матері.

Авраам одружується з Кетурою. Їхня історія коротка. Її ім’я згадується лише двічі – з нагоди одруження, і вдруге – що вона народила Авраамові ще шестеро синів. Досить виразно повідомляється, що Авраам віддав усе своє майно Ісакові. Інші сини отримали подарунки, і батько відсилає їх подалі від сина Ісака. Коли Авраам помер, його перші два сини, Ізмаїл та Ісак, похоронили його в цій гробниці поруч з його першою дружиною Сарою.

Цих кілька речень у першій книзі Буття вказують на глибокий конфлікт між людьми в цій біблійній сім’ї. Ісак є і залишається улюбленим сином Авраама. Він був уже дорослим чоловіком, коли Авраам одружився з Кетурою і вона стала його мачухою. Як Кетура почувала себе не лише в тіні першої коханої дружини свого чоловіка, але також постійно стикалася з присутністю цього такого улюбленого сина? Він повинен, одного дня, успадкувати всі володіння патріарха, але в нього є ще шість синів, які також претендують на це. Цих дітей відсилає Авраам геть, щоб вони не стали на шляху Ісака. Навіть скупі речення Біблії дають уявлення про те, що людські незгоди можуть існувати і в такому середовищі.

«Мачуха» – це негативний термін. Зрозумілим є саме походження слова. Старонімецьке «стіф» означає «пограбований» або «осиротілий». Виглядає на співчутливе значення, наче жінка викрала дитину і привласнила її. Біологічна мати вважається правою, правильною матір’ю. Мачуха завжди бореться проти сприйняття того, що дитина не є її власною дитиною.

Існує багато казок, в яких фігурує зла мачуха, яка утискає дитину; не дозволяє батькові любити дітей; хоче їх витіснити, як і першу дружину батька. У піснях мачуха рідко оспівується в хвалебних тонах. Роль мачухи є особливо складною. Вона любить цього чоловіка, за якого виходить заміж. Дитина або діти належать її чоловікові, і тому вона повинна знайти з ними спільну мову. Вона ні не обирала, ні не бажала цих дітей. Відносини з ними є наслідком відносин з чоловіком.

З боку жінки, безумовно, є бажання знайти підхід до дитини, адже напруга з дитиною впливає на стосунки з чоловіком. Це не так просто. Якщо в мачухи немає власних дітей, вона не знає, як поводитися з дітьми. Якщо в неї є власні діти, потрібен ще й час на стосунки один з одним, а це буде не швидко і не легко. Коли помирає перша дружина чоловіка, як Сара в біблійній історії, вона завжди приймає образ жінки, сумуючи за втратою якої, може бути перетворена не лише на образ чудової матері, але і на ідеальний образ. Дитина дуже критично сприймає нову жінку батька. Ревнощі – це глибоке почуття, яке може бути надзвичайно впливовим. У випадку, коли мати дитини жива, але батьки розлучені, дитина завжди бажає, щоб батьки знову стали парою. Саме в складних стосунках діти мають прагнення, щоб батько і мати були батьками разом. А коли померла рідна мати, біль від втрати стає дуже великим. Багато дітей не можуть зрозуміти через свій смуток, що їхній батько шукає нову дружину. Вони шоковані смертю і розгнівані, що все не так, як раніше. У Німеччині сьогодні існує багато клаптевих сімей, (що сходяться). У них все простіше, ніж було раніше. Після розлучення такого сімейства вже не існує жодних перешкод. Однак, вони також повинні докласти високих емоційних зусиль, щоб жити в згоді в новому складі сім’ї. Біблійна історія Кетури не зовсім зразкова. Скоріше, здається, сім’я, про яку говориться, вирішила свої конфлікти виключно через владу патріарха, а не через боротьбу один за одного та один з одним. Ця боротьба повинна бути неминучою для з’ясування. Я переконана, що біблійна заповідь «Люби ближнього свого, як самого себе» особливо корисна в таких ситуаціях. Мені дозволено сприймати і дивитися на свої сильні та слабкі сторони. Так, я навіть можу себе любити! Я не повинна себе обмежувати. Я можу скоріше довіряти собі. І я можу так само любити інших, підкреслюючи позитивну сторону, лише «говорити про них добре і все зводити до доброго». І, нарешті, ми повинні любити Бога понад усіма речами. Це виводить нас із, іноді, тісної та міжособистісної взаємопов’язаної ситуації та приводить нас до відносин, де Бог є третьою особою, до якої ми можемо якось ставитись та бути пов’язаним один з одним.

Потрібно мати терпіння, силу, любов та витривалість, щоб бути мачухою. Це завдання, безумовно, набагато складніше, ніж біологічне материнство. Але це нагорода, бо пасинок завжди залишатиметься дитиною чоловіка, якого жінка справді так любить. Іноді ці нові стосунки досягають успіху, незважаючи на втрату, яка завжди пов’язана з дитиною. Нова родина потім не «змаліє», а збагатиться новим членом сім’ї.