Даліла

ГОТОВА НА ВСЕ, ЩОБ ЗБАГАТИТИСЯ

Самсон і Даліла, Гюстав Моро

Безсумнівно, Даліла не була доброю жінкою. Ми знаємо про неї небагато. А те, що знаємо, викликає різні сумніви. Нам відомо, що вона жила в долині Сорек, на кордоні Ізраїлю та філістимлянських земель. Вона мала власний дім, а це було рідкістю. Можливо, вона походила з багатої родини або ж успадкувала маєток після померлого чоловіка.

Ми б навіть не почули про неї, якби не Самсон – людина з надзвичайною фізичною силою, але слабким характером. Чоловік, який мав слабкість до жінок. Ми завжди говоримо про Самсона і Далілу. Вони були поєднані в житті й у смерті.

Книга Суддів 16:4-21

Її погляд…

Я знаю, що ви, всі порядні жінки, які живете в XXI столітті, зневажаєте мене. Небагато хто з вас погодився б назвати доньку моїм ім’ям. Ви можете погодитися на Лілю, але не на Далілу. Я чудово все це розумію. Знаю, я не надто мила особа, але я не завжди була такою. Ваші вчені та богослови не можуть визначити мого походження: я була ізраїльтянкою чи філістимлянкою? З’ясуймо це раз і назавжди: я була однією й іншою. Моя мати походила з Ізраїлю, а батько був філістимлянином. Це рідко трапляється, але в моєму випадку мішане походження було моєю перевагою.

Коли я з’явилася на світ, батьки дали мені ім’я Даліла, що в єврейській мові означає «делікатна», «та, яку прагнуть». Чарівне ім’я для чарівної дівчинки, яка мала намір такою й залишитися. Ми жили непогано, без розкоші, але й без убогості. Я дуже рано полюбила гроші та все, що за них можна купити. Усвідомила, що за гроші можна купити все, крім щастя, а мамона відчиняє всі двері, крім небесних брам. Це була жадоба. Вона довела мене до упадку. Зазначу, що в арабській мові моє ім’я означає «кокетка», «жінка-спокусниця». Чи треба ще щось додавати?

Коли настав час одружуватися, я думала лише про одне: знайти багатого чоловіка, який погодиться витрачати свої статки на мене. І ми знайшли такого чоловіка. Він був милий і дуже багатий. Щоправда, він був старий, але найважливіше те, що він був БАГАТИЙ! Такий собі багатий та щедрий дідусь. Я була впевнена, що якось дам собі раду, от тільки щоб не надто довго все це тривало. І доля була до мене ласкавою.

Після гучного весілля і дуже довгого медового місяця ми переїхали до чудового дому, який, звісно ж, зробили за моїм проектом. Я демонстративно вдавала любов до чоловіка. Він ніколи так і не зрозумів, що був пішаком у великій грі мого життя. А далі все пішло як по маслу. Секс із молодою дружиною швидко втомив його. Причиною смерті назвали серцевий напад. Решту можете собі уявити.

Врешті я почала жити! У мене був чудовий дім, нова колісниця, запряжена чистокровними арабськими скакунами, наймодніший одяг та сила-силенна прислуги. Чоловік залишив мені весь маєток. У нас не було дітей, тож я була єдиною спадкоємицею. Я подбала про це, тому не мусила ні з ким ділитися. Так я стала незалежною багатою жінкою.

До мене доходили чутки про одного ізраїльського супермена. Говорили, що він був міцним горішком. А ще він добряче дошкуляв моїм філістимлянським сусідам. Незабаром його ім’я було на кожному плакаті в околиці. Він був першим у списку злочинців, яких розшукувало філістимлянське ФБР. Чоловік із поганою славою та надлюдською силою.

