Іона у череві китовій

Було слово Господнє до Йони, сина Аматія: «Устань, іди до Ніневії, місто велике, і проповідуй у ньому, бо злодіяння його дійшли до Мене».

І встав Йона, щоб тікати до Таршісу від Господнього лиця. І прийшов до Йоппії, і знайшов корабель, що вирушав до Таршішу, віддав плату за провіз і увійшов до нього, щоб пливти з ними до Таршішу від Господнього лиця.

Але Господь спорудив на морі сильний вітер, і на морі стала велика буря, і корабель готовий був розбитися. І злякалися корабельники, і кликали кожен до свого бога, і стали кидати в море поклажу з корабля, щоб полегшити його від неї. Іона ж спустився у нутро корабля, ліг і міцно заснув.

І прийшов до нього начальник корабля, і сказав йому:

— Що ти спиш? Устань, поклич до Бога свого. Можливо, Бог згадає про нас і ми не загинемо.

І сказали один до одного:

— Ходімо, кинемо жереб, щоб дізнатися, за кого осягає нас ця біда.

І кинули жеребки, і впав жереб на Йону. Тоді сказали йому:

— Скажи нам, за кого спіткало нас це лихо? Яке твоє заняття, і звідки ти йдеш? Де твоя країна і з якого ти народу?

І він сказав їм:

— Я Єврей, шаную Господа Бога небес, що створив море та сушу.

І злякалися люди страхом великим, і сказали йому:

— Навіщо ти це зробив? — бо впізнали ці люди, що він тікає від Господнього лиця, як він сам оголосив їм.

І сказали йому:

— Що нам з тобою зробити, щоб море вщухло для нас? Бо море не переставало хвилюватися.

Тоді він сказав їм:

— Візьміть мене і киньте мене в море, і море вщухне для вас, бо я знаю, що заради мене спіткала ця велика буря.

Але ці люди почали посилено гребти, щоб пристати до землі, але не могли, бо море все бушувало проти них. Тоді покликали вони до Господа та й сказали:

— Молимо Тебе, Господи, нехай не загинемо за душу цього чоловіка, і нехай нам не засудиш кров невинну. Бо Ти, Господи, зробив, що завгодно Тобі!

І взяли Йону, і кинули його в море, і вщухло море від люті своєї. І злякалися ці люди Господа великим страхом, і принесли Господеві жертву, і дали обітниці.

І наказав Господь великому киту поглинути Йону; І був Йона в утробі цього кита три дні та три ночі. І помолився Йона Господеві, Богові своєму з утроби кита, і сказав:

— До Господа покликав я в скорботі моїй, і Він почув мене; з лона пекла я кричав, і Ти почув мій голос. Ти вкинув мене в глибину, у серце моря, і потоки оточили мене, всі води Твої та хвилі Твої проходили наді мною. І я сказав: «Я відвернуся від очей Твоїх, але знову побачу святий храм Твій». Обійняли мене води до душі моєї, безодня уклала мене; морською травою обвита була моя голова. Вщент гір я зійшов, земля своїми запорами навік загородила мене. Але Ти, Господи Боже мій, виведеш душу мою з пекла. Коли знемогла в мені душа моя, я згадав про Господа, і моя молитва дійшла до Тебе, до храму святого Твого. Ті, хто шанує суєтних і хибних богів, залишили Милосердного свого, а я голосом хвали принесу Тобі жертву; що обіцяв, виконаю: у Господа спасіння!

І сказав Господь киту, і він викинув Йону на сушу.

(Ів.1:1-16, 2:1-10)