Піснь Мойсе́ова

ПІСНЬ ПЕ́РВАЯ

от Ісхо́да, глава́ 15

¹ Пої́м Господе́ві, сла́вно бо просла́вися: коня́ і вса́дника воверже́ в мо́ре.

² Помо́щник і покрови́тель бисть мні во спасе́ніє. Сей ми єст Бог, і просла́влю Ї; Бог отца́ моє́го, і вознесу́ Ї.

³ Госпо́дь сокруша́яй бра́ні, Госпо́дь — ім’я́ Єму́.

⁴ Колесни́ця фарао́нові і си́лу єго́ воверже́ в мо́ре. Ізбра́нния вса́дники триста́ти потопи́ в Че́рмном мо́рі.

⁵ Пучи́ною покри́ їх, погрязо́ша во глубинí, я́ко ка́мень.

⁶ Десни́ца Твоя́, Го́споди, просла́вися в крíпості. Де́сная Ти рука́, Го́споди, сокруши́ враги́, і мно́жеством сла́ви Твоє́я стерл єси́ сопроти́вних.

⁷ Посла́л єси́ гнів Свой, íже пояде́ їх, я́ко сте́бліє, і ду́хом я́рости Твоє́я разступи́ся вода́.

⁸ Огустíша, я́ко стіна́ во́ди, огустíша і во́лни посре́ді мо́ря.

⁹ Рече́ враг: «Гнав, пости́гну, разділю́ кори́сть, іспо́лню ду́шу мою́, утну́ мече́м мої́м, і пооблада́єт рука́ моя́».

¹⁰ Посла́л єси́ Ду́ха Своє́го, і покри́ їх мо́ре, погрязо́ша, я́ко о́лово в водí зíлной.

¹¹ Кто подо́бен Тебí в бо́зіх, Го́споди, кто подо́бен Тебí? Просла́влен во святи́х, ди́вен во сла́вах, Творя́й чудеса́.

¹² Просте́рл єси́ десни́цу Свою́ — пожре́ їх земля́,

¹³ наста́вил єси́ пра́вдою Твоє́ю лю́ди Твоя́ сíя, я́же ізба́вил єси́. Утіши́л єси́ крíпостію Своє́ю во оби́тель святу́ю Твою́.

¹⁴ Слиша́ша язи́ци і прогніва́шася, бо́лізні прия́ша живу́щая в Филисти́мі.

¹⁵ Тогда́ см’ято́шася влади́ки едо́мскія, і князе́й моави́тских прия́ть тре́пет, раста́яша всі живу́щії в Ханаа́ні.

¹⁶ Нападе́ на́ ня страх і тре́пет, вели́чієм ми́шца Твоє́я да окаменя́тся. До́ндеже про́йдут лю́діє Твої́, Го́споди, до́ндеже про́йдут лю́діє Твої́ сíї, ї́хже стяжа́л єси́.

¹⁷ Вове́д, насади́ я в го́ру достоя́нія Твоє́го, в гото́воє жи́лище Твоє́, є́же соділа́л єси́, Го́споди, святи́ні, ю́же уготова́сті ру́ці Твої́.

¹⁸ Госпо́дь царству́яй во вік і на вік, і єще́.

¹⁹ Я́ко вни́йде конь фарао́нов с колесни́цами і вса́дниками в мо́ре,

²⁰ і наведе́ на них Госпо́дь во́ду мо́рскую, сино́ве же Ізра́їлеві пройдо́ша по су́ху посре́ді мо́ря.

ПІСНЬ ВТО́РАЯ

Піснь Мойсе́ова вто́раго За́кона, глава́ 32

¹ Во́ньми, не́бо, і возглаголю́, і да сли́шит земля́ глаголи́ уст мої́х!

² Да ча́єт, я́ко дожд, провіща́ніє моє́, і да сни́дут, я́ко роса́, глаголи́ мої́, я́ко ту́ча на тро́скоть і я́ко íней, на сíно.

³ Я́ко ім’я́ Госпо́днє призва́х, дадíте вели́чіє Бо́гу на́шему!

⁴ Бог, íстинна дíла Єго́, і всі пу́тіє Єго́ — суд; Бог вíрен, і ність непра́вди в Нем. Пра́веден і преподо́бен Госпо́дь.

