Прощальна розмова

Перед самим святом іудейського Великодня учні запитали Господа:

- Учителю, де приготувати для Тебе пасху?

Він відповів:

- Ідіть у місто, там ви зустрінете людину зі глечиком води і скажіть йому: «Учитель запитує, де кімната, в якій Він буде їсти паску з учнями?» Хазяїн покаже вам кімнату, і в ній ви приготуєте, що треба.

Учні так і вчинили. Коли Ісус Христос прийшов туди, Він зняв із Себе верхній одяг, взяв воду та рушник та омив ноги всім учням. Потім сів він до столу і спитав їх:

- Чи знаєте, що Я зробив вам? Ви називаєте Мене Учителем і Господом, і правильно кажете. І ось, якщо Я, ваш Господь, омив вам ноги, то й ви повинні вмивати ноги один одному. Я дав вам приклад, щоб і ви робили те саме, що я зробив вам. Тому що допомагати іншим не соромно. І ніхто ніколи не повинен вважати себе кращим за інших, тобто пишатися.

Потім Христос узяв хліб, помолився, розламав його на частини і, подаючи учням, сказав:

- Прийміть, їжте; це Моє Тіло, яке віддається на муки за гріхи всіх людей, заради їхнього спасіння.

Потім Він узяв чашу з вином і, подаючи апостолам, сказав:

- Пийте з неї все, це Кров Моя, яка проливається заради вашого спасіння. – І, нарешті, Христос додав: – Завжди робіть так, щоби згадати Мене.

Минуло дві тисячі років, як Спаситель промовив ці святі слова; але й тепер люди їдять у церкві Святе Причастя, Тіло і Кров Господа у вигляді хліба та вина, і згадують, як люблячий Спаситель віддав Своє Тіло на муки та Свою Кров на пролиття заради нашого спасіння. Ви знаєте, що часто люди чинять погано, брешуть, сваряться, не моляться Богу, вбивають один одного. І ось, щоб Бог Батько пробачив людей, щоб Він узяв їх після смерті у Своє Небесне Царство, Ісус Христос поніс заслужене людьми покарання, страждав за них: був розіп'ятий і помер на хресті.

Страшно подумати, що ми, знаючи, як любить нас Ісус Христос, знаючи, що Він Себе не пошкодував, аби врятувати нас, таки іноді чинимо погано, не так, як велів лагідний, люблячий Спаситель.

Коли апостоли скуштували хліба і випили з чаші вина, які стали благословенням Господа Його Пречистим Тілом і Святою Кров'ю, то відчули повну і радісну єдність з Христом і один з одним. Потім Господь звернувся до учнів з такою промовою:

– Діти мої! Недовго вже Мені бути з вами! Куди я йду, ви тепер не можете йти. Нову заповідь даю вам: любіть один одного, як Я полюбив вас, так і ви любите один одного! Тому дізнаються всі, що ви Мої учні, якщо матимете любов між собою. А якщо любите Мене, дотримуйтесь Моїх заповідей. Якщо ви любитимете Мене і завжди виконуватимете Мої заповіді, то і Отець Мій Небесний любитиме вас! І якщо будете зі Мною, то, чого не бажаєте, просіть, і буде вам. Я йду до Бога, Мого Небесного Батька, і в Його Царстві приготую вам місце!

Після закінчення розмови Господь із трьома учнями пішов у Гефсиманський сад. Там Він залишив їх і сказав:

- Душа моя смутно смуткує, спонукайте зі Мною!

Ісус Христос так довго й палко молився, що на лобі у Нього виступили краплі кривавого поту. Уже учні Його давно заснули, вже на сході з'явилася смужка зорі, а Христос, стомлений, все ще продовжував Свою святу молитву:

- Отче! Якщо можливо, пронеси повз Мене чашу страждань! Але нехай буде так, як хочеш Ти, а не Я.

Час Його страждань наближався, і Він молився тепер і просив у Бога, Свого Батька, допомоги для перенесення всіх майбутніх Йому мук, оскільки всі гріхи людей, скоєні за всю історію людства, Він взяв на Себе. Він знав, що жертвує Собою, щоб урятувати кожного з нас.