Нищий Лазар

Деяка людина була багата, одягалася в порфіру і вісон і щодня бенкетувала блискуче. Був також якийсь жебрак, іменем Лазар, який лежав біля воріт його в струпах і бажав насититися крихтами, що падають зі столу багатія, і пси, приходячи, лизали струпи його.

Помер жебрак і був віднесений Ангелами на Авраамове лоно. Помер і багатій, і поховали його. І в пеклі, будучи в муках, він підняв очі свої, побачив вдалині Авраама та Лазаря на лоні його і, зойкнувши, сказав:

— Отче Авраамі! Змилосердись наді мною і пішли Лазаря, щоб омочив кінець пальця свого у воді і прохолодив язик мій, бо я мучаюся в полум'ї сем.

Але Авраам сказав:

- Чадо! Згадай, що ти здобув уже добре твоє в житті твоїм, а Лазар — зле. Нині ж він тут втішається, а ти страждаєш. І понад усе між нами і вами затверджена велика прірва, так що бажаючі перейти звідси до вас не можуть, також і звідти до нас не переходять.

Тоді сказав він:

— Так прошу тебе, отче, пішли його до дому батька мого, бо маю п'ять братів; нехай він засвідчить їм, щоб і вони не прийшли до цього місця муки.

Авраам сказав йому:

— У них є Мойсей та пророки; нехай слухають їх.

Він же сказав:

— Ні, отче Авраамі, але якщо хтось із мертвих прийде до них, покаються.

Тоді Авраам сказав йому:

— Якщо Мойсея і пророків не слухають, то якби хтось із мертвих воскрес, не повірять.

(Лук.16: 19-31)