⁵ Согріши́ша, не Того́ ча́да поро́чная: ро́де стропти́вий і развраще́нний, сíя ли Господе́ві воздаєте́?

⁶ Сíї лю́діє бу́ї і не му́дрі. Не Сам ли Сей Оте́ц Твой стяжа́ тя, і сотвори́ тя, і созда́ тя?

⁷ Пом’янíте дні вíчния, разумíйте же лíта ро́да ро́дов. Вопроси́ отца́ твоє́го — і возвісти́т тебí, ста́рця твоя́ — і реку́т тебí.

⁸ Єгда́ разділя́ше Ви́шній язи́ки, я́ко разсія́ сини́ Ада́мови, положи́ предíли язи́ком по числу́ А́нгел Бо́жіїх.

⁹ І бисть часть Госпо́дня — лю́діє Єго́, Іа́ков, у́же мíрно наслíдія Єго́ — Ізра́їль.

¹⁰ Удовли́ єго́ в пусти́ні, в жа́жді зно́я в безво́дні, оби́йде єго́, і наказа́ єго́, і сохрани́ єго́, я́ко зіни́цу о́ка.

¹¹ Я́ко оре́л — покри́ти гніздо́ своє́, і на пте́нця своя́ вожделí. Просте́р кри́лі свої́, прия́т їх і под’я́ть їх на ра́мена своя́.

¹² Госпо́дь єди́н вождаа́ше їх, і не бі с ни́ми бог чужд.

¹³ Возведе́ я на си́лу землí, насити́ їх жит се́лних, сса́ша мед із ка́мене, і єле́й от тве́рда ка́мене.

¹⁴ Ма́сло кра́віє і мле́ко о́вчеє со ту́ком а́гньчим і о́вним, сино́в ю́нчих і ко́злих, с ту́ком пшени́чним, і кров гро́здову пія́ху вино́.

¹⁵ І яде́ Іа́ков, і насити́ся, і отверже́ся возлюбле́нний. Ути́, утолстí, разширí і оста́ви Бо́га, сотво́ршаго ї, і отступи́ от Бо́га, Спа́са своє́го.

¹⁶ Прогніва́ша М’я о чу́ждих і в ме́рзостех свої́х прегорчи́ша М’я.

¹⁷ Пожро́ша бíсом, а не Бо́гу; бого́м, ї́хже не вíдіша, но́ві і мла́ди прийдо́ша, ї́хже не вíдіша отци́ їх.

¹⁸ Бо́га, ро́ждшаго тя, оста́вил єси́, і заби́л єси́ Бо́га, пита́ющаго тя.

¹⁹ І ви́ді Бог, і возревнова́, і раздражи́ся за прогніва́ніє сино́в їх і дще́рей,

²⁰ і рече́: «Отвращу́ лице́ Моє́ от них і покажу́, что бу́дет їм напослíдок, я́ко род развраще́н єст, сино́ве, ї́мже ність вíри в них.

²¹ Тíї раздражи́ша М’я не о Бо́зі, прогніва́ша М’я во íдоліх свої́х, і Аз раздражу́ їх не о язи́ці, о язи́ці же неразумли́вих прогніва́ю їх.

²² Я́ко огнь возгори́тся от я́рости Моє́я, раждеже́тся до а́да преіспо́дняго; сність зе́млю і жи́та єя́ і попа́лит основа́нія гора́м.

²³ Соберу́ на них зла́я, і стрíли Моя́ сконча́ю в них.

²⁴ Та́юще гла́дом і сніде́нієм птиц, і горб неісцíлен. Зу́би звíрій послю́ в ня, с я́ростію пресмика́ющихся по землí.

²⁵ От вні обезчади́т їх меч, і з вну́три їх — страх: юно́ша с дíвою, ссий отро́к со ста́рцем.

²⁶ Ріх: «Разсíю їх, уста́влю же от члове́к па́м’ять їх», –

²⁷ то́кмо за гнів враго́в, я́ко да не долголітству́ют і да не наля́гут супоста́ти, нíже да реку́т: «Рука́ на́ша висо́ка, і не Госпо́дь сотвори́ сíя вся».

²⁸ Я́ко род єст погуби́вий совíт, і ність в них худо́жества.

²⁹ Не сми́слиша разумíти, сíя вся да при́ймут во гряду́щеє вре́м’я.

