Авдій: покарання за зловтіху

Цей пророк, чиє ім’я перекладається як “раб Господній”, найбільш невідомий і найменший (якщо судити за розміром книги, що носить його ім’я) з дванадцяти так званих “малих пророків”. Про його особу та час служіння нам нічого, по суті, не відомо. Відомо лише одне: він був у курсі про катастрофу, що спіткала Ізраїль.

Пророк Авдій, Джеймс Тіссо

Зміст його проповіді теж дуже простий: Авдій передає слова Господні ідумеям, найближчим родичам євреїв: “Але хоч би ти, як орел, піднявся високо і серед зірок улаштував гніздо твоє, то і звідти Я скину тебе” (Авдія 1:4).

За що ж на ідумеїв чекає таке покарання? “Не варто було б тобі зловтішно дивитися на день брата твого, на день відчуження його; не варто було б радіти за синів Іуди. Не варто було б тобі входити у ворота народу Мого в день нещастя його і навіть дивитися на недолю його у день загибелі його, ні торкатися майна його в день біди його, ні стояти на перехрестях для убивання тих, що біжать із нього, ні видавати уцілілих з нього у день біди. Бо близький день Господній на всі народи: як ти чинив, так учинено буде і з тобою; воздаяння твоє повернеться на голову твою” (Авдія 1:12-15). Предком ідумеїв був Ісав, брат-близнюк Якова, від якого пішли ізраїльтяни, і два ці народи дійсно вважали один одного найближчими родичами. Тільки, як показує і новітня історія, сварки між такими братськими і сусідськими народами запам’ятовуються надовго і служать джерелом чорної заздрості і злості.

Датувати точно це пророцтво неможливо, але цілком імовірно, що воно прозвучало під час повернення юдеїв на Батьківщину, до чого навколишні народи поставилися з великим побоюванням. Як, навіщо? Вони вже розпорядилися тим, що залишилося після переселення юдеїв, і от, тепер доведеться потіснитися, віддавати все назад? Авдій дає ясне попередження, що чекає Едом за його недоброзичливість і зловтіху.

Можна вважати, що це пророцтво остаточно збулося наприкінці II ст. до Р.Х., коли Ідумея (так тоді називався Едом) була завойована юдеями, а її жителі були навернені в юдаїзм, в основному насильно (до речі, це єдиний приклад такого роду). Відтоді про Едом-Ідумею як про самостійну державу вже ніхто не чув, а скоро і сама ця назва вийшла з вжитку.