Гріхопадіння

Мабуть, головна властивість, яка уподібнює людину Богові – свобода вибору. Її поведінка не визначається рефлексами і зовнішніми подразниками, як у тварин, людина сама вибирає один варіант поведінки з кількох можливих. Створюючи істоту зі свободою волі, Бог йшов на ризик: ця воля може обернутися проти Його власної волі. Так воно і сталося.

Книга Буття описує цю історію мовою образів. Серед усіх дерев раю тільки одне було заборонене для людини, і Біблія називає його деревом пізнання добра і зла. Дійсно, свобода волі припускає, що людина може самостійно, не спираючись на Бога, встановити, що буде для неї добром, а що – злом. Напевно, саме це має на увазі розповідь про заборонені плоди з цього дерева, яких за навіюванням змія поїла Єва, а потім почастувала ними Адама (до речі, ніщо в Біблії не вказує на конкретний плід, наприклад, на яблуко).

Ми не можемо точно встановити, як виглядала ця подія “насправді”. Можливо, тут дійсно було замішане якесь дерево, а може, це поетичний образ. Але розповідь про це перше гріхопадіння як у краплі води відбиває історію мільйонів інших гріхопадінь. Варто придивитися до нього.

У мить, коли Адама немає поруч, коли нікому підказати і вберегти від необачного кроку, Єву починає спокушати якийсь змій, який “був хитрішим за всіх звірів польових” (Буття 3:1). Хто це? Книга Буття не дає жодної відповіді, але в наступних біблійних книгах, особливо в Новому Завіті, ми зустрінемо повний портрет цієї істоти. Біблія визнає, що у світі існують розумні і безтілесні духи, також наділені свободою волі. Одні з них обрали підпорядкування Богові, інші повстали проти Нього ще раніше, ніж подібне питання постало перед людиною. Головного бунтівника Старий Завіт називає сатаною, тобто супротивником, а Новий Завіт – дияволом, тобто брехуном.

Він і зображений тут у вигляді змія. Брехун і починає з брехні, намагаючись виставити Бога безжальним деспотом: “Чи дійсно сказав Бог: не їжте ні від якого дерева в раю?” (Буття 3:1) – запитує він Єву. Вона відразу спростовує слова змія, але… і додає щось від себе до веління Божого: “Тільки плодів з дерева, яке посеред раю, сказав Бог, не їжте їх і не доторкайтеся до них, щоб вам не померти” (3:3). Адже насправді заборони торкатися до плодів не було. А змій продовжує свою атаку: “Ні, не вмрете, але знає Бог, що того дня, коли ви з’їсте їх, розкриються очі ваші, і ви будете, як боги, що знають добро і зло” (3:4,5). Ось вона, спокуса уподібнитися Богові власними зусиллями, прийнявши чудодійні ліки. Досі їй вистачало інших плодів, але тепер жаданими стали саме ці, “і взяла плодів його і їла; і дала також чоловікові своєму, і він їв” (3:6).

Гріхопадіння, Юліус фон Каролсфельд

Очі перших людей дійсно розплющилися. Але замість того, щоб побачити себе хитромудрими (єврейською це слово звучить як “арумім”), вони виявили, що вони голі (єврейською “ейрумім”, майже те саме, але яка різниця!). Про таку незначну і тому вражаючу різницю варто поговорити особливо.

Неганебна голизна

Про Адама і Єву після створення сказано: “І були вони обоє нагі, Адам і дружина його, і не соромилися” (Буття 2:25). Тут використане єврейське слово םוֹר עָ (аром), яке зазвичай означає неганебну голизну. У такому вигляді народжуються немовлята (Іов 1:21 і Еккл. 5:14), у такому вигляді могли знаходитися навіть пророки, що сповіщали певну важливу звістку (Іс. 20:2-4). Порівняння з немовлятами особливо важливе для нас: маленька дитина не знає ніяковості, бо їй нічого приховувати, особливо перед своєю матір’ю. У радості чи горі дитина біжить передусім до неї, щоб поділитися любов’ю чи отримати втіху. Вона легко і природно може бути в присутності матері сама собою, і їй немає жодної потреби щось ховати.

Такими були перед Богом і Адам з Євою, і один від одного їм було нічого приховувати. А тепер тільки іноді повертається до нас тінь цього стану неганебної голизни – між людьми, які нескінченно люблять і довіряють один одному…

Але скоштувавши заборонений плід, Адам і Єва дійсно прийшли до нового знання. Але дізналися вони зовсім не те, що збиралися: “І розкрилися очі у них обох, і пізнали вони, що нагі, і зшили вони фігове листя, і зробили собі оперезання” (Буття 3:7). Український переклад ніяк не відмічає цю різницю, але в оригіналі тут стоїть інше слово, ніж у розповіді про неганебну голизну. Тут стоїть слово םֹרי עֵ (ейром). Це не “голий”, а саме “ганебно голий”: так виглядають викрадені в рабство полонені (Втор. 28:48) або жінки, з яких насильно зривають одяг (Єз. 16:39). По суті справи історія гріхопадіння – це історія про те, як безневинно оголенні (аром) люди захотіли стати хитрими (арум), а в результаті виявили, що вони просто ганебно голі (ейром).

Безневинна голизна дитинства, в якій вони перебували до гріхопадіння, виявилася несумісною з таким “пізнанням добра і зла”. Тепер вони знали про себе щось таке, що примушувало їх ховатися.