³⁰ Ка́ко пожене́т єди́н ти́сяща, і два дви́гнета тми, а́ще не Бог отда́сть їх, і Госпо́дь преда́сть їх?

³¹ Ні суть бо бо́зі їх, я́ко Бог наш, вра́зі же на́ші неразумли́ві.

³² От виногра́дов бо Содо́мских виногра́д їх, і лоза́ їх от Гомо́ри, грозд їх — грозд же́лчі, грозд го́рести їх.

³³ Я́рость змíєв вино́ їх, і я́рость а́спидов неісцíлна.

³⁴ Не сíя ли вся собра́шася у Мене́ і запечатлíшася в сокро́вищих Мої́х?

³⁵ В день отмще́нія возда́м, во вре́м’я, єгда́ соблазни́тся нога́ їх, я́ко близ день поги́белі їх, і предста́ша гото́вая вам.

³⁶ Я́ко су́дит Госпо́дь лю́дем Свої́м і о рабíх Свої́х умоле́н бу́дет, ви́ді бо їх раслабле́нних, і істая́вших во вре́м’я, і ізнемо́гших.

³⁷ І рече́ Госпо́дь: «Где сут бо́зі їх, на ни́хже упова́ша; ї́хже тук жертв їх ядо́сте, і пія́сте вино́ треб їх?

³⁸ Да воскре́снут і помогу́т вам, і бу́дут вам покрови́теле.

³⁹ Ви́діте, ви́діте, я́ко Аз єсм, і ність бог, развí Мене́. Аз убíю і жи́ти сотвору́, поражу́ і Аз ісцілю́, і ність, íже ізме́т от ру́ку Моє́ю.

⁴⁰ Я́ко воздви́гну на не́бо ру́ку Мою́, і клену́ся десни́цею Моє́ю, і реку́: живу́ Аз во вік.

⁴¹ Я́ко поощрю́, я́ко мо́лнію, меч Мой, і при́ймет суд рука́ Моя́, і возда́м месть враго́м, і ненавидя́щим М’я возда́м.

⁴² Упою́ стрíли Моя́ от кро́ве, і меч Мой сність м’я́са, от кро́ве язве́них і пліне́нія, от глав князе́й язи́ческих».

⁴³ Возвеселíтеся, небеса́, ку́пно с Ним, і да покло́нятся Єму́ всі А́нгели Бо́жії. Возвеселíтеся, язи́ци, с людми́ Єго́, і да покло́нятся Єму́ всі А́нгели Бо́жії, я́ко кро́ве сино́в Свої́х мще́ніє тво́рит, і отмсти́т і возда́ст месть враго́м, і ненавидя́щим Єго́ возда́ст. І очи́стит Госпо́дь зе́млю людíй Свої́х.

ПІСНЬ ТРЕ́ТІЯ

Піснь А́нина,
ма́тере Самуї́ла Проро́ка
(1 Царств, гла́ва 2)

¹ Утверди́ся се́рдце моє́ о Го́споді, вознесе́ся рог мой о Бо́зі моє́м! Разшири́шася уста́ моя́ на враги́ моя́, возвесели́хся о спасе́нії Твоє́м.

² Я́ко ність свят, я́ко Госпо́дь, і ність пра́веден, я́ко Бог наш, і ність свят па́че Тебе́.

³ Не хвалíтеся і не глаголíте висо́кая в горди́ню, ні да ізи́дет велерíчіє із уст ва́ших, я́ко Бог — ра́зумов Госпо́дь, і Бог уготова́яй начина́нія Своя́.

⁴ Лук си́лних ізнемо́же, і немо́щнії препояса́шася си́лою.

⁵ Іспо́лнь хлíба лиши́шася, і а́лчущії насели́ша зе́млю, я́ко непло́ди роди́ седм, і мно́гая в ча́дех ізнемо́же.

⁶ Госпо́дь мертви́т і живи́т, низво́дит во ад і возво́дит.

⁷ Госпо́дь убо́жит і бога́тит, смиря́єт і ви́сит,

⁸ воставля́єт от земля́ ни́ща і от гно́їща возво́дит убо́га. Посади́ти єго́ с могу́щими людíй, і престо́л сла́ви насліду́я єму́.