Мою увагу привернули такі заголовки: «Силач роздирає левів на шматки», «Самсон голіруч підносить міську браму», «Самсона зрадили на весіллі, він у гніві вбив тридцятьох чоловіків і здер з них шати». Це все було дивно і водночас цікаво. «Ізраїльський вісник» найняв спеціального кореспондента, який стежив за його діями. А там було за чим стежити: «Ізраїльського лідера застукали з проституткою в Газі», «Самсон вбив тисячу чоловіків ослячою щелепою», «Самсон підпалив 300 лисиць і знищив врожай філістимлян». Кожна стаття закінчувалася пересторогою перед цим небезпечним чоловіком. А мені подобалося стежити за вчинками Самсона, який бавився з філістимлянами в котика й мишку. Виглядало, що він використовує свою силу тоді, коли йому заманеться. Я щораз більше хотіла познайомитися з цим жеребчиком.

Він підійшов до мене, коли я ніжилася на чарівному узбережжі Середземного моря. Я відчула на собі величезну тінь, а коли розплющила очі, то побачила над собою справжнього гіганта. Найдивніше виглядало його волосся. Я ніколи раніше не бачила в чоловіка такого чудового волосся. А він пропікав мене своїми чорними, ніби вугілля, очима. Врешті відізвався:

– Мене звати Самсон. А тебе?

Не надто романтично, зате конкретно. Запропонував, що відведе мене до намету. Від такої пропозиції не можна відмовитися!

Напевно, навіть не треба пояснювати, що в нас відразу почався палкий роман. Дехто вважав, що ми одружилися, але насправді ми просто жили разом. Звісно, ця новина дуже швидко поширилася околицею.

Одного дня до мене прийшли представники філістимлянської влади. Я почувалася дещо роздратовано і невпевнено, адже не знала, навіщо вони прийшли, але наказала служниці принести нам чай. А вони відразу перейшли до справи:

– Даліло, нам відомо, що ти близька зі Самсоном. Це правда?

– Так, – відповіла я дещо стримано. – Адже ніби нічого поганого я не скоїла?

– Кожен з нас, повторюю, кожен готовий заплатити тобі тисячу срібняків, якщо ти видаси нам Самсона. Ти повинна довідатися, у чому секрет його великої сили, щоб ми врешті могли його перемогти.

Дорогенькі, повірте, у той час це були великі гроші. Пересічний левіт в Ізраїлі працював цілий рік за 10 срібняків. За ті гроші, які мені запропонували, я могла жити в розкоші до кінця своїх днів. Ті гості знали, що роблять. Вони знали про моє слабке місце. Хто, будучи при здоровому розумі, міг би відмовитися від такої пропозиції?

Я роздумувала лише кілька секунд:

– Я згідна.

Це не було складне рішення. А що ще я мала зробити? Жити далі з мужчиною, який не був моїм чоловіком і міг залишити мене в будь-який момент? Чи радше впиватися холодним дотиком срібла, яке могло забезпечити мені найвишуканішу їжу, породистих верблюдів та найдорожчі сукні аж до кінця мого безтурботного життя? На що ви сподіваєтесь? Вважаєте, що я справді кохала того невдаху? Правдоподібно, він був Божим обранцем… і ще якісь там дурниці про нього розповідали. А що б ви зробили?

Принаймні ви повинні визнати, що я вела чесну гру.

– Ну, силачу, розкажи мені, у чому секрет твоєї неймовірної сили, – почала я розмову того ж вечора.

Для Самсона все було забавою. Він дуже любив загадки й жарти. Одного разу він розповів мені, що втратив би свою силу, якби його зв’язали шкіряними мотузками. А потім сміявся з цього. Він вважав це чудовим жартом. Не розумію, навіщо він постійно повертався. Невже він не усвідомлював, що врешті-решт я його зламаю і вкраду його секрет? Адже я – Даліла, «та, яку прагнуть». Я знаю всі жіночі фокуси. Все було лише справою часу. Я знала, що врешті-решт доб’юся свого, навіть якщо мені доведеться запитувати про це п’ятдесят разів.

Коли я запитала втретє, мене це почало нервувати. А він потішався, розповідаючи різні побрехеньки. Приказка про три рази не справдилася. Мені це набридло. Я вирішила застосувати найстарший фокус у світі:

– Самсоне, коханий, як ти можеш говорити про почуття до мене, якщо мене так безжалісно дуриш?

