«І рознеслася про це чутка…»

Після ж вечора суботи, як зайнялося на світання першого дня тижня, прийшла Марія Магдалина та інша Марія навідатися до гробу. І ось великий зчинився землетрус, ангел бо Господній зійшов із неба, приступив, відкотив камінь і сів на ньому. Вигляд його був, неначе блискавиця, а одежа, як сніг, біла. Зо страху перед ним сторожа затремтіла й стала, наче змертвіла. Тоді ангел заговорив до жінок, кажучи: «Не бійтесь: знаю бо, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого. Нема Його тут, бо Він воскрес, як ото сам прорік. Ходіть, гляньте на місце, де Він лежав. Та біжіть притьмом, скажіть Його учням, що Він воскрес із мертвих. Он Він вас випередить у Гали- леї, – там ви Його побачите. Я вам сказав». І вони в поспіху полишили гробницю зо страхом і великою радістю та й побігли сповістити Його учнів. Аж ось Ісус зустрів їх і каже: «Радуйтеся!» Ті підійшли й кинулися Йому в ноги і вклонилися. Тоді Ісус сказав їм: «Не бійтесь! Ідіть і сповістіть Моїх братів, щоб ішли назад у Галилею: там Мене побачать.» Коли ті йшли, деякі з сторожі прийшли до міста й оповіли первосвященикам про все, що сталося. Вони, зібравшись із старшими та скликавши раду, дали воякам досить грошей і звеліли: «Скажіть, що Його учні прийшли вночі й викрали Його, коли ми спали. А як почує це правитель, ми умовимо його й він не буде вас турбувати». Вони ж, узявши гроші, зробили так, як їх навчили. І рознеслася про це чутка поміж юдеями – аж по цей день.

У тих, хто Його розіп’яв, Він продовжував будити тривожне передчуття, що це – не кінець.

Отож, як вміли, вони забезпечили гробницю. Запечатали камінь і поставили сторожу.

Ті, що бояться переможеного, не є справжніми переможцями. Той же, хто, хоча й програв, викликає страх, не є ще по-справжньому переможений. Усі засоби захисту перед Ним тільки підтверджують слабкість позірних переможців.

Тож цей камінь із печатями був ніби першим пам’ятником на честь Непереможеного. А вояки стали наче першою почесною вартою біля царської гробниці, у якій спочив Нездоланний.

Ті, що борються з Богом, доводять цим велику віру в Нього, бо хто ж би боровся з неіснуючим? З тінню?

Передчуття переслідувачів Ісуса виявилися слушними.

З Богом-бо це була справа. Третього дня Він воскрес. Здолав смерть. Бог не дозволяє Себе опечатати, привалити каменем й ув’язнити. Живий і переможний, Він з’явився Марії Магдалині. Він говорив з учнями. Вони впізнали Його по ламанню хліба. Тим, які сумнівалися, Він дозволив торкнутися Своїх ран. Він їв із ними рибу на березі озера. Він приніс радість, мир, оголосив їм перемогу над усякою слабкістю, злом і темрявою.

У світлосяйний ранок Воскресіння послідовники Христа отримали місію, що триває досі: «Ідіть і навчайте всі народи. Звістуйте Добру Новину про Воскресіння».

Водночас отримали свою «місію» оті вояки, які не встерегли Ісусового гробу. Їм було сказано: «Ідіть і розповідайте, що Воскресіння не було. Кажіть, що Його викрали Його учні. Що Бога нема. Що Його ви гадали ті, які у своїй тяжкій недолі потребують потіхи і тужать за спасителем. Ви отримаєте за це гроші. А якщо би ви мали якісь труднощі, то ми вас врятуємо. Тільки розповідайте, як ми кажемо, – що Бог умер».

І так через усі віки й покоління по всій землі лине радісна новина про Воскресіння Ісуса і Його вчення, знаходячи щораз нових звістителів та послідовників. Але слідом за нею крізь віки несеться і теж знаходить послідовників ота «новина» продажних вартових, які «узявши гроші, зробили так, як їх навчили. «І рознеслася про це чутка… – аж по цей день».