⁹ Дая́й моли́тву моля́щомуся, і благослови́л єст лíта пра́веднаго, я́ко не укріпля́єтся си́лний муж крíпостію своє́ю,

¹⁰ Госпо́дь не́мощна сотвори́ супоста́та Єго́, Госпо́дь Свят.

Да не хва́лится прему́дрий прему́дростію своє́ю, і да не хва́лится си́лний си́лою своє́ю, і да не хва́лится бога́тий бога́тством свої́м. Но о сем да хва́лится хваля́йся, є́же разумíти і зна́ти Го́спода, і твори́ти суд і пра́вду посре́ді земля́.

Госпо́дь взи́йде на небеса́, — і возгримí, і Той су́дит ко́нцем земля́, пра́веден Сий. Дасть крíпость царе́м на́шим, і вознесе́т рог Христа́ Своє́го.

Сла́ва Отцу́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, і ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м. Амíнь.

Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тебí, Бо́же (три́жди).

Го́споди, поми́луй (три́жди).

Сла́ва Отцу́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, і ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м. Амíнь.

ПІСНЬ ЧЕТВЕ́РТАЯ

Моли́тва свято́го Проро́ка Авваку́ма (глава́ 3)

² Го́споди, усли́шах слух Твой і убоя́хся. Го́споди, разумíх дíла Твоя́ і удиви́хся. Посре́ді двох живо́тних позна́н бу́деши, внегда́ приближи́тися лíтом, позна́н бу́деши; внегда́ при́йдет вре́м’я, яви́шися; внегда́ сму́тится душа́ моя́ во гнíві, ми́лості пом’яне́ши.

³ Бог от ю́га при́йдет і Святи́й — із гори́ присíнния ча́сти. Покри́ небеса́ добродíтель Єго́, і хва́ли Єго́ іспо́лнь земля́.

⁴ І сія́ніє Єго́, я́ко світ, бу́дет, ро́зи в рука́х Єго́, і положи́ любо́в держа́вну крíпости Своє́й.

⁵ Пред лице́м Єго́ преди́дет сло́во і ізи́дет на по́ле за п’я́ту Єго́.

⁶ Ста — і подвиже́ся земля́, при́зрі — і раста́яша язи́ци. Сотро́шася го́ри ну́ждею, растая́ша хо́лми вíчнії, ше́ствія вíчная їх.

⁷ За труд ви́діша селе́нія Ефіо́пская убоя́тся, і кро́ви — земля́ Мадіа́мскія.

⁸ Єда́ во ріка́х прогніва́єшися, Го́споди, іли́ во ріка́х я́рость Твоя́? Ли в мо́рі стремле́ніє Твоє́? Я́ко вся́деши на ко́ня Своя́, і яжде́ніє Твоє́ спасе́ніє.

⁹ Наляца́я, наляче́ши лук Свой на ски́петри, глаголе́т Госпо́дь. Ріка́ми разся́дется земля́,

¹⁰ узря́т і поболя́т лю́діє. Растача́я во́ди ше́ствія, даде́ бе́здна глас свой, висота́ привидíнія своя́.

¹¹ Воздвиже́ся со́лнце, і луна́ ста в чину́ своє́м. Во світ стрíли Твоя́ по́йдут, во блиста́нії мо́лнія ору́жій Твої́х.

¹² Преще́нієм умали́ши зе́млю і я́ростію низложи́ши язи́ки.

¹³ Ізше́л єси́ на спасе́ніє людíй Свої́х, спасти́ помаза́нния Своя́ прише́л єси́. Вложи́л єси́ во гла́ви беззако́нних смерть, воздви́гл єси́ у́зи да́же до ви́я в коне́ц.

¹⁴ Разсíкл єси́ во ізступле́нії гла́ви си́лних, сотрясу́тся в ней; разверзу́т у́зди своя́, я́ко сніда́яй ни́щія тай.

¹⁵ І возве́л єси́ на мо́ре коня́ Своя́, смуща́ющая во́ди мно́ги.

¹⁶ Сохрани́хся, і убоя́ся се́рдце моє́ от гла́са моли́тв усте́н мої́х. І вни́де тре́пет в ко́сті моя́, і во мні см’яте́ся крíпость моя́. Почíю в день печа́лі моє́я, є́же взийти́ ми в лю́ди прише́лствія моє́го.

