Сердитий боржник. Милосердний самарянин
Один із апостолів, Петро, звернувся одного разу до Ісуса Христа з таким запитанням:
- Вчителю, якщо мене хтось постійно ображає, то скільки разів я маю пробачати йому? Чи не так, досить пробачити йому сім разів?
Але Христос відповів:
- Ні, не сім разів, а сімдесят сім разів треба прощати! Ось послухайте, – продовжував Господь, – як треба прощати образи один одному: «У одного царя було багато боржників, і він побажав дізнатися, хто скільки йому винен. Подивилися по запису, виявилося, що один слуга винен йому дуже багато грошей і давно вже не віддає боргу.
Тоді цар наказав:
– Продайте все майно цього боржника, його дружину та дітей та стягніть з нього борг.
Боржник прибіг до царя, упав у ноги і так благав його:
- Почекай ще трохи, добродію, може я зберуся з силами і віддам свій обов'язок.
Побачивши його сльози, цар змилувався над ним і пробачив йому весь обов'язок.
Що ж зробив цей прощений? Він одразу вирушив до одного товариша, який був винен йому зовсім небагато грошей, схопив, душив його, кажучи:
- Віддай мені все, що маєш!
Тоді товариш упав до його ніг і благав:
- Потерпи, і я все віддам тобі!
Але жодні благання не могли пом'якшити його серце. Він відвів його до судді та посадив у в'язницю.
Скоро про це дізнався цар і дуже розгнівався. Він звелів покликати цього злого, немилосердного слугу і сказав йому:
- Негідна і зла людина! Ти заборгував мені багато грошей, і, проте, коли ти почав просити, я вибачив тобі весь обов'язок. Чому ж і ти не вчинив так само з товаришем, який був винен тобі зовсім небагато?
І ось, розгніваний цар наказав посадити його до в'язниці і тримати доти, доки не сплатить весь борг».
Закінчивши розповідь, Христос додав:
– Также и Отец Мой Небесный не простит вам ваши грехи, ваши дурные дела, если вы сами от всего сердца не простите тех, кто вас обидел.
Одни люди спрашивали Христа искренно, а другие лицемерно, с желанием обвинить Его в каком-нибудь неправильном ответе. Так, однажды, один законоучитель, испытывая Иисуса, задал Ему каверзный вопрос:
– Учитель, что мне сделать, чтобы наследовать жизнь вечную?
Христос ответил:
– Ты же знаешь, что написано в законе. Что об этом ты прочитал?
Законник ответил:
– Возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим, всей душой твоей, всей силой и всем разумом твоим, и ближнего твоего, как самого себя.
– Ты правильно ответил, – сказал ему Иисус, – поступай так, и будешь иметь жизнь вечную.
Но учитель закона всё равно хотел уличить Христа в каком-нибудь неправильном ответе и спросил с лукавством:
– А кто мой ближний?
На это Господь ответил притчей, небольшим рассказом:
«Один путешественник шёл через дремучий лес. По дороге на него напали разбойники. Они ограбили его, избили и оставили едва живым.
После по этой дороге проходил священник, но он не пожалел несчастного и не захотел помочь ему, а просто прошёл мимо, не желая терять время.
Немного погодя проходил церковный прислужник – левит. Он тоже увидел лежавшего и стонавшего путешественника, но, боясь разбойников, поспешил дальше и не оказал ему помощи.
Нарешті з'явився третій мандрівник. Це був самарянин, людина чужа і навіть ворог юдеїв. Він побачив пограбовану і побиту людину і зглянувся на нещасного; він перев'язав його рани, посадив на свого осла і привіз до найближчого готелю. Там самарянин дав грошей хазяїнові готелю і сказав йому:
– Подбай, будь ласка, про цього бідняка, а коли я повертатимуся, то ще дам грошей на витрати».
Милосердний самарянин
Христос закінчив розповідь, а всі, хто оточував Його, стояли і плакали, слухаючи цю сумну історію. І справді, нещасна, пограбована, вся в крові, людина лежить, покинута в темному лісі. Повз нього проходять свої, але поспішають піти геть і не хочуть допомогти йому. Але зовсім чужа людина з добрим серцем пожалів його.
Тоді Ісус Христос спитав вчителя закону:
- Як ти думаєш, хто з цих трьох був ближнім потерпілому від розбійників?
– Той, хто допоміг йому, – відповів законник.
– То йди, і ти роби так само! – сказав Господь.
Вчиняйте і все так, як цей милосердний самарянин, тоді Господь Бог дасть вам Царство Небесне.