Нерозумний юнак

Одного разу дивився я у вікна дому мого, крізь мою решітку, і побачив серед недосвідчених, помітив між молодими людьми нерозумного юнака, що переходить площу біля рогу її і йшов дорогою до дому її, в сутінки ввечері дня, в нічній темряві та в темряві. І ось — назустріч йому жінка, у вбранні блудниці, з підступним серцем, галаслива й неприборкана. Ноги її не живуть у домі її: то надворі, то площах, і в кожного кута будує вона свої ковы.

Вона схопила його, цілувала його, і з безсоромним обличчям казала йому:

— Мирна жертва в мене: сьогодні я зробила мої обітниці. Тому й вийшла назустріч тобі, щоб відшукати тебе, і знайшла тебе. Килимами я прибрала постіль мою, різнокольоровими Єгипетськими тканинами. Спальню мою надушила смирною, алоєм та корицею. Зайди, впиватимемося ніжностями до ранку, насолодимося любов'ю, тому що чоловіка немає вдома: він вирушив у далеку дорогу; гаманець срібла взяв із собою; прийде додому до дня повного місяця.

Безліч лагідних слів вона захопила його, м'якістю уст своїх оволоділа ним. Негайно він ішов за нею, як віл іде на забій, і як пес — на ланцюг, і олень — на постріл, доки стріла не пронизує його печінки. Як пташка кидається в сільці, і не знає, що вони - на смерть її.

Отже, діти, слухайте мене і слухайте слова моїх уст. Нехай не ухилиться серце твоє на дорозі її, не блукай по стежках її, тому що багатьох кинула вона пораненими, і багато сильних убиті нею: дім її - дороги до пекла, що сходять у внутрішні оселі смерті.

(Прип.7: 6-24)