¹⁷ Зане́ смо́кви пло́да не сотво́рят, і не бу́дет ро́да в виногра́діх. Солже́т дíло масли́нно, і по́ля не сотво́рят я́ди. Оскудíша о́вца от пи́ща, і не бу́дет воло́в при я́слех.

¹⁸ Аз же о Го́споді возра́дуюся, возвеселю́ся о Бо́зі, Спа́сі моє́м.

¹⁹ Госпо́дь Бог мой — си́ла моя́, і учи́нит но́зі мої́ на соверше́ніє. І на висо́кая возво́дит м’я, побіди́ти ми во пíснех Єго́.

Сла́ва Отцу́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, і ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м. Амíнь.

Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тебí, Бо́же (три́жди).

Го́споди, поми́луй (три́жди).

Сла́ва Отцу́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, і ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м. Амíнь.

ПІСНЬ П’Я́ТАЯ

Піснь свято́го Іса́ї Проро́ка (глава́ 26)

⁹ От но́щі утреню́єт дух мой к Тебí, Бо́же, зане́ світ — повеле́нія Твоя́ на землí. Пра́вди научíтеся, живу́щії на землí!

¹⁰ Преста́ бо нечести́вий, всяк, íже не научи́тся пра́вди на землí, íстини не сотво́рит. Да во́змется нечести́вий, да не ви́дит сла́ви Госпо́дня.

¹¹ Го́споди, висо́ка Твоя́ ми́шца, і не видíша, разумíвше же постидя́тся. За́висть при́ймет лю́ди ненаказа́нния, і ни́ні огнь супоста́ти поя́сть.

¹² Го́споди, Бо́же наш, мир дажд нам, вся бо отда́л єси́ нам.

¹³ Го́споди, Бо́же наш, стяжи́ ни. Го́споди, ра́зві Тебе́ íнаго не вíми і ім’я́ Твоє́ імену́єм.

¹⁴ Ме́ртвії же живота́ не іму́т ви́діти, нíже вра́чеве воскреся́т. Сего́ ра́ди наве́л єси́, і погуби́л єси́, і взял єси́ всяк му́жеский пол їх.

¹⁵  Приложи́ їм зла́я, Го́споди, приложи́ зла́я сла́вним землí.

¹⁶ Го́споди, в печа́лі пом’яну́хом Тя, в печа́лі ма́лій наказа́ніє Твоє́ нам.

¹⁷ І я́ко боля́щія приближа́єтся роди́ти, і в бо́лізні своє́й вопія́ше, та́ко би́хом возлюбле́нному Твоє́му.

¹⁸ Стра́ха ра́ди Твоє́го, Го́споди, во чре́ві прия́хом і поболíхом, і роди́хом дух спасе́нія, єго́же сотвори́хом на землí. Не паде́мся, но паду́тся живу́щії на землí.

¹⁹ Воскре́снут ме́ртвії, і воста́нут, íже во гро́біх, і возвеселя́тся, íже на землí. Роса́ бо, я́же от Тебе́, ісціле́ніє їм єст, земля́ же нечести́вих паде́т.

²⁰ Спупа́йте, лю́діє Мої́, внийдíте во кліть свою́, затворíте двер свою́, укри́йтеся во ма́лі єли́ко, єли́ко, до́ндеже ми́мо іде́т гнів Госпо́день.

ПІСНЬ ШЕ́СТАЯ

Моли́тва Іо́ни Проро́ка (глава́ 2)

² Возопи́х во печа́лі моє́й ко Го́споду Бо́гу моє́му, і услиша́ м’я. Із чре́ва а́дова вопль мой, усли́шал єси́ глас мой.

³ Вове́ргл м’я єси́ во глубину́ се́рдца мо́рскаго, і рíки обийдо́ша м’я. Вся висоти́ Твоя́ і во́лни Твоя́ на мні прейдо́ша.

⁴ І аз ріх: отве́ргл м’я єси́ от о́чію Твоє́ю, єда́ приложу́ є́же ви́діти це́рков святу́ю Твою́.

⁵ Возлія́ся вода́ до душа́ моє́я, бе́здна оби́йде м’я послíдняя.

⁶ Понре́т глава́ моя́ в разсíлини го́рния, снидо́х в зе́млю, єя́же вере́я єя́ закле́пи вíчниї. І да взи́йдет із істлíнія живо́т мой к Тебí, Го́споди, Бо́же мой.