Я часто повторювала ці слова, щоб ослабити його волю. Я докучала й докучала йому вранці, в обід й увечері. Я нарікала й нарікала, аж врешті-решт він розповів мені свій секрет. Як я сама не здогадалася? Це ж було ясно як білий день: сім сплетінь волосся на його голові ніколи не бачили ножиць!

Я поклала його на лопатки. Все, кінець. Коли він розповів мені таємницю, його очі та постава свідчили про те, що він мені піддався. Переді мною сидів безсилий силач. Це був кінець. Він був жалюгідний, навіть трохи сумний. От тепер я буду дуже багатою жінкою.

Мені треба було лише дочекатися, поки він засне. Зізнаюся, я трохи допомогла природі, доливши до вина скромний додаток. Я гладила його по обличчі, поклавши його довірливу голову собі на коліна. Бідний дурень! Він ні про що не підозрював. Я покликала філістимлян:

– Все добре, хлопці. Він спить, як немовля.

Самсон справді дуже міцно спав. Він навіть не відчув, що йому голять голову.

Волосся було всюди, тільки не на його голові. Від мого крику Самсон зірвався, філістимляни його зловили. І все. Я аж здригнулася, коли розпеченою палицею йому випалили очі. Тепер постійно відчуваю сморід паленого тіла. Це було жахливо. Вони хотіли його не лише зловити, а й принизити. Самсон отримав найбільший урок у своєму бурхливому житті.

Після цього я зайнялася своїм життям. А Самсон працював, як осел, цілими днями перемелюючи зерно.

Ця історія не має щасливого закінчення. Філістимляни мали намір відсвяткувати свою перемогу. Запланували, що урочистості відбудуться в найбільшій резиденції на їхніх землях. А я не могла таке проґавити. Тож замовила нову сукню, зробила зачіску, макіяж та манікюр. Адже я мала бути зіркою вечора й крокувати червоною доріжкою. Я хотіла сміятися й веселитися разом з іншими із людини, яка колись була найсильнішою.

Натовп був у чудовому гуморі, всі розважалися. Врешті під звуки сурм та бубнів ввели Самсона. Його вводили серед п’яних гостей, які постійно щось вигукували. Я впевнена, що Самсон чув також мої вигуки. Він повернувся до мене, і я побачила його невидющі очі.

Я помітила щось дивне: коли він проходив через натовп, то постійно ворушив устами. Потім Самсона прив’язали до колон, що підтримували дах і балкон. Він став між двома колонами в той момент, коли ведучий церемонії виголосив:

– Перед вами панна Даліла, яка за тисячу срібняків від кожного з наших володарів продала ізраїльського силача в нашу неволю.

Я підвелася, щоб поклонитися. І побачила, що волосся Самсона почало відростати, а ті дурні забули йому поголити голову. Я вже хотіла покликати охоронця, коли з переможним вигуком Самсон перекинув дві середні колони святині Дагона. Увесь будинок почав падати. Тільки не це! Ні-і-і!…

* * *

Самсон зруйнував святиню й вбив понад три тисячі філістимлян, їхніх володарів та Далілу, яка залишила свій маєток без спадкоємця.

Чого нас вчить історія Даліли?

Гроші – це не добрий товариш. Насправді Даліла продала не Самсона, вона продала свою душу, а все інше було лише наслідком. Вона здобула срібло, але задумаймося над тим, що вона втратила.

Самсон жив досить довго, налагоджуючи зв’язок із Богом. А Даліла так і не змогла виправити зло, яке скоїла. Ця історія є свідченням того, що наш Бог є Богом любові та прощення. Він любить і прощає нас, незалежно від того, наскільки ми згрішили. Я глибоко в це вірю. Самсон ще раз звернувся до Бога, і Господь вислухав й обдарував його силою. Востаннє. Даліла та її жадоба багатства – це чудовий приклад того, що треба переборювати свої прагнення і не дозволити їм керувати собою.