Народ і його Бог

Про вихід євреїв з Єгипту, знають, мабуть, усі – хоч би з кінофільмів або мультфільмів. Фараон не хотів відпустити євреїв навіть на три дні і покарав їх ударною працею, цілком по-радянські: вони повинні були виконати попередній план за виробництвом цегли, але їм перестали поставляти один з основних компонентів – солому (її додавали до глини як єднальний елемент). Та й народ лише озлобився проти Мойсея та його брата Аарона, через яких у них додалося проблем.

Єгипет – країна древньої і високої культури, на тлі якої євреї виглядали грубими варварами. У величезній мірі ця культура була орієнтована на потойбічні сили. Єгипетські казки розповідають про поєдинки чаклунів, які прагнули чудесами довести перевагу своєї релігії і свого народу. Саме так сталося і цього разу: єгипетські чарівники захотіли довести перевагу своєї релігії і силу своїх богів. Мойсей і Аарон вступили у своєрідне змагання з єгиптянами, але, на відміну від магів, які намагалися підпорядкувати собі вищі сили, вони були виконавцями Божої волі.

Мойсей вимагає звільнення ізраїльтян, Юліус фон Каролсфельд

Спочатку жезл Мойсея перетворився на змію, і це було цілком нешкідливе диво. Але воно не переконало єгиптян, і тоді на Єгипет обрушилися одна за одною десять кар: вода в Нилі перетворилася на кров, на людей і тварин напали жаби і мошки, а посіви знищили град і сарана. Після кожного з цих нещасть у фараона і його наближених незмінно залишався вибір: визнати свою поразку і відпустити Ізраїль – або продовжувати поєдинок. З дивовижною завзятістю вони вибирали друге. Переконала їх тільки остання кара – смерть усіх первістків (перших синів у сім’ї). По суті, після неї в єгиптян не залишилося іншого вибору – вони самі прохали ізраїльтян піти. Таке часто трапляється і в менш драматичних ситуаціях: питання не в тому, приймемо ми неминуче, а швидше в тому, як скоро ми його приймемо і як дорого заплатимо за зволікання.

Сучасного читача може шокувати покарання, яке зачепило безневинних дітей. Але в ті часи всім був добре знайомий принцип родової відповідальності: за все, що відбувається в країні відповідають не лише її правителі, але й народ, який так або інакше співчуває їхнім вчинкам. Ми добре пам’ятаємо про особисту відповідальність, але хіба сьогодні не буває випадків, коли безневинні діти страждають через політику уряду країни чи гріхи власних батьків?

Безневинне страждання – це завжди таємниця, і невипадково зі смертю єгипетських первістків поєдналося святкування першої Пасхи. Євреї заколювали ягнят, пасхальну жертву, і мастили одвірки та поперечини своїх дверей їхньою кров’ю. Біблія каже, що Ангел-губитель обходив такі двері стороною і не вбивав дітей у цих будинках. Кров безневинного ягняти відвертала смерть від людини, і через багато століть, якраз під час святкування старозавітної Пасхи, на Голгофі проллється Кров Людини, Яку називали Агнцем Божим…

Але щоб це відбулося, ізраїльтяни повинні були вийти з єгипетського рабства. Фараон все-таки в останню хвилину кинувся в погоню зі своїм військом і вже притиснув євреїв до берега Червоного моря. Але Господь вчинив ще одне диво: сильний вітер зігнав воду і дозволив євреям безперешкодно перейти по дну. А єгиптян, які погналися за ними, накрила вода.

Перехід ізраїльтян через Червоне море, Юліус фон Каролсфельд

На березі тріумфували євреї, які набули довгоочікуваної свободи. Але радість свободи несе із собою тягар відповідальності. І тоді Мойсей повів їх до Синайської гори, щоб укласти там договір з Богом (так можна перекласти єврейське слово “беріт”, яке традиційно перекладається “завіт”).

Так, Богові належить увесь цей світ, адже Він його створив. Але після гріхопадіння людина стала жити своїм розумом, своїми почуттями, все, більше віддаляючись від Бога, підміняючи Його численними ідолами. Колись ідоли робилися з каменю чи металу, сьогодні – здебільшого зі слави, грошей і задоволень. І Бог вирішив обрати з усіх народів землі один, щоб на його прикладі показати, як розвиваються стосунки Бога і людини. Щоб через цей народ розмовляти з усім людством. Щоб одного разу, ставши людиною, народитися від однієї з дочок цього народу…

Цей народ, Ізраїль, не був примітний у жодному відношенні. Нащадки Якова, який отримав від Бога друге ім’я, Ізраїль, тривалий час жили в Єгипті як раби. Тепер вони позбулися рабства і, перейшовши через море, залишили межі Єгипту. Але це ще ніяк не робило їх народом. Та й взагалі, якщо замислитися, чому Бог обрав саме євреїв? Тільки тому, що вони були нащадками Авраама?

Здавалося б, Бог міг би вибрати куди більше гідних кандидатів. Наприклад, єгиптян з їхньою прекрасною релігією, глибокою містикою і розвиненим богослов’ям, де добре знали: після смерті людина дасть звіт за всі свої земні вчинки. Чи жителів Межиріччя – шумерів і аккадців – яким належала безліч відкриттів у галузі науки і культури. Чи ассірійців, яким належало створити непереможну армію і підкорити безліч країн… Можливо, річ у тім, що всі ці народи могли б приписати свої успіхи собі самим, а євреям залишалося сподіватися лише на Бога. Без Нього вони були ніким – навіть не були народом.