⁷ Внегда́ ісчеза́ше от мене́ душа́ моя́, Го́спода пом’яну́х. І да при́йдет к Тебí моли́тва моя́, ко це́ркві святíй Твоє́й.

⁸ Храня́щії су́єтная і лжа ми́лость свою́ оста́виша.

⁹ Аз же со гла́сом хвале́нія і ісповіда́нія пожру́ Тебí, єли́ка моли́хся, возда́м Тебí во спасе́ніє моє́ Господе́ві.

Сла́ва Отцу́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, і ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м. Амíнь.

Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тебí, Бо́же (три́жди).

Го́споди, поми́луй (три́жди).

Сла́ва Отцу́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, і ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м. Амíнь.

ПІСНЬ СЕ́ДМАЯ

Моли́тва святи́х трíєх отро́ков

²⁴ Благослове́н єси́, Го́споди, Бо́же оте́ц на́ших, і хва́лно і просла́влено ім’я́ Твоє́ во вíки!

²⁵ Я́ко пра́веден єси́ о всіх, ї́хже сотвори́л єси́ нам, і вся дíла Твоя́ íстинна, і пра́ві пу́тіє Твої́, і всі су́ди Твої́ íстинні.

²⁶ І судби́ íстинни сотвори́л єси́ по всіх, я́же наве́л єси́ на́ ни, і на град святи́й оте́ц на́ших — Ієрусали́м, я́ко íстиною і су́дом наве́л єси́ сíя вся на́ ни гріх ра́ди на́ших.

²⁷ Я́ко согріши́хом і беззаконова́хом отступи́ти от Тебе́,

²⁸ і прегріши́хом во всем. І за́повідій Твої́х не послуша́хом, нíже соблюдо́хом, нíже сотвори́хом, я́коже заповіда́л єси́ нам, да бла́го нам бу́дет.

²⁹ І вся, єли́ка сотвори́л єси́ нам, і вся, я́же наве́л єси́ нам, íстинним су́дом сотвори́л єси́.

³⁰ І преда́л єси́ нас в ру́ки враго́в беззако́нних, ме́рзских отсту́пников, і царе́ві непра́ведному і лука́внійшу па́че всея́ земля́.

³¹ І ність нам отверсти́ уст, студ і поноше́ніє би́хом рабо́м Твої́м і чту́щим Тя.

³² Не преда́жд нас до конца́ íмене Твоє́го ра́ди, і не разори́ завíта Твоє́го,

³³ і не отста́ви ми́лости Твоє́я от нас, Авраа́ма ра́ди возлюбле́ннаго от Тебе́, і за Ісаа́ка раба́ Твоє́го, і Ізра́їля свята́го Твоє́го,

³⁴ íмже глагола́л єси́ умно́жити сíм’я їх, я́ко звíзди небе́сния, і я́ко пісо́к воскра́й мо́ря.

³⁵ Я́ко, Влади́ко, умали́хомся па́че всіх язи́к, і єсми́ смире́ні по всей землí днесь гріхо́в ра́ди на́ших.

³⁶ І ність во вре́м’я се кня́зя, і проро́ка, і во́жда, ні всесожже́нія, ні же́ртви, ні приноше́нія, ні кади́ла, ні мíста, є́же пожрíти пред Тобо́ю і обрісти́ ми́лость.

³⁷ Но душе́ю сокруше́ною і ду́хом смире́ним да прия́ти бу́дем.

³⁸ Я́ко во всесожже́ніїх о́вних і ю́нчих і я́ко во тмах а́гнцов ту́чних, та́ко да бу́дет же́ртва на́ша пред Тобо́ю днесь, і да сконча́єтся по Тебí, я́ко ність сту́да упова́ющим на́ Тя.

³⁹ І ни́ні всліду́єм всім се́рдцем, і бої́мся Тебе́, і íщем лица́ Твоє́го.

⁴⁰ Не посрами́ нас, но сотвори́ с на́ми по ти́хости Твоє́й і по мно́жеству ми́лости Твоє́я.

⁴¹ І ізми́ нас по чудесе́м Твої́м, і дажд сла́ву íмені Твоє́му, Го́споди!

⁴² І да постидя́тся всі явля́ющії рабо́м Твої́м зла́я,

⁴³ і да постидя́тся от вся́коя си́ли, і крíпость їх да сокруши́тся:

⁴⁴ і разумíют, я́ко Ти єси́ Госпо́дь, Бог єди́н, і сла́вен по всей вселе́нной.

⁴⁵ І не преста́ша вве́ргшії їх, слу́ги царе́ві, жгу́ще пещ на́фтою і смоло́ю, і ізгрíбми, і ло́зієм.

⁴⁶ І разлива́шеся пла́мень над пе́щію на ла́ктя четирдеся́т і де́в’ять.

⁴⁷ І оби́йде, і пожже́, я́же обріте́ при пе́щі халде́йстій.

⁴⁸ А́нгел же Госпо́день сни́йде ку́пно с су́щими с Аза́рією в пещ і істрясе́ пла́мень о́гнений от пе́щі,

⁴⁹ і сотвори́ сре́днеє пе́щі, я́ко вітр роси́ диха́ющій, і не прикосну́ся їх отню́д огнь, нíже оскорби́, нíже стужи́ їм.

⁵⁰ Тогда́ трíє я́ко єди́ними усти́ поя́ху, і благослов’я́ху, і славля́ху Бо́га в пе́щі, глаголю́ще:

Піснь святи́х трíєх отро́ков,

ю́же в росí пе́щній поя́ху ю́нії

⁵¹ Благослове́н єси́, Го́споди Бо́же оте́ц на́ших, і препíтий і превозноси́мий во вíки.

⁵² І благослове́но ім’я́ сла́ви Твоє́я свято́є, і препíтоє і превозноси́моє во вíки.

⁵³ Благослове́н єси́ в це́ркві святи́я сла́ви Твоє́я, і препíтий і превозноси́мий во вíки.

⁵⁴ Благослове́н єси́ видя́й бе́здни, сідя́й на Херуви́міх, і препíтий і превозноси́мий во вíки.

⁵⁵ Благослове́н єси́ на престо́лі сла́ви Ца́рствія Твоє́го, і препíтий і превозноси́мий во вíки.

⁵⁶ Благослове́н єси́ на тве́рді небе́сній, і препíтий і превозноси́мий во вíки.

Сла́ва Отцу́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, і ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м. Амíнь.

Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тебí, Бо́же (три́жди).

Го́споди, поми́луй (три́жди).

Сла́ва Отцу́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, і ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м. Амíнь.

ПІСНЬ О́СМАЯ

Пíніє святи́х трíєх отро́ков
в той же ви́ше рече́ной главí Даниї́ла Проро́к

⁵⁷ Благословíте, вся діла́, Госпо́дня, Го́спода, по́йте і превозносíте Єго́ во вíки.

⁵⁸ Благословíте, А́нгели Госпо́дні, небеса́ Госпо́дня, Го́спода; по́йте і превозносíте Єго́ во вíки.

⁵⁹ Благословíте, во́ди вся, я́же преви́ше небе́с, вся Си́ли Госпо́дня, Го́спода; по́йте і превозносíте Єго́ во вíки.

⁶⁰ Благословíте, со́лнце і мíсяць, звíзди небе́сния, Го́спода; по́йте і превозносíте Єго́ во вíки.

⁶¹ Благословíте, всяк дожд і роса́, всі ду́сі, Го́спода; по́йте і превозносíте Єго́ во вíки.

⁶² Благословíте, огнь і вар, сту́день і зной, Го́спода; по́йте і превозносíте Єго́ во вíки.

⁶³ Благословíте, ро́си і íней, ле́ди і мраз, Го́спода; по́йте і превозносíте Єго́ во вíки.

⁶⁴ Благословíте, сла́ни і снíзи, но́щі і днíє, Го́спода; по́йте і превозносíте Єго́ во вíки.

⁶⁵ Благословíте, світ і тма, мо́лнія і о́блаци, Го́спода; по́йте і превозносíте Єго́ во вíки.

⁶⁶ Благословíте, земля́, го́ри і хо́лми, і вся прозяба́ющая на ней, Го́спода; по́йте і превозносíте Єго́ во вíки.

⁶⁷ Благословíте, істо́чници, мо́ря і рíки, ки́ти і вся движа́щаяся в вода́х, Го́спода; по́йте і превозносíте Єго́ во вíки.

⁶⁸ Благословíте, вся пти́ця небе́сния, звíріє і всі ско́ти, Го́спода; по́йте і превозносíте Єго́ во вíки.

⁶⁹ Благословíте, сино́ве члове́честії, да благослови́т Ізра́їль Го́спода; по́йте і превозносíте Єго́ во вíки.

⁷⁰ Благословíте, свяще́нници Госпо́дні, раби́ Госпо́дні, Го́спода; по́йте і превозносíте Єго́ во вíки.

⁷¹ Благословíте, ду́сі і душа́ пра́ведних, преподо́бнії і смире́нії се́рдцем, Го́спода; по́йте і превозносíте Єго́ во вíки.

⁷² Благословíте, Ана́нія, Аза́рія, Мисаї́л, Го́спода; по́йте і превозносíте Єго́ во вíки. Благословíте, Апо́столи, Проро́ци і Му́ченици Госпо́дні, Го́спода, по́йте і превозносíте Єго́ во вíки.

Благословíм Отца́, і Си́на, і Свята́го Ду́ха, Го́спода, і ни́ні, і при́сно, і во вíки віко́м. Амíнь.

Хвалíм, благословíм, покланя́ємся Господе́ві, пою́ще і превознося́ще Єго́ во вíки.

ПІСНЬ ДЕВ’Я́ТАЯ

Піснь Пресвяти́я Богоро́дица,
є́же от Луки́ Свята́го Єва́нгелія
(Лк. 1: 46-55)

⁴⁶ Вели́чит душа́ Моя́ Го́спода,

⁴⁷ і возрадова́ся дух Мой о Бо́зі, Спа́сі Моє́м.

⁴⁸ Я́ко при́зрі на смире́ніє раби́ Своє́я, се бо отни́ні блажа́т М’я всі ро́ди.

⁴⁹ Я́ко сотвори́ Мні вели́чіє Си́лний, і свя́то ім’я́ Єго́.

⁵⁰ І ми́лость Єго́ в род і род боя́щимся Єго́.

⁵¹ Сотвори́ держа́ву ми́шцею Своє́ю, расточи́ го́рдия ми́слію се́рдца їх.

⁵² Низложи́ си́лния со престо́л і вознесе́ смире́нния,

⁵³ а́лчущия іспо́лни благ і богатя́щияся отпусти́ тща.

⁵⁴ Восприя́т Ізра́їля, отро́ка Своє́го, пом’яну́ти ми́лості,

⁵⁵ я́коже глагола́ ко отце́м на́шим, Авраа́му і сíмені єго́ до вíка.

Піснь свята́го Проро́ка Заха́рії
отца́ Предте́чева

(Лк. 1: 68-79)

⁶⁸ Благослове́н Госпо́дь Бог Ізра́їлев, я́ко посіти́ і сотвори́ ізбавле́ніє лю́дем Свої́м.

⁶⁹ І воздви́же рог спасе́нія нам в дому́ Дави́дова, отро́ка Своє́го,

⁷⁰ я́коже глагола́ усти́ святи́х, су́щих от вíка Проро́к Єго́,

⁷¹ спасе́ніє от враго́в на́ших і із рук всіх ненавидя́щих нас.

⁷² Сотвори́ти ми́лость со отци́ на́шими, і пом’яну́ти завíт святи́й Свой –

⁷³ кля́тву, єю́же кля́тся ко Авраа́му, отцу́ на́шему, да́ти нам,

⁷⁴ без стра́ха, із рук враго́в на́ших ізба́влшеся,

⁷⁵ служи́ти Єму́ преподо́бієм і пра́вдою пред Ним вся дні живота́ на́шего.

⁷⁶ І ти, отроча́, Проро́к Ви́шняго нарече́шися, преди́деши бо пред лице́м Госпо́дним, уготова́ти пу́ті Єго́,

⁷⁷ да́ти ра́зум спасе́нія лю́дем Єго́, во оставле́ніє гріхо́в їх,

⁷⁸ милосе́рдія ра́ди ми́лости Бо́га на́шего,

⁷⁹ в ни́хже посіти́ нас Восто́к сви́ше, просвіти́ти во тмі і сíні сме́ртной сідя́щия, є́же напра́вити но́ги на́ша на путь ми́ра.

І а́біє пíсні Мойсе́ові.