Софонія і День Господній

Софонія – пророк з кола того ж Ісаї, можливо, його учень, говорив про настання Дня Господнього. Цей вираз був цілком звичний ізраїльтянам того часу, вони зв’язували з цим днем найрайдужні очікування: от тоді Господь покарає всіх нечестивців, встановить Своє правління на землі, і, звичайно ж, позбавить Свій народ від лих.

Пророк Софонія, Джеймс Тіссо

Покарає всіх нечестивців? А чи не застереження це для нас, запитує Софонія. Його книга починається страшними словами: “Усе знищу з лиця землі, – говорить Господь: знищу людей і худобу, знищу птахів небесних і риб морських, і спокуси разом з нечестивими; знищу людей з лиця землі” (Софонії 1:2,3). Згодом саме про таке говоритиме новозавітна книга Одкровення, і не лише вона – пророцтва про кінець часу, про завершення земної історії звучать так страшно, бо зло глибоко проникло в саму людську природу. Остаточна перемога над злом означатиме, по суті, знищення цього світу, яким ми його знаємо. “Близький великий день Господа, близький, і дуже поспішає: уже чутний голос дня Господнього; гірко заволає тоді й найхоробріший! День гніву – день цей, день скорботи і тісноти, день спустошення і руйнування, день пітьми і мороку, день хмари й імли, день труби і військового крику проти укріплених міст і високих веж. І Я стисну людей, і вони будуть ходити, як сліпі, тому що вони згрішили проти Господа, і розметана буде кров їхня, як порох, і плоть їхня – як послід. Ні срібло їхнє, ні золото їхнє не може врятувати їх у день гніву Господа, і вогнем ревности Його пожерта буде вся ця земля, бо знищення, і притім раптове, звершить Він над усіма жителями землі” (Софонії 1:14-18).

Але тут же звучать і слова надії. Погибель зовсім не зумовлена, грізне попередження дається саме для того, щоб погибелі можна було уникнути. Пророк продовжує: “Досліджуйте себе уважно, досліджуйте, народе неприборканий, доки не прийшло визначення – день пролетить, як полова, – доки не прийшов на вас полум’яний гнів Господній, доки не настав для вас день люті Господньої. Шукайте Господа, всі смиренні землі, які виконують закони Його; шукайте правду, шукайте смиренномудрість; можливо, ви сховаєтеся у день гніву Господнього” (Софонії 2:1-3).

Не жаліючи фарб, пророк розписує прийдешню загибель Ассирії, наймогутнішої держави того часу. Ассирія дійсно скоро рухне під ударами іншої великої держави, вавилонської. Але навряд чи Вавилон буде кращим… Та й взагалі, справа зовсім не в геополітиці і не в національності. Ниневія, столиця Ассирії, гине через власну гордовитість і розбещеність – і неважко уявити собі, як така ж доля може спіткати зовсім інші міста: “Ось… місто, яке торжествує, живе безтурботно, яке говорить у серці своєму: “я, і немає іншого, крім мене”. Горе місту нечистому й оскверненому, пригноблювачу! Не слухає голосу, не приймає настановлення, на Господа не уповає, до Бога свого не наближається. Князі його посеред нього – леви, що рикають, судді його – вечірні вовки, які не залишають до ранку жодної кістки. Пророки його – люди легковажні, віроломні; священики його осквернюють святиню, зневажають закон. Господь праведний посеред нього, не робить неправди, щоранку являє суд Свій незмінно” (Софонії 2:15, 3:1-5).

І слова, які звучать спочатку про Ниневію, мимоволі починаєш відносити до Єрусалиму, де стоїть Храм, місце видимої присутності Господньої. Втім, що в цьому дивовижного? Якщо єрусалимська знать хоче наслідувати знать ассирійську – її долю вона, зрештою, і розділить.

Втім, і цей кінець зовсім не буде завершенням усієї історії Ізраїлю. Софонія, передбачаючи лиха своєму народу(якщо він тільки не одумається!), говорить і про його прийдешнє відновлення, хоча не знає, як саме воно станеться: “Господь Бог твій посеред тебе, Він сильний спасти тебе; звеселиться за тебе радістю, буде милостивий з любови Своєї, буде торжествувати за тебе з радістю… У той час приведу вас і тоді ж зберу вас, бо зроблю вас іменитими і почесними між усіма народами землі” (Софонії 3:17,20).