Осія, вірний чоловік невірної дружини

Молодшим сучасником Амоса був пророк Осія, який теж проповідував у Північному (Ізраїльському) царстві. Воно на той час вже потрапило у сферу впливу ассирійців, його історія хилилася до занепаду, але був ще час, щоб попередити народ про небезпеку і дозволити їм змінити своє майбутнє.

Пророк Осія, Джеймс Тіссо

Але слів, мабуть, було вже недостатньо. Осія не просто говорить – він діє. І що ж, як ми могли б очікувати, він скидає поганських ідолів, бореться за політичну владу, щоб залізною рукою загнати свій народ назад до процвітання? Ні. Пророк ніколи й нікого ні до чого не примушує – він сповіщає людям те, що хоче для них сказати Бог, і залишає кожному робити власний вибір. Ціною буває власний спокій і навіть життя пророка – Осія за наказом зверху робить щось нечуване, скандальне, щось таке, що напевно не залишиться непоміченим.

Він бере за дружину блудницю, розпусну жінку – і при цьому піклується про неї, зберігає їй вірність. Він навіть дає народженим нею дітям дивні імена: хлопчик Лоаммі, що означає “не Мій народ”, дівчинка Лорухама, тобто “не помилувана”. Навіщо все це? Господь каже Осії: “Іди ще, і полюби жінку, яку любить чоловік, але яка перелюбствує, подібно до того, як любить Господь синів Ізраїлевих, а вони звертаються до інших богів” (Осії 3:1). І все, що народжується від такої розпусти, не схоже на народ Божий, і не має права чекати милості від Нього.

Але сімейне життя Осії – лише подоба, лише ілюстрація чогось набагато значнішого. Союз Бога з Його народом подібний до союзу чоловіка і дружини. Але народ зрадив своєму Богові, він живе, як вважає за потрібне, і поклоняється при цьому язичницьким божествам. А від свого Бога думає відкупитися жертвопринесеннями – так поводяться і в Північному царстві (його ще іноді називали Єфремом, за назвою найбільшого племені), і в Південному, Іудейському. “Що зроблю тобі, Єфреме? що зроблю тобі, Іудо? благочестя ваше, як ранковий туман і як роса, яка швидко зникає. Бо Я милости хочу, а не жертви, і Боговідання більше, ніж всепалення” (Осії 6:4,6).

Знову і знову лунають слова про те, що ніяке пізнання Бога неможливе без дотримання елементарних законів людського співіснування, без соціальної справедливості, без милості до слабкого. Язичництво ізраїльтян, їх невірність Богові – не лише в тому, що вони приносять жертви ідолам, але й в тому, що вони не шанують образу Божого у своєму ближньому. “Слухайте слово Господнє, сини Ізраїлеві; бо суд у Господа з жителями цієї землі, тому що немає ні істини, ні милосердя, ні Богопізнання на землі. Клятва й обман, убивство і крадійство, і перелюбство вкрай поширилися” (Осії 4:1,2).

Але як би не були суворі пророчі викриття, пророк завжди дає і надію. Сенс не в тому, щоб розповісти людям, які вони погані, а в тому, щоб зробити їх кращими – адже одного разу все обов’язково зміниться, упевнений пророк. “І буде у той день, – говорить Господь, – ти будеш кликати Мене: “чоловіче мій”, і не будеш більше кликати Мене: “Ваале”. І укладу в той час для них союз із польовими звірами і з птахами небесними, і з плазунами на землі; і лук, і меч, і війну знищу від землі тієї, і дам їм жити у безпеці. І заручу тебе Мені повік, і заручу тебе Мені у правді і суді, у благості й милосерді. І заручу тебе Мені у вірності, і ти пізнаєш Господа” (Осії 5:16